Постанова № 30812677, 18.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа№ Б22/144-10/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

за участю секретаря Корінної А.О.,

та представників:

від арбітражного керуючого Янчука О.М. - Соловйова А.В. -

дов. №206 від 21.02.2012р.,

від ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Бабій В.В. - дов. №03/2/805

від 22.10.2012р.,

від ТОВ «Плазма-Логістик» - Лучко Н.І. - дов. б/н від 02.01.2013р.,

від ПП "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС" - Головко О.І. - дов. б/н від 15.03.2013р.,

ліквідатор - Мегеря А.В. - паспорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги арбітражного керуючого Янчука О.М., Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

на ухвалу

господарського суду Київської області

від 02.07.2012 року

у справі № Б22/144-10/8 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявою Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою

відповідальністю «Плазма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012 року по справі № Б22/144-10/8 продовжено строк проведення ліквідаційної процедури Банкрута у п. 4 резолютивної частини постанови господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року на один місяць від вже продовженого строку до 18 серпня 2012 року; призначено судове засідання для розгляду звіту ліквідатора Банкрута на 13 серпня 2012 року. Визнано вимоги кредиторів Банкрута - ТОВ «Плазма» в наступному складі та обсязі:

- ТОВ «Плазма-Логістик» (Заявник 1): 2 400 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 1 - відмовлено;

- ТОВ "СІНДІ"(Заявник 2): 6 166 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 2 - відмовлено;

- ПП "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС"(Заявник 3): 4 858 500,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів Банкрута; 125,00 грн. - 1 черга вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 3 - відмовлено;

- ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк"(Заявник 4): за договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить: 1 243 544,95 Євро (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України становить 12 587 037,63 грн. (10,1219 грн. за 1 Євро) / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 12 401 873,79 грн.) та 682 832,39 грн., що підлягають задоволенню в 1 чергу задоволення вимог кредиторів; що випливають з договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та договору поруки від 29 липня 2008 року: 88 527 153,99 грн., 1 546 555,55 дол. США (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.8973 грн. за 1 дол. США) становить 12 213 613,14 грн. / що станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.9925 грн. за 1 дол. США) становить 12 360 845,23 грн.) та 409 076,39 Євро (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (10.1219 грн. за 1 Євро) становить 4 140 630,31 грн. / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 4 079 718,83 грн., що підлягають задоволенню в 4 чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута. Стягнуто з Банкрута на користь Заявника 4 - ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" - 141,90 грн. судових витрат, що підлягають задоволенню у 1 чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 4, викладених в заяві №31/2-9748 від 28 вересня 2010 року, - відмовлено.

- ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД"(Заявник 5): 87 800,00 грн. - 4 черга задоволення вимог Банкрута. Стягнуто з Банкрута на користь Заявника 5 - ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" 125,00 грн. судових витрат, що підлягають задоволенню у 1 чергу вимог кредиторів Банкрута; в іншій частині вимог Заявника 5 - ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" - відмовлено.

- Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (Заявник 6): 18 654,66 грн. заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підлягають задоволенню у 3 чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута та 364,34 грн. штрафу, що підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів. Стягнуто з Банкрута в доход Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, які підлягають задоволенню у 1 чергу задоволення вимог кредиторів.

Задоволено скаргу ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича щодо припинення повноважень ліквідатора у цій справі про банкрутство в частині п. 1 прохальної частини, в іншій частині скарги, - відмовлено у задоволенні; усунуто арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича від виконання ним обов'язків ліквідатора Банкрута - ТОВ «Плазма» та припинено його повноваження ліквідатора Банкрута у справі Б22/144-10/8.

Задоволено клопотання ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича. Задоволено заяву арбітражного керуючого Мегері Артура Валерійовича щодо призначення ліквідатором Банкрута - ТОВ «Плазма» у справі Б22/144-10/8. Призначено ліквідатором Банкрута у справі Б22/144-10/8 - ТОВ «Плазма» арбітражного керуючого Мегерю Артура Валерійовича.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, арбітражний керуючий Янчук О.М. звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року скасувати в частині усунення від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ «Плазма» арбітражного керуючого Янчука О.М. та призначення ліквідатором - Мегері А.В.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні його вимог та визнанні вимог ТОВ «Плазма-Логістик» і прийняти нове рішення, яким: визнати вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ТОВ «Плазма» у розмірі 137 130 506, 10 грн.; включити до першої черги задоволення вимог кредиторів вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ТОВ «Плазма» у розмірі 137 130 506, 10 грн.; відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ «Плазма-Логістик» до ТОВ «Плазма» у розмірі 2 400 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого Янчука О.М., а ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012р. в цій частині залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 року апеляційні скарги арбітражного керуючого Янчука О.М., Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було прийнято до спільного провадження та призначено до розгляду в складі головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року, справу № Б22/144-10/8 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Пантелієнка В.О., суддів: Андрієнка В.В. та Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013р. вказані апеляційні скарги було прийнято до спільного провадження та призначено до розгляду в складі головуючого судді Пантелієнка В.О., суддів: Андрієнка В.В. та Шапрана В.В. на 04.04.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. продовжено строк апеляційного розгляду і розгляд справи № Б22/144-10/8 відкладено на 18.04.2013р.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»

звернувся до господарського суду Київської області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Плазма» з підстав, передбачених ст. ст. 1, 2, 12, 22, 54-56 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 липня 2010 року було порушено провадження у справі № Б22/144-10 та призначено її до розгляду

Постановою господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 р. у справі № Б22/144-10 було визнано банкрутом ТОВ «Плазма», призначено ліквідатором арбітражного керуючого Степанова Євгена Віталійовича (далі - Ліквідатор 1).

01.09.2010 року було опубліковано оголошення про визнання банкрутом ТОВ"ПЛАЗМА" в газеті "Голос України" № 161 (4911).

Після публікації оголошення про визнання ТОВ «Плазма» банкрутом, до господарського суду Київської області були надіслані заяви з кредиторськими вимогами до Банкрута від: ТОВ «Плазма-Логістик», ТОВ "СІНДІ", ПП "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС", ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД", Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2010 року по справі № Б22/144-10 касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії ТОВ «Плазма» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2010 року та постанову господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2010 року та постанову господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року в частині призначення ліквідатора боржника по справі № Б22/144-10 скасовано, а справу № Б22/144-10 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31 грудня 2010 року справу № Б22/144-10 було призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 квітня 2011 року було призначено ліквідатором ТОВ «Плазма» арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича (далі - Ліквідатор 2).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 листопада 2012 року було усунуто арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора ТОВ «Плазма» та припинено його повноваження ліквідатора Банкрута у справі Б22/144-10/8; призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича.

15 червня 2012 року до місцевого суду Заявником 4 були надіслані: скарга (вх. № 9665 від 15 червня 2012 року) на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича та клопотання (вх. № 9664 від 15 червня 2012 року) про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Мегерю А.В.

15 червня 2012 року до місцевого суду арбітражним керуючим Мегерею А.В. була надіслана заява (вх. №9663 від 15 червня 2012 року) з долученими документами щодо призначення його в якості ліквідатора у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича було призначено до розгляду на 02 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 червня 2012 року було зобов'язано Управління з питань банкрутства департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України та Головне управління МВС України в Київській області в строк до 30 червня 2012 року надати письмову інформацію щодо наявності судимості або відсутності судимості у Янчука О.М.

19 червня 2012 року до місцевого суду від ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» були надіслані доповнення до скарги на дії ліквідатора -арбітражного керуючого Янчука О.М. № 31/2-5292 від 19 червня 2012 року.

26 червня 2012 року до місцевого суду від ліквідатора Банкрута Янчука Олександра Миколайовича був надісланий звіт ліквідатора про хід процедури ліквідації № 26/06-01 від 26 червня 2012 року з долученими документами.

02 липня 2012 року до місцевого суду від ліквідатора Банкрута було надіслано Доповнення до звіту ліквідатора про хід процедури ліквідації № 02/07-02 від 02 липня 2012 року з долученими доказами.

З наданого ліквідатором Банкрута Янчука Олександра Миколайовича Звіту ліквідатора № 26/06-01 від 26 червня 2012 року вбачається, що за результатом розгляду заяв з кредиторськими вимогами до Банкрута, ним визнано вимоги:

- Заявника 1: визнано повністю на суму 2 400 125,00 грн., з яких 2 400,00 грн. сума основного боргу та 125,00 грн. судових витрат;

- Заявника 2: ліквідатор вказує, що визнав повністю -на суму 87 925,00 грн., з яких 87 800, 00 грн. суми основного боргу та 125,00 грн. судових витрат;

- Заявника 3: на суму 4 858 625,00 грн., з яких 4 858 500,00 грн. суми основного боргу та 125,00 грн. судових витрат пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство;

- Заявника 4: визнано частково на суму 13 595 094,94 грн., з яких: 11 476 992,00 грн. (1 060 000,00 євро) заборгованості за кредитом; 1 961 964,94 грн. (181 204,52 євро) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 127 968,51 грн. заборгованості за комісіями; 2 592,83 грн. -інфляційних збитків; 25 340,66 грн. (2 340,43 Євро) - держмито (згідно рішення суду); 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- Заявника 5: визнані повністю на суму 87 925,00 грн., з яких 87 800, 00 грн. сума основного боргу та 125,00 грн. судових витрат.

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора, ним були визнані вимоги Заявника 1 в повному обсязі. Відповідно до заяви про визнання кредитором вимоги Заявника 1 до Банкрута виникли на підставі договору про надання послуг з управління та технічного обслуговування нерухомого майна № 06-2009 /ТО від 24 червня 2009 року, на підставі якого Заявник 1 в період з липня 2009 року по червень 2010 року виконував функції з управління та технічного обслуговування об'єкту нерухомого майна, на підтвердження чого надано акти прийому-передачі наданих послуг, підписані сторонами, за якими з позиції Заявника 1 заборгованість Банкрута перед Заявником 1 становить 2400 000,00 грн., яка не була погашена Банкрутом.

Місцевим судом було встановлено, що 24 червня 2009 року між Банкрутом та Заявником 1 було укладено договір № 06-2009/ТО про надання послуг з технічного обслуговування, де Заявник 1 виступив виконавцем, а Банкрут - замовником. Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 4.1., 5.1. вказаного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання своїми силами, або із залученням третіх осіб, надавати комплекс послуг з управління та технічного обслуговування об'єкта нерухомого майна, що належить замовнику; послуги надаються замовнику виконавцем в період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року; прийом-передача наданих послуг здійснюється сторонами на підставі акту прийому-передачі наданих послуг; за надані послуги замовник виплачує виконавцю грошову суму в розмірі 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ щомісячно протягом дії договору. Факт належного надання Заявником 1 послуг за вказаним договором Банкруту та прийняття наданих послуг Банкрутом підтверджено актами прийому-передачі наданих послуг: від 31 липня 2009 року; від 31 серпня 2009 року; від 30 вересня 2009 року; від 31 жовтня 2009 року; від 30 листопада 2009 року; від 31 грудня 2009 року; від 31 січня 2010 року; від 28 лютого 2010 року; від 31 березня 2010 року; від 30 квітня 2010 року; від 31 травня 2010 року; від 30 червня 2010 року.

Вбачається, що вимоги Заявника 1 по основному боргу у повному обсязі були визнані Боржником при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги Заявника 1 за договором № 06-2009/ТО про надання послуг з технічного обслуговування від 24 червня 2009 року є обґрунтованими і визнав їх в повному обсязі в сумі 2 400 000,00 грн. у четверту чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Місцевим судом також було встановлено, що Заявником 1 сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено квитанцією про його сплату від 29 вересня 2010 року, і сплачено 40,00 грн. оплати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство, що підтверджено квитанцією про сплату від 29 вересня 2010 року.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд першої інстанції правильно поклав на Банкрута і судові витрати у сумі 40,00 грн. - витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство та 85,00 грн. державного мита, включивши їх до першої черги вимог кредиторів.

Заявником 1 було заявлено вимогу включити до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошові вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Особливості відносин пов'язаних з банкрутством боржника, що ліквідується власником визначені статтєю 51 Закону про банкрутство "Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником", відповідно до ч. 2 якої, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Таким чином, до особливостей процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником належить перехід від розгляду судом заяви про порушення справи про банкрутство, за умови наявності встановлених Законом підстав, - до ліквідаційної процедури. Аналіз норми, що визначає особливості процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником вказує на відсутність в даній процедурі стадії розпорядження майном Боржника, що становить особливість процедури, визначеної ст. 51 Закону про банкрутство (на якій відбувається розгляд судом реєстру кредиторів боржника, його затвердження, внаслідок чого формується комітет кредиторів боржника). Таким чином, до особливостей процедури, визначеної ст. 51 Закону про банкрутство належить відсутність стадії розпорядження майном боржника.

Отже, відносини пов'язані банкрутством боржника, який ліквідується власником, що належать до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються згідно ч. 3 ст. 5, ст. ст. 41 Закону про банкрутство - з урахуванням особливостей встановлених ст. 51 Закону про банкрутство. Станом на поточну дату провадження у справі перебуває на стадії ліквідації, на якій, відповідно до Закону про банкрутство не передбачені законодавством процесуальних дій по затвердженню судом реєстру кредиторів боржника, а особа боржника відповідно, перебуває у статусі Банкрута з відповідним колом прав та обов'язків, відмінним від статусу боржника на стадії розпорядження майном боржника.

Тому місцевий суд правильно відмовив Кредитору 1 у включенні до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що заява з вимогами до Банкрута Заявником 4 була подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в заяві про визнання кредитором від 28 вересня 2010 року за №31/2-9748 були заявлені вимоги до Банкрута: прийняти заяву про визнання вимог Банку до розгляду, визнати вимоги Заявника 4 у розмірі 137 130 506,10 грн.; включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Заявника 4 до Банкрута у розмірі 137 130 506,10 грн., що забезпечені заставою майна Боржника; судові витрати покласти на Боржника.

Вбачається, що при подачі заяви про порушення справи про банкрутство, Боржником було визнано кредиторську заборгованість перед ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" разом у сумі 11 781 628,17 грн.

Ліквідатором 1 за результатом розгляду ним заявлених вимог кредиторів Банкрута були визнані вимоги Заявника 4 у сумі 137 130 631,10 грн. (1 черга) (том 4, а.с. 91).

Ліквідатором 2 за результатом розгляду ним заявлених вимог кредиторів Банкрута були визнані вимоги Заявника 4: 135 787 934,39 грн. - 1 черга; 125,00 грн. сума сплаченого державного мита; 1 342 571,71 грн. неустойки (штраф, пеня)"(том 6, а.с. 179).

Відповідно до відомостей Звіту ліквідатора, ним були визнані вимоги Заявника 4 частково на суму 13 595 094,94 грн., з яких: 11 476 992,00 грн. (1 060 000,00 євро) заборгованості за кредитом, 1 961 964,94 грн. (181 204,52 євро) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 127 968,51 грн. заборгованості за комісіями, 2 592,83 грн. - інфляційних збитків, 25 340,66 грн. (2 340,43 Євро) - держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29 липня 2008 року між Заявником 4 та Банкрутом було укладено кредитний договір № 9/К-2008 (надалі "Договір 1"), де Банкрут виступив позичальником, а Заявник 4, - кредитодавцем. Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. Договору 1, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Кредит надається в сумі 1 060 000,00 євро. Термін остаточного повернення Кредиту " 28"липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, з урахуванням змін внесених до Договору 1 додатковою угодою № 3 від 15 грудня 2008 року до Договору 1, становить 13,0 процентів річних. При невиконання умов визначених п.п. 3.3.4 на протязі трьох місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 14,0 процентів річних.

Відповідно до п.п. 1.3., 2.7.1., 2.7.6., 4.3. Договору 1, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава, поруки, іпотека. Проценти за користування кредитом /Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються в валюті кредиту. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до п.п. 7.4. Договору 1, цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Головою ліквідаційної комісії в заяві про порушення справи про банкрутство визнано заборгованість Банкрута перед Заявником 4 "за кредитором у сумі 10 223 656,54 грн., 1 557 971,63 грн. відсотків за користування кредитом". Відповідно до матеріалів справи, Банкрут не виступав позичальником за іншими кредитними договорами, укладеними з Заявником 4. Вбачається, що факт отримання Банкрутом коштів за Договором 1 Банкрутом не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Заявником 4 на підставі Договору 1 заявлено вимоги: 1 060 000, 00 Євро за кредитом; 181 204,52 Євро - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 41 590,28 Євро - пені за несвоєчасне погашення кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 12 948,40 Євро - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (станом на 26 липня 2010 року); 127 968,51 грн. - заборгованості за комісіями; 2592,83 грн. - інфляційних збитків (згідно рішення господарського суду Київської області); 2340,43 Євро -державного мита (згідно рішення господарського суду Київської області), 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно рішення господарського суду Київської області).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство надійшла до господарського суду Київської області 22 липня 2010 року.

Тому на підставі п.п. 4.3. Договору 1, суд дійшов правильного висновку про те, що підлягає визнанню пеня за несвоєчасне погашення кредиту, визначена у національній валюті України - у гривні.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Договір 1 на який посилається Заявник 4, як на підставу частини заявлених вимог, є укладеним; вимоги Заявника 4 за Договором 1 (кредитним договором № 9/К-2008 від 29 липня 2008 року) є обґрунтованими матеріалами справи та підлягають визнанню в наступних сумах: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29 липня 2008 року між Заявником 4 (іпотекодержатель) та Банкрутом (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), де Банкрут згідно преамбули до договору іпотеки, як майновий поручитель за ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" та як майновий поручитель за ТОВ "Домотехніка-Дистриб'юшн" уклали договір. Відповідно до визначень термінів викладених у тексті договору іпотеки, кредитним договором 1 є кредитний договір № 7/К-2008, укладений 29 липня 2008 року між іпотекодержателем (Заявником 4) та позичальником - ТОВ "Мережа супермаркетів електроніка "Домотехніка"; кредитним договором 2 є кредитний договір № 8/К-2008, укладений 29 липня 2008 року між іпотекодержателем (Заявником 4) та позичальником - ТОВ "Домотехніка-Дистриб'юшн"; кредитним договором 3 є кредитний договір № 9/К-2008, укладений 29 липня 2008 року між іпотекодержателем (Заявником 4) та позичальником - Банкрутом.

Відповідно до п.п. 1.2. та термінів до договору іпотеки, згідно з цим Договором іпотеки забезпечуються Зобов'язання 3, під якими розуміються сторонами договору зобов'язання за Договором 1 по поверненню кредиту, сплаті процентів, штрафу, відшкодування всіх можливих збитків пов'язаних з порушенням взятих зобов'язань; сплаті штрафів, пенів у розмірах визначених кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до Договору 1.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість за Договором 1 Банкрута перед Заявником 4 у визнаному розмірі підлягає задоволенню у першу чергу вимог кредиторів Банкрута.

29 липня 2008 року між Заявником 4 та ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" був укладений кредитний договір № 7/К-2008 (далі - Договір 2). Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. вказаного Договору 2, Заявник 4 надає ТОВ "Мережа супермаркетів електроніка "Домотехніка" у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну його частину. Мультивалютний кредит надається в сумі 8 000 000,00 дол. США та 2 523000,00 євро. Термін остаточного повернення Кредиту " 28"липня 2010 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, з урахуванням змін внесених до Договору 2 додатковою угодою № 3 від 15 грудня 2008 року до Договору 2, становить 15,5 процентів річних по траншах у дол. США, по траншах у євро 13,0 процентів річних. При невиконанні умов визначених п.п. 3.3.4 на протязі трьох місяців з дати отримання кредиту, процентна ставка за користування кредитом становить 16,5 процентів річних по траншах у дол. США, по траншах у євро 14,0 процентів річних.

Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.6., 4.3. Договору 2, проценти за користування кредитом /Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення Траншу (в тому числі за період прострочення Траншу). Проценти за користування Траншем нараховуються у валюті кредиту, що визначена в додатковій угоді та в розмірі, визначеному в п. 1.1.3. цього договору. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області у справі № 43/160 від 10 липня 2009 року, Заявника 4 було визнано кредитором ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" на суму 88 527 153,99 грн., проте, вказана ухвала не містить жодних доказів того, що вказана заборгованість визнана саме за Кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та жодних доказів на підтвердження цього факту Заявником 4 в матеріалах справи відсутні.

29 липня 2008 року між Заявником 4 та ТОВ "Домотехніка-Дистриб'юшн" був укладений кредитний договір № 8/К-2008 (далі - Договір 3), де Заявник 4 виступав кредитодавцем, а ТОВ "Домотехніка-Дистриб'юшн" - позичальником. Стороною позичальника згідно тексту вказаного договору є юридична особа за законодавством України - ТОВ "ДОМОТЕХНІКА-ДИСТРИБ'ЮШН", ідентифікаційний код юридичної особи 33483924. Відповідно до ст. 8 Договору 3 "Реквізити та підписи сторін", ідентифікаційним кодом позичальника є : 33483924; підпис директора позичальника скріплено печаткою, як і на додаткових угодах до вказаного кредитного договору, - де на відбитку печатки міститься номер ідентифікаційного коду позичальника з номером: 33483924 (том 3, а.с. 219, 222, 223).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) є автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів влади органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, що також містить інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, - за ідентифікаційним кодом " 33483924"на яке наявні вказівки в кредитному договорі № 8/К-2008 від 29 липня 2008 року як на ідентифікаційний номер ТОВ "Домотехніка-Дистриб'юшн", - станом на поточну дату обліковується інша юридична особа - ТОВ "САМТЕКС", місцезнаходження юридичної особи: 65012, Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-А, оф. 203, яка в свою чергу є припиненою згідно вказаного витягу.

Таким чином юридична особа - позичальник за кредитним договором № 8/К-2008, станом на поточну дату, за ідентифікаційним кодом 33483924, не зареєстрована; станом на поточну дату юридична особа, яка була зареєстрована за вказаний ідентифікаційним кодом, є припиненою 25 червня 2012 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Договір 3 є основним договором по відношенню до Договору іпотеки та договору поруки.

Виходячи з того, що ідентифікаційний код за правовою природою зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним, з підстав, що за ідентифікаційним кодом за яким, як вказано в Договорі 3 (в усьому тексті) зареєстрований позичальник - ТОВ "Домотехніка-Дистриб'юшн" "33483924" обліковується / зареєстрована інша зазначена вище юридична особа (ТОВ "САМТЕКС"), яка станом на дату винесення оскаржуваної ухвали є припиненою, - місцевий суд не прийняв кредитний договір №8/К-2008 від 29 липня 2008 року як належний та допустимий доказ у справі.

Тобто Заявником 4 не було доведено факт укладення основного договору (Договору 3), на забезпечення якого укладено договір іпотеки, на підставі чого суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні.

Аналогічним чином не доведеними є вимоги Заявника 4 що випливають з Договору поруки від 29 липня 2008 року, яким забезпечено виконання основного зобов'язання - кредитного договору №8/К-2008 від 29 липня 2008 року, укладеного між Заявником 4 та ТОВ "ДОМОТЕХНІКА-ДИСТРИБ'ЮШН", факт державної реєстрації якого за ідентифікаційним номером 33483924, не доведено належними та допустимим доказами.

Відповідно до ст. ст. 546, 575, 553 Цивільного кодексу України, договір іпотеки та договір поруки становлять самостійні види забезпечення виконання зобов'язання.

29 липня 2008 року між Банкрутом (поручитель), ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" (боржник) та Заявником 4 (кредитор) було укладено Договір поруки. Відповідно до п.п. 2 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання зобов'язань що випливають з кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року. Відповідно до п. 3 договору поруки, у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) Боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за Кредитним договором, як від Боржника, так і від Поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу. За цим договором поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання в повному обсязі ним зобов'язань, що випливають з Договору 2: погашення основної суми кредиту, погашення процентів, згідно з умовами кредитного договору, інші виплати, належні кредитору і такі, що випливають з умов Кредитного договору (в т.ч. штраф, пені, відшкодування збитків, витрати по зверненню стягнення на предмет застави).

Як підтверджено матеріалами справи і встановлено місцевим судом, Договір поруки є укладеним.

Між Заявником 4 та Банкрутом був укладений в нотаріальній формі досліджуваний вище Договір іпотеки, де Заявник 4 виступив іпотекодержателем, а ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка"- позичальником за кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, а Банкрут у цій справі виступив іпотекодавцем. Відповідно до визначення термінів Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно загальною площею 23 712,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121. Таким чином, вимоги Заявника 4 за Кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року (укладеним між Заявником 4 та ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка", який є позичальником) забезпечені іпотекою майна Боржника (майновою порукою).

Відповідно до п.п 7.6.3. Договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у поновному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, і складаються, включаючи, але не обмежуючись, з суми кредиту, процентів, збитків завданих прострочкою виконання, штрафних санкцій, передбаченими умовами кредитного договору, витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, у випадку передбаченому п.п. 4.5. цього договору, збитків завданих внаслідок порушення умови цього Договору іпотеки та умов Кредитних договорів.

Таким чином, між Заявником 4 та Банкрутом було укладено два договори, якими забезпечено виконання позичальником Договору 2 (кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року), - Договір поруки та Договір іпотеки, де кошти за кредитним договором отримані ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка". Згідно Договору іпотеки вимоги Заявника 4 за Договором 2 (укладеним між Заявником 2 та ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка", який є позичальником) забезпечені іпотекою майна Банкрута (майновою порукою).

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України "Види забезпечення виконання зобов'язання" визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, укладення договору поруки становить окремий різновид забезпечення виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника солідарних грошових вимог до поручителя та боржника.

В свою чергу ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України визначено, що Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 589, ч.ч. 2, 3 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Істотне значення для вирішення спору мають визначення термінів, що встановлені ст. 1 вказаного Закону, зокрема, Закон визначає поняття "Основного зобов'язання", як зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; "Майновим поручителем" є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека становить окремий вид застави, як майнова порука за виконання основного зобов'язання, де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника права звернення стягнення на предмет застави, а не грошової вимоги, на відміну від договору поруки.

Детальний аналіз вказаних правових норм, вказує на те, що порука та іпотека як окремий вид застави, є різними за правовою природою та наслідками, окремими видами забезпечення виконання основного зобов'язання. Договір поруки передбачає у разі порушення боржником за основним зобов'язанням солідарну відповідальність боржника і поручителя, де поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, - тобто передбачає грошову солідарну відповідальність поручителя перед кредитором. Договір застави і договір іпотеки як вид останнього, за правовою природою не передбачає солідарної відповідальності за зобов'язання боржника за основним договором, а чітко визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки заставленого майновим поручителем у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою (а право грошової вимоги до іпотекодавця).

На підставі викладеного, виходячи зі змісту терміну "грошове зобов'язання" визначеного Законом про банкрутство, як "зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору" (ст.1 Закону про банкрутство) та правової природи договорів застави, іпотеки та поруки, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що невиконання боржником основного зобов'язання не тягне для іпотекодавця, майном (договором поруки) якого забезпечено виконання основного договору - грошових зобов'язань за змістом, визначеним Законом про банкрутство, перед кредитором.

Поряд з цим, до заставодавця не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст. 543, 554 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного місцевий суд дійшов правильного висновку, що Договір 2 (кредитний договір № 7/К-2008 від 29 липня 2008року) становить основне зобов'язання, укладене між ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" та Заявником 4, згідно якого грошові кошти були отримані ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" як і грошові зобов'язання по їх поверхню перед Заявником 4. Договір іпотеки укладений на забезпечення кредитного договору, за яким Банкрут у справі виступає майновим поручителем за виконання ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" своїх зобов'язань за Кредитним договором, проте майнове поручення Банкрутом за виконання кредитного договору правовим наслідком має виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, а не сплати грошової суми, виходячи з чого, за Договором іпотеки у Банкрута відсутні грошові зобов'язання перед Заявником 4 у розумінні приписів Закону про банкрутство за Кредитним договором № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою. Як встановлено судом, порука та застава, є різними способами забезпечення виконання зобов'язань, які не є тотожними.

Тому місцевий суд дійшов вірного висновку, що за Договором іпотеки у Заявника 4 відсутні грошові вимоги до Банкрута, а у Банкрута відсутні грошові зобов'язання перед Заявником 4 за Кредитним договором №7/К-2008 від 29 липня 2008 року, а тому за Договором іпотеки Заявник 4 не є за змістом Закону про банкрутство кредитором Банкрута, в зв'язку з чим виходячи з норм ст. 1, ч. ст. 31 Закону про банкрутство, відсутні підстави для задоволення вимог Заявника 4 - визнання за Договором іпотеки кредитором Банкрута. Вимоги Заявника 4, що виникають на підставі Договору поруки від 29 липня 2008 року, згідно якого Банкрут поручився за виконання ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" кредитного договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року, підлягають визнанню у сумах та розмірах, з урахуванням вищерозглянутих положень 4.3. Договору 2: 88 527 153,99 грн., 1546 555,55 дол. США процентів та 409 076,39 Євро процентів, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

Тому господарський суд Київської області законно визнав вимоги Заявника 4 в наступному складі та обсязі:

за договором № 9/К-2008: 1 060 000,00 Євро заборгованості по поверненню кредиту; 181 204,52 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 420 972,65 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 131 062,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 127 968,51 грн. заборгованості по комісіям; 2592,83 грн. інфляційних збитків; 2340,43 Євро державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить: 1 243 544,95 Євро (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України становить 12 587 037,63 грн. (10,1219 грн. за 1 Євро) / що станом на 02 липня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 за 1 Євро) становить 12 401 873,79 грн.) та 682 832,39 грн., що підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів;

що випливають з договору № 7/К-2008 від 29 липня 2008 року та договору поруки від 29 липня 2008 року: 88 527 153,99 грн., 1546 555,55 дол. США (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.8973 грн. за 1 дол. США) становить 12 213 613,14 грн. / станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (7.9925 грн. за 1 дол. США) становить 12 360 845,23 грн.) та 409 076,39 Євро (що станом на дату подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (10.1219 грн. за 1 Євро) становить 4 140 630,31 грн. / станом на 02 липня 2012 року банкрутство за офіційним курсом Національного банку України (9.9730 грн. за 1 Євро) становить 4 079 718,83 грн., що підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

Заявником 4 в заяві № 31/2-9748 від 28 вересня 2010 року були заявлені вимоги включити до реєстру кредиторів вимоги Заявника 4 у розмірі 137 130 506,10 грн., що забезпечені заставою майна боржника та судові витрати.

Як вже зазначалося вище, відносини пов'язані банкрутством боржника, який ліквідується власником, що належать до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються згідно ч. 3 ст. 5, ст. ст. 41 Закону про банкрутство - з урахуванням особливостей встановлених ст. 51 Закону про банкрутство. Станом на дату розгляду оскаржуваної ухвали провадження у справі перебувало на стадії ліквідації, на якій, відповідно до Закону не передбачено законодавством процесуальних дій по затвердженню судом реєстру кредиторів боржника, а особа боржника відповідно, перебуває у статусі Банкрута з відповідним колом прав та обов'язків, відмінним від статусу боржника на стадії розпорядження майном боржника.

Тому місцевий суд правильно відмовив Кредитору 4 у включенні до реєстру вимог кредиторів Банкрута його грошових вимог у розмірі 137 130 506,10 грн., що забезпечені заставою майна боржника

Відповідно до матеріалів справи, Заявником 4 було сплачено 85,00 грн. державного мита, що підтверджено платіжним дорученням № 1526914 від 24 вересня 2010 року; сплачено 40,00 (платіжне доручення № 1526997 від 24 вересня 2010 року) та 40,00 грн. (платіжне доручення № 780798 від 23 лютого 2011 року).

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд першої інстанції правильно поклав судові витрати у сумі 141,90 грн. на Банкрута пропорційно задоволеним вимогам Заявника 4, які підлягають задоволенню у 1 чергу задоволення вимог кредиторів Банкрута.

Відносно скарги арбітражного керуючого Янчука О.М. колегія суддів зазначає, що останній не в повному обсязі виконував покладені на нього обов'язки, а тому місцевий суд обґрунтовано припинив його повноваження і поклав виконання обов'язків ліквідатора Банкрута на Мегерю А.В.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 106 ГПК України, ст.ст. 1, 26, 31, 41, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги арбітражного керуючого Янчука О.М. і ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 02.07.2012 року по справі № Б22/144-10/8 - без змін.

Справу № Б22/144-10/8 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Пантелієнко В.О.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.