Рішення № 30812534, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3465/13 16.04.13

За позовом Заступника прокурора Соломянського району м. Києва,

В інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма «Мава»

про стягнення 2 620 550, 00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Кірічевська О. І. (дов. № 050/05-1269 від 11.02.2013 року);

Від відповідача Онопрієнко В. Ф. (дов. б/н від 22.03.2013р.)

Від прокуратури Скакун О. М. (посв. № 004684 від 20.09.2012 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Солом'янського району м. Києва в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Мава» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 2 620 550, 00 грн. за договором № 253 від 21.04.2005 р., та просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3465/13, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.

В судовому засіданні 26.03.2013 року судом в порядку ст. 77 оголошувалась перерва до 16.04.2013 року, про що учасники процесу були повідомлені під розписку.

В судове засідання 16.04.2013 року представники сторін з'явились. Представником відповідача надано усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог. Представником позивача надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 253 від 21.04.2005 р. щодо оплати пайового внеску.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав повної оплати пайового внеску відповідно до умов зазначеного договору.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 8 Рішення Київська міської ради від 23.10.2003 № 122-1/995 "Про надання і вилучення земельних ділянок, погодження місць розташування об'єктів та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельних ділянок приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" для реконструкції, експлуатації та обслуговування громадського центру з гостьовою автостоянкою на вул. Борщагівській, 154 у Солом'янському районі м. Києва та передано приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "МАВА", за умови виконання пункту 8.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,87 га для будівництва, реконструкції, експлуатації та обслуговування громадського центру з гостьовою автостоянкою на вул. Борщагівській, 154 у Солом'янському районі м Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради від 26.09.2000 N 9/986 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та до п. 10 рішення Київської міської ради від 26.09.2002 N 22/182 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради", право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 03.04.2003 N 75-6-00086.

21 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем, як забудовником укладено договір № 253 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом, реконструкцією громадського центру загальною площею 45 138, 00 кв.м. з гостьовою автостоянкою на вул. Борщагівській, 154 у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.2 договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, та 4 становить - 4 909, 27 тис. грн. і підлягає уточненню після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

Згідно з п. 2.1.3. договору забудовник зобов'язаний перерахувати Головному управлінню економіки та інвестицій пайовий внесок у сумі 4 909, 27 грн. тис. грн. (без ПДВ) в термін з квітня 2005 року по листопад 2006 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Відповідно до п. 2.1.4. договору забудовник зобов'язаний за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.3 одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.

Відповідно до п. 3.1.1. договору забудовник сплачує пеню в розмірі 0, 1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.3. цього договору.

Згідно п. 3.1.2. договору розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується забудовником у сумі, скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати його розрахунку.

При укладанні договору сторони керувалися наявністю економічного та господарського інтересу, зумовленого наміром відповідача здійснювати будівництво та реконструкцію громадського центру.

За твердженням відповідача, після підписання договору він не мав можливості здійснювати будівництво та реконструкцію громадського центру, оскільки Київська міська державна адміністрація в особі Голови Омельченко О. О. відмовилась підписувати договір оренди земельної ділянки, наданої для такого будівництва рішенням сесії Київської міської ради № 122-1/995 від 23.10.2003 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №3/542 від 30.08.2005 року, договір оренди земельної ділянки визнано укладеним і 22.09.2005 року договір був зареєстрований в управлінні земельних ресурсів та з цього моменту набрав чинності.

В зв'язку з затримкою в 8 місяців початку освоєння земельної ділянки та початку будівництва не з вини відповідача, відповідач звернувся до КМДА з листом № 8 від 23.03.2006 року з проханням врахувати вищезазначені обставини та надати відстрочку на такий же термін по сплаті пайового внеску згідно договору. За твердженням відповідача, відповіді на вказаний лист він не отримав.

Перший платіж по сплаті пайового внеску був здійснений 27.09.2005 року, а наступні платежі були тимчасово припинені до з'ясування можливості перерахунку суми пайового внеску.

Відповідно до матеріалів справи, за платіжними дорученнями № 27 від 31.08.2006 року на суму 1 227 317, 50 грн., № 4 від 29.09.2006 року на сума 2 700 098, 50 грн., № 1225 від 27.09.2005 року на суму 490 927, 00 грн., № 56 від 07.11.2006 року на суму 490 927, 00 грн. відповідач здійснював оплату пайового внеску за договором, копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи. Загальна сума сплачених відповідачем пайових внесків станом на 07.11.2006 року за договором скаладає 4909 270, 00 грн.

Позивач починаючи з 2009 року неодноразово звертався до відповідача з листами про сплату пені за прострочення строку оплати пайового внеску, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, проте відповіді щодо сплати пені та інших штрафних санкцій від відповідача не отримував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір № 253 від 21.04.2005 року є підставою для виникнення між сторонами взаємних зустрічних прав та обов`язків та регулює порядок сплати забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку з будівництвом, реконструкцією громадського центру загальною площею 45138, 0 кв.м. з гостьовою автостоянкою на вул. Борщагівській, 154 у Солом'янському районі м. Києва.

При цьому, взаємовідносини сторін договору № 253 від 21.04.2005 року підлягають правовому регулюванню нормами Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 № 2780-XII (із змінами та доповненнями), Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року N 1699-III (чинному на момент укладення договору), Рішенню Київради від 27.02.2003 оку за № 271/431 (із змінами та доповненнями, яке було чинне на момент укладення договору), а на сьогодні взаємовідносини сторін щодо сплати пайового внеску регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року за N 3038-VI (із змінами та доповненнями), а також рішеннями Київради, яким скасовано рішення Київради від 27.02.2003 року за № 271/431(далі Рішення КМР №271/431), та вирішується питання щодо формування міського бюджету на рік та сплати пайового внеску.

Як встановлено пунктом 1.2 договору № 253 від 21.04.2005 року розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 становить - 4 909 270, 00 грн. Отже, пунктом 1.2 договору визначено ціну договору у розмірі 4 909 270, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1.3. договору № 253 від 21.04.2005 року, забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 4 909 270, 00 грн. (без ПДВ) в термін з квітня 2005 по листопад 2006 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Разом з тим, підпунктом 2.1.4 договору № 253 від 21.04.2005 року встановлено, що за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.3 забудовник зобов'язаний одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку. Натомість підпунктом 2.2.1 договору встановлено, що за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.3., Головне управління економіки та інвестицій зобов`язане надати Забудовнику, за його зверненням, розрахунок пайового внеску, скоригований на індекс інфляції.

Підпунктом 3.1.2 договору № 253 від 21.04.2005 року, укладеного між сторонами, встановлено, що розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується Забудовником у сумі, скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати його розрахунку.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, відповідач за первісним позовом здійснював оплати по договору № 253 від 21.04.2005 року наступним чином:

27.09.2005 року - відповідно до платіжного доручення № 1225 490 927, 00 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок за квітень, травень 2005 року;

31.08.2006 року - відповідно до платіжного доручення № 27 1 227 317, 50 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок за червень-жовтень 2005 року;

29.09.2006 року - відповідно до платіжного доручення № 4 2 700 098, 50 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок за листопад 2005 року - вересень 2006 року;

07.11.2006 року - відповідно до платіжного доручення № 56 490 927, 00 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок за жовтень - листопад 2006 року.

Загальна сума сплачених відповідачем пайових внесків за договором - 4 909 270, 00 грн.

Із зазначеного вбачається, що відповідач сплачував пайові внески без передбаченого договором коригування суми внеску на індекс інфляції, що є порушенням договору з боку відповідача, яке призвело до утворення основної заборгованості у відповідача перед позивачем за договором.

В той же час, останній платіж по договору відповідно до визначеної ціни договору (без врахування коригуванян на індекс інфляції, що передбачено умовами договору) відповідач здійснив 07.11.2006 року, а відповідно до договору відповідач повинен був перерахувати позивачу пайовий внесок, розмір якого визначений договором не пізніше 28 листопада 2006 року. Отже, остаточний (кінцевий) строк виконання зобов'язання по договору визначено саме цією датою.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи викладені норми, позивач звернувся до суду для захисту свого порушено права з пропуском загального строку позовної давності, адже відповідно до умов договору строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті пайового внеску сплив 28.11.2006 року, відповідно трирічний строк позовної давності сплив 28.11.2009 року, а позов подано до суду 21.02.2013 року.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності, при цьому ані прокурором ані позивачем не наведено суду жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом встановлено сплив строку позовної давності за основним зобов'язанням по договору, і відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, позовна давність сплила і до вимоги про сплату пені за договором, а також інфляційних збитків.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

За таких обставин, оскільки звернення до суду спричинено саме винними діями відповідача, який не у повній відповідності до договору виконав свої зобов'язання, а у задоволенні позовних вимог відмовлено тільки з підстав пропуску строку позовної давності позивачем та процесуальним позивачем, то судовий збір покладається на відповідача у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма «Мава» ( 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 30023933, з будь-якого рахунку виявленого деражвним виконвцем) до Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 68820,00 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ пілся набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко