Рішення № 30812040, 15.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р.Справа № 922/1042/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торгівельний Дім "Ресурс", м. Харків до ТОВ "Фріч-ТОТ", м. Харків , ТОВ "Адвентіс", м. Київ про стягнення 160 224,26грн. за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В.П., дов. № 01-01 від 01.01.13р.;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - Ві Д.Д., дов. б/н від 25.03.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів 160 224,26грн. заборгованості, а також покласти на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

01.04.13р. позивач надав до суду письмові пояснення разом з доказами часткових оплат, де зазначив, що після здійснення звірки взаємних розрахунків з другим відповідачем, сума основного боргу за поставлений товар становить 159 672,26грн., однак у зв'язку із проведеною частковою оплатою другим відповідачем суми основного боргу, його заборгованість складає 409,16грн.

В подальшому, позивач 09.04.13р. надав до суду уточнену позовну заяву, на підставі якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" пеню в розмірі 500,00грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" суму основного боргу в розмірі 409,16грн., пеню в розмірі 2 035,40грн., 3% річних в розмірі 507,07грн., судовий збір просить суд покласти на першого та другого відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із суті наданої позивачем уточненої позовної заяви, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову з наступних підстав.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Позивач в заяві від 09.04.13р. просить суд, окрім суми основного боргу, також стягнути 3% річних та пеню, на підставі чого заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві кваліфікується як зміна предмета позову.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до початку розгляду справи по суті змінити предмет позову, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні 09.04.13р., в порядку ст.77 ГПК України, за клопотанням другого відповідача було оголошено перерву до 15.04.13р. з метою надання доказів в обґрунтування заперечень на позовну заяву. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач в судовому засіданні 15.04.13р. надав суду докази сплати другим відповідачем залишку суми основного боргу в розмірі 409,16грн., що підтверджується копією банківської виписки від 09.04.13р., в іншій частині позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Перший відповідач у судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою отримання ухвали про порушення провадження у справі, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для його належного повідомлення про час та місце розгляду справи, проте перший відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`явився, витребувані судом докази не подав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника першого відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Другий відповідач проти стягнення 3% річних та пені заперечує, посилаючись на те, що оскільки ним повністю сплачено суму основного боргу, тому, на його думку, не має підстав для стягнення 3% річних та пені.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, суд встановив наступне.

01.03.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ресурс" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" (другий відповідач у справі) було укладено договір поставки № 100989, відповідно до умов якого позивач зобов'язався доставляти та передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (далі товар) у власність другого відповідача, а другий відповідач приймати та оплачувати її вартість.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу другого відповідача товар на загальну суму 169 526,94грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Другий відповідач, відповідно до п. 6.7 договору, взяв на себе зобов'язання оплачувати конкретну партію товару в строк, що не перевищує 55 календарних днів з дня передачі товару відповідачу.

Судом встановлено, що другий відповідач умови договору виконав з порушенням строків оплати за поставлений позивачем товар, суму основного боргу повністю оплатив лише після звернення позивача до суду. Факт повного погашення заборгованості підтверджується копіями банківських виписок, наданих позивачем до справи.

Згідно проведеної між позивачем та другим відповідачем звірки взаємних розрахунків, сторони встановили, що прострочена дебіторська заборгованість другого відповідача перед позивачем становить 159 672,26грн. (а.с.98-99).

Другий відповідач 25.03.12р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 159 263,10грн., що підтверджується копією банківської виписки (а.с.97).

Таким чином, станом на 29.03.13р. сума основного боргу за видатковою накладною № 11684Д від 21.12.12р. у другого відповідача перед позивачем складала 409,16грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач 09.04.13р. перерахував на розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 409,16грн., у зв'язку з чим на час прийняття рішення по суті спору, другим відповідачем в повному обсязі погашено заборгованість, на підставі чого, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Судом не приймаються до уваги заперечення другого відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних та пені з огляду на те, що ним було повністю сплачено суму основного боргу, виходячи з наступного.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував другому відповідачеві три відсотки річних в сумі 507,07грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до п.7.2 договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару другий відповідач на вимогу позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 2 535,40грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

15.10.12р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-Тот", як поручителем (перший відповідач у справі) було укладено договір поруки № 15-10/12.

Частинами 1,2 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Умовами договору поруки, сторони погодили, що перший відповідач в певній частині відповідає перед позивачем за порушення другим відповідачем зобов'язання за основним договором. Часткова відповідальність першого відповідача дорівнює частковій сплаті неустойки, розмір та вид якої визначається самостійно позивачем. Під основним договором в договорі поруки сторони розуміють договір поставки № 100989 від 01.03.12р., що укладений між позивачем та другим відповідачем.

На підставі чого позивач визначив розмір пені, яка підлягає стягненню, з кожного з відповідачів, а саме: з першого відповідача у сумі 500,00грн. та з другого відповідача у сумі 2 035,40грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої понесені витрати зі сплати судового збору покладає пропорційно розміру задоволених позовних вимог на першого відповідача в розмірі 10,00грн. та на другого відповідача в розмірі 3 244,29грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки другий відповідач суму основного боргу оплатив вже після звернення позивача до суду із позовною заявою, спір до суду доведено саме з його вини, у зв'язку з чим судовий збір покладено на другого відповідача з урахуванням наявної на момент подання позову суми основного боргу.

Керуючись ст.ст.509, 526, 553, 610, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1.1. ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-Тот", код ЄДРПОУ 33901924 (61010, м. Харків, вул. Основ*янська, 55, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс", код ЄДРПОУ 33206799 (61004, м. Харків, бул. Нетіченський,19, відомості про рахунки відсутні) - 500,00грн. пені, 10,00грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс", код ЄДРПОУ 35275230 (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс", код ЄДРПОУ 33206799 (61004, м. Харків, бул. Нетіченський,19, відомості про рахунки відсутні) - 2 035,40грн. пені, 507,07грн. 3% річних, 3 244,29грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 159 672,26грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 19.04.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.