Постанова № 30812308, 22.04.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/1235/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Сугакової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2013 Бахмацька міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області (далі - Бахмацька МДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 662,11 грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, наявного в матеріалах справи, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (вх. від 12.04.2013 № 7022).

Відповідач також до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, вказаною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 029414 (а. с. 4) та матеріалах справи. Переданий поштою до суду конверт з повісткою, який направлявся відповідачу, з довідкою поштового відділення від 16.04.2013 "за зазначеною адресою не проживає".

За таких обставин, враховуючи ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, та з урахуванням ч. 1 ст. 41 Кодексу, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1) зареєстровано як фізичну особу-підприємця Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Виписка з ЄДР Серії ААВ № 029414 (а. с. 4) і взято на облік до Бахмацької МДПІ як платника податків з 10.01.2012 за № 16727 (довідка від 10.01.2012 № 160/28-022, а. с. 5).

В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно враховуючи термін "податкове зобов'язання", визначене пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обов'язки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку податкового боргу, наданого позивачем (а. с. 8) відповідач має податковий борг по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 662,11 грн.

Так, встановлено, що відповідачем 10.01.2012 було подано до Бахмацької МДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій видами діяльності зазначено здійснення роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування та інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.11, 47.19) та обрано ставку єдиного податку - 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати (а. с. 6-7).

Таким чином, сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 662,11 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 11,29 грн.) підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 10.01.2012, згідно якої платником податку самостійно нараховане грошове зобов'язання - 20.12.2012 у сумі 214,60 грн., 20.01.2013 у сумі 229,40 грн., 20.02.2013 у сумі 229,40 грн.

При перевірці правильності нарахування відповідачу податкового боргу необхідно врахувати, що п. 291.3 ст. 291 розділу XIV глави 1 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В силу пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Кодексу, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Крім того, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на шість груп платників єдиного податку. Відповідач відноситься до другої групи, а саме - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень (п. 291.4 ст. 291 Кодексу).

Згідно п. 293.1. ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (абз. 2 п. 293.2 ст. 293 Кодексу).

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 Кодексу).

В межах позовних вимог встановлено, що узгоджена сума податкових зобов'язань по єдиному податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 сплачена не була, що підтверджується карткою обліку платника податку (а. с. 9). Так, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 23.01.2013 № 1 у розмірі 432,71 грн. основного платежу (а. с. 10). Вказана податкова вимога була отримана відповідачем 23.01.2013, а отже податкове зобов'язання є узгодженим.

Отже, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, якою визначено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 662,11 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а отже підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 35, 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. н. НОМЕР_1) податковий борг у розмірі 662,11 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 11 коп.) по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб та перерахувати на р/р 31519970700008, код 37982090, отримувач: УК у Бахмацькому районі/м. Бахмач/18050400, банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк