Ухвала суду № 30811676, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/372/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0001521702,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0001521702 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 14 грудня 2012 року №0001521702.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПАФ «Дрос» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПАФ «Дрос» за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 26 листопада 2012 року №8169/17-4-НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26080,00 грн.

На підставі акту перевірки №8169/17-4-НОМЕР_1 від 26 листопада 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0001521702, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39120,00 грн., у тому числі 26080,00 грн. за основним платежем та 13040,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПАФ «Дрос» (продавець) було укладено договір поставки від 01 квітня 2011 року №010411, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець отримує право на володіння товаром в асортименті, кількості, цінам, які вказані в товарній накладній. Відповідно до умов даного договору ПАФ «Дрос» було поставлено позивачу відповідні продовольчі товари (сир та м'ясо в асортименті) на загальну суму 156479,26 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 26080 грн., що підтверджується належним чином оформленими витратними та податковими накладними. Позивач поставлені товари оплатив у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано докази подальшої реалізації придбаного у ПАФ «Дрос» товару: договори поставки товару, укладені між позивачем та контрагентами-покупцями, та видаткові накладні, а також договір оренди торговельного приміщення №463 від 10 липня 2011 року, який підтверджує факт наявності у позивача необхідного складського приміщення, в тому числі холодильної камери, для зберігання поставленого ПАФ «Дрос» товару, та трудовий договір між позивачем та його працівником від 01 листопада 2010 року і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які підтверджують наявність у позивача необхідного персоналу та транспорту для здійснення господарської діяльності, зокрема, перевезення та поставки товару за спірними операціями.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті Васильківської ОДПІ Київської області ДПС №241/23-2/13737653 від 17 лютого 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ «Дрос» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року», в якому встановлено, що відносно ПАФ «Дрос» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, звіт форми 1ДФ за 3 квартал 2011 року до податкового органу не подавався, що ставить під сумнів наявність у підприємства трудових ресурсів за перевіряємий період та свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначений акт Васильківської ОДПІ Київської області ДПС №241/23-2/13737653 від 17 лютого 2012 року, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПАФ «Дрос» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ПАФ «Дрос», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0001521702, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.