Постанова № 30812315, 11.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/40/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Удовенко К.С., представник на підставі довіреності

відповідача - Кубик М.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд" до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що по-перше позивач придбав товар непридатний для подальшого використання, по-друге невідповідність відображення в бухгалтерських документах транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення товару, по-третє відсутність видачі доручення на отримання товару, як це передбачено договором купівлі-продажу та придбання товару з недотриманням вимог діючого законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу, та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задоволити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ІНТЕР-ФУД" як юридична особа зареєстроване 18.09.2007 року Васильківською районною державною адміністрацією Київської області та станом на 31.12.2011 року перебувало на обліку у ДПІ в Тульчинському районі.

Основними видами діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності є переробка молока та виробництво сиру; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; оптова торгівля іншими продуктами харчування.

На виконання наказів ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області №266 від 03.08.2012 року та №246 від 08.08.2012 року, проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІНТЕР-ФУД" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з СПД ФО ОСОБА_4 за період лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 287/7/22-35438742 від 20.08.2012 року, яким зроблено висновок, що господарська операція з придбання позивачем товару у СПД ФО ОСОБА_4 носить безтоварний характер. Крім того, податковим органом встановлено порушення ТОВ "ІНТЕР-ФУД" пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 130 000 грн. за лютий місяць 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272300 від 28.08.2012 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 000 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

В подальшому податковим органом було виявлено помилку при формуванні податкового повідомлення - рішення щодо зазначення норми яку порушено та листом від 07.11.2012р. №5062/7/22-201 повідомлено позивача, що виявлене порушення слід читати в наступній редакції : п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у спірний період відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на відображення спірних сум в складі податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та таким, що підлягає визнанню протиправним.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтер Фуд» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з СПД ФО ОСОБА_4 за період лютий 2011 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №287/7/22-35438742 від 20.08.2012 року (далі - акт перевірки). На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення рішення №0000272300 від 28.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 130 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Податковим повідомленням-рішенням, з урахуванням листа податкового органу №5062/7/22-201 від 07.11.2012 року про внесення змін до податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000272300 від 28.08.2012 року, встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 та 200.1, 200.2 Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.02.2011 року ТОВ «ІНТЕР ФУД» (покупець) уклало договір купівлі-продажу №101 з СПД ФО ОСОБА_4, відповідно до вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити масло солодко вершкове селянське 73 % вагове.

У розділі І вказаного договору визначено документи на кожну партію, які продавець повинен передати покупцю, зокрема: товарно-транспортну накладну; податкову накладну з зазначенням кількості відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість товару з ПДВ; сертифікат походження; сертифікат якості; сертифікат відповідності; радіологічний; ветеринарне свідоцтво Ф-2 та інші. Також зазначено, товар, який передається у власність Покупцю якісний, нікому не проданий, не заставлений, в спорі та під забороною (арештом, податковою заставою) не перебуває, жодні права на товар іншим особам не передані, а також він є вільним від будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами.

Відповідно до розділу ІІІ «Кількість і якість товару» даного договору передбачено, що товар має забезпечувати його повну придатність для використання, а також відповідати вимогам національних стандартів та повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для Товару даного виду. Усі необхідні документи, що підтверджують якість та відповідність товару продавець, зобов'язаний передати покупцю в момент передачі партії Товару.

Якість Товару за цим договором, повинна відповідати вимогам ДСТУ, ТУ, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам, встановленим чинним законодавством України для такого виду товару, та підтверджуватись відповідними документами, виданими компетентними органами та/чи виробниками товару.

Продавець гарантує якість товару протягом строку придатності, встановленого у технічних умовах, виключно за умови дотримання покупцем правил та умов зберігання товару.

Пунктом 4.2 договору визначено, що товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості - на основі документів, що підтверджують якість товару виданих компетентними органами та/чи виробниками товару, а також на підставі висновків випробувань лабораторії покупця.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано накладну №10 від 16.02.2011 року, податкову накладну №5 від 16..02.2011 року, експертний висновок №756/5 від 01.03.2011 р.; ветеринарне свідоцтво НОМЕР_5 від 16.02.2011 року, сертифікат відповідності ВВ №347508, накладні на переміщення товару, експертний висновок №0740/08 від 23.05.2008 року, товарно-транспортну накладну №10 від 16.02.2011 р., подорожній лист №439 вантажного автомобіля 15-16.02.2011 р., посвідчення про відрядження, платіжне доручення № 1968 від 18.02.2011 р.

Також в матеріалах справи наявні, якісне посвідчення №234 від 20.01.2010 року, якісне посвідчення №252 від 28.05.2010 року, якісне посвідчення №833 від 18.06.2010 року.

У лютому 2011 року відповідно до накладної № 10 від 16.02.2011 року та податкової накладної №5 від 16.02.2011 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_4 масло солодковершкове в кількості 20 тон на суму 780000,0 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 130000,0 грн. та включив суму ПДВ у розмірі 130000,0 грн. до складу податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

У ветеринарному свідоцтві НОМЕР_5 від 16.02.2011 року, виданого Полтавською міською державною лікарнею ветеринарної медицини, вказано походження товару - Каланчацького маслозаводу та зазначено, що продукти направляються у м. Тульчин, ВАТ „Тульчинська філія „Інтер Фуд", специфікація (ТТН) №10 від 16.02.2011 року.

Проте податковим органом в акті перевірки встановлено, що відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ФОП ОСОБА_4 здійснювала придбання товару у ПАТ „Каланчацький маслозавод" лише в серпні-вересні 2010 року. В період з січня 2010 року по серпень 2010 року та в період з жовтня 2010 року по травень 2011 року взаєморозрахунки між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Каланчацький маслозавод» відсутні.

У довідці Каланчацького відділення Чаплинської МДПІ № 24/220/00447652 від 13.09.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ПАТ «Каланчацький маслозавод» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СПД ФО ОСОБА_4 їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-вересень 2010 року» встановлено, що СПД ФО ОСОБА_4 придбавала у ПАТ «Каланчацький маслозавод» лише сир.

Відповідно до сертифікату відповідності серії ВВ №347508 виробник масла солодко вершкового «Селянське» 72,5 % - ВАТ «Каланчацький маслозавод», термін дії сертифіката з 24.06.2008 року по 15.06.2010 року. Тому є правильним висновок податкового органу, що позивач придбав масло з сертифікатом відповідності, який втратив свою чинність.

На підтвердження походження товару, в ході перевірки позивачем надано податковому органу якісні посвідчення №234 від 20.01.2010 року, №252 від 28.05.2010 року, №833 від 18.06.2010 року виданих АТ „Каланчацький маслозавод". Проте перевіркою встановлено, що якісне посвідчення №833 від 18.06.2010 року не підтверджене наданим сертифікатом відповідності.

У якісному посвідченні №234 від 20.01.2010 року зазначено дату виготовлення - 15-19.01.2010 р. та зазначено кінцевий термін придатності - 15-19.08.2010 р., в якісному посвідчені №252 від 28.05.2010 року зазначено дату виготовлення - 7-28.05.2010 р. та кінцевий термін придатності - 7-28.08.2010р., в якісному посвідчені №833 від 18.06.2010 року зазначено дату виготовлення - 22.01-8.06.2010 р. та зазначено кінцевий термін придатності - 22.08-8.09.2010 р.

В наданих якісних посвідченням зазначено умови та терміни зберігання масла : при температурі від -6 до -11о С - 9 місяців, при температурі від -12 до -18о С - 12 місяців.

Таким чином, відповідно до наданих документів дане масло реалізоване позивачу 16.02.2011 року, тобто, по завершенню кінцевого терміну придатності, що не заперечувалось представником позивача під час апеляційного розгляду справи.

Експертний висновок №0740/08 від 23.05.2008 року виданого випробувальною лабораторією Херсонської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини ім. Л.С.Ценковського на масло солодковершкове від партії 500 кг., дата виготовлення якого 14.05.2008 року, виробником масла є ВАТ «Каланчацький маслозавод», дослідження здійснено 15.05.2008 року, мета випробувань перевірка радіологічних та хіміко-токсикологічних показників зразку масла.

Таким чином, перевірка купленого позивачем масла була проведена ще до його виробництва, та видачі якісних посвідчень та отримання сертифіката відповідності, тобто надані контрагентом позивача документи,які підтверджують його походження та якість не узгоджуються між собою ні по даті видачі (прийняття), ні по кількості досліджуваної продукції.

Кім того, з наданих позивачем документів на товар не можливо ідентифікувати товар по договору купівлі-продажу № 101 від 14.02.2011 року, оскільки у кожному документі вказується різна кількість об'єму продукції, різні дати виробництва продукції.

На підтвердження перевезення масла від ФОП ОСОБА_5 позивачем надано товарно-транспортну накладну №10 від 16.02.2011 року, згідно якої масло перевозиться водієм ОСОБА_6 автомобілем державний номерний знак НОМЕР_3 та причепом державний номерний знак НОМЕР_6, де зазначено пункт навантаження м. Полтава та пункт розвантаження м. Тульчин, назва продукції «масло селянське» кількістю 20000 кг. Також позивачем надано подорожній лист №439 від 15-16.02.2011 року на автомобіль Вольво, державний номерний знак НОМЕР_3 та причеп державний номерний знак НОМЕР_4, де відображено завдання водієві отримання вантажу (масло) в м.Тульчин та його доставка до м.Полтава.

Таким чином, в товарно-транспортній накладній та подорожньому листі різняться державні номерні знаки причепа та пункти навантаження та розвантаження вантажу (масла).

Разом з тим, відповідно до пп. 12.2. п. 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила перевезення), для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів.

У пункті 29 Правил перевезення визначено правила перевезень швидкопсувних вантажів у міжміському сполученні.

Так, до швидкопсувних вантажів належать продукти харчування та інші вантажі, перевезення яких потрібно здійснювати у відповідному середовищі і при відповідному температурному режимі.

Швидкопсувні вантажі перевозяться автомобільним транспортом в остиглому, охолодженому, замороженому, швидкозамороженому стані та у свіжому вигляді з урахуванням термінів їх реалізації та відстані перевезень.

Швидкопсувні вантажі повинні подаватись для перевезення у транспортабельному стані, відповідати вимогам якості й упакування, які встановлюються технічними умовами. Тара для швидкопсувних вантажів повинна відповідати санітарно-гігієнічним умовам їх перевезення, зберігати якість і зовнішній вигляд вантажу та охороняти його від пошкодження. Тара повинна бути справна, суха і чиста, без сторонніх запахів і відповідати всім вимогам по збереженню вантажу цієї категорії.

Швидкопсувні вантажі перевозяться спеціалізованим рухомим складом (авторефрижераторами) з додержанням температурного режиму, який указано в графах 4 і 5 додатка 18.

Для перевезення швидкопсувного вантажу надається чистий рухомий склад, який відповідає встановленим санітарним нормам та обладнаний справними кузовом, холодильною установкою, вантажонесучими пристроями і замками дверей.

Для перевезення подаються швидкопсувні вантажі, які мають температуру не вище зазначеної у графі 3 додатка 18.

Залежно від властивості і термічної обробки вантажу, який перевозиться, водій зобов'язаний влітку провести попереднє (до вантаження) охолодження, зимою - обігрівання кузова автомобіля-рефрижератора до температури, зазначеної в графі 4 додатка 18, а при перевезенні заморожених вантажів улітку - охолодження кузова до 0 град. і швидкозаморожених (овочі, ягоди тощо) - до мінус 10 град.

Температура в кузові автомобіля-рефрижератора перед завантаженням швидкопсувних вантажів відмічається вантажовідправником у товарно-транспортній накладній і в листі контрольної перевірки температури (додаток 19).

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною на перевезення швидкопсувних вантажів посвідчення про якість або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються в товарно-транспортній накладній.

У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому аналогічному документі повинні міститись відомості про температуру вантажу перед вантаженням, допустимий термін його доставки, якісний стан вантажу та упаковки.

Посвідчення про якість і сертифікат оформляються в день подання вантажу для перевезення, засвідчуються підписами відповідних правоуповноважених на це осіб і печаткою.

Продукти тваринного походження і продукти переробки, наведені в додатку 20 Правил, підлягають ветеринарно-санітарному контролю.

Перевізник, якому видається ветеринарне свідоцтво, зобов'язаний пред'являти його в дорозі для перевірки, а потім разом з вантажем передати вантажоодержувачу.

Швидкопсувні вантажі перевозяться автомобілями-рефрижераторами тільки за пломбою вантажовідправника, який несе відповідальність за якість, кількість, асортимент і відповідність вантажу санітарним вимогам.

Вантажовідправник також несе відповідальність за зниження якості попередньо неохолодженого вантажу до температури, зазначеної у графі 3 додатка 18, за умови виконання Перевізником вимог п. 29.13 цих Правил.

Перевізник повинен доставляти швидкопсувні вантажі в якнайкоротший термін.

Граничні строки доставки цієї категорії вантажів визначаються спільно Перевізником і Замовником. Ці строки залежать від дорожніх умов перевезення. Граничні строки доставки швидкопсувних вантажів обчислюються з моменту закінчення вантаження та вручення водію товарно-транспортної накладної разом з іншими документами на вантаж до моменту прибуття автомобіля (автопоїзда) до вантажоодержувача. Строки доставки вантажу зазначаються в заявці або разовому договорі.

Розвантажені автомобілі (автопоїзди) після перевезення швидкопсувних вантажів очищаються вантажоодержувачем від залишків вантажу й упаковки і відповідно до ветеринарно-санітарних правил промиваються і дезінфікуються, про що вантажоодержувач робить запис у товарно-транспортній накладній.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що товар (масло), яке відноситься до швидкопсувних вантажів, перевозився спеціально обладнаним транспортом, а представник позивача у судовому засіданні повідомив, що йому не відомо чи був обладнаний транспорт для перевезення даного виду вантажу. Крім того, у наданих товарно-транспортній накладні та подорожному листі не відмічені графи, які мають бути обов'язково заповнені відповідно до Правил перевезення.

Крім того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд апеляційної інстанції, з врахуванням ст. 44 ПК України, не бере до уваги надані позивачем в суд першої інстанції докази, які не були надані під час податкової перевірки, а саме експертний висновок №756/5 від 01.03.2011 р., оскільки вказаний документ був наданий лише до суду першої інстанції та не досліджувався податковим органом під час проведення перевірки і винесення податкового повідомлення-рішення. Крім того, вказаний доказ не спростовує висновків податкового органу. Зазначена правова позиція також підтверджується інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безтоварність господарських операцій вчинених між позивачем та ФОП ОСОБА_5

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем під час апеляційного розгляду справи не доведено товарність здійснення господарської операції.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд" до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "18" квітня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.