Ухвала суду № 30811536, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2397/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві №0001671750/0 від 07 жовтня 2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2011 р. за № 436/1-23-60-31871186.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.2, п. 1.3 ст.1, пп. 4.2.11, п. 4.2 ст.4, п. 1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 2 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) та п.167.1 ст. 16, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст. 171., п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2011 №2755- ІV, із змінами та доповненнями.

На підставі даного акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.10.2011 р. № 0001671750/0 про сплату 47 439,08 грн. податку з доходів фізичних осіб з них за основним платежем 41715,56 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 723,52 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001671750/0 від 07 жовтня 2011 р. винесено податковим органом правомірно, а тому вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. "г" і "е" пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно абзацу 1 п. 1.1 ст. 1 Закону №889-ІV, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 237/5428.

Згідно пп.5.8.4 п. 5.8 вказаного Положення при перевірці авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню вимог підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з авансовим звітом), наявність оригіналів підтверджувальних документів, їх погашення, цільове витрачання підзвітних сум тощо. Крім того, ураховується те, що представлення авансових звітів про використання підзвітних сум із порушенням установлених термінів може дозволятися лише в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Відповідно до п. 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом ДПА України від 19.09.03 № 440, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; доцільності проведених витрат та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 200 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296 розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках.

Згідно вимог п. 2.1 п. 2 вищезазначеного Положення, установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі авансового звіту №ОА-0000391 від 23.08.2010 працівнику ОСОБА_2 позивачем у серпні 2010 року було виплачено готівку в сумі 2600,00 грн., але документів, які підтверджують використання коштів підзвітною особою не надані.

Позивачем листом від 27.09.2011 року № 848 були надані квитанції, виписані ФОП ОСОБА_3 за надані послуги на загальну суму 2600 грн. Проте зазначені квитанції оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема не підтверджують факт оплати за отримані послуги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновки відповідача та донарахування позивачу 390 грн. податку з доходів фізичних осіб є правомірними.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Фактор Капітал» та фізичною особою ОСОБА_4, яка діяла від імені малолітньої доньки ОСОБА_5, та акта виконання робіт, товариством при виплаті фізичній особі ОСОБА_4 орендної плати з жовтня 2010 року по березень 2011 року на загальну суму 222 865, 67 грн. не виконані функції податкового агента, а саме: не утриманий податок з доходів фізичних осіб.

Згідно пп. «д», «ї»п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця …, інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до п.п. "г" і "е" п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону).

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 Закону).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах позивач є податковим агентом, а тому зобов'язаний був нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку - ОСОБА_4

Підпунктом 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону визначено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0001671750/0 від 07 жовтня 2011 р. винесено податковим органом правомірно, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.