Рішення № 30811518, 16.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 918/268/13-г

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин"

про стягнення в сумі 4 583 грн. 54 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" про стягнення 3 035 грн. 30 коп. 30 % річних, 29 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1 519 грн. 06 коп. пені.

Представник позивача в судові засідання не з'явився, проте позивачем було подано клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, вимог не заперечив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 36, 52, 61)

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Враховуючи те, що нез'явлення сторін в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно із статтею 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012р. господарським судом Рівненської області прийнято рішення у справі № 5019/610/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" про стягнення 48 433 грн. 79 коп., яким позов задоволено. Стягнуто з ПСП "Княгинин" на користь ТОВ "Технік Енерджі" 14 654 грн. 56 коп. основного боргу, 16 855 грн. 92 коп. 30 % річних, 8 708 грн. 91 коп. пені, 5 283 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 2 930 грн. 91 коп. штрафу, 1 609 грн. 50 коп. судового збору та 3 200 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Дане рішення в порядку передбаченому нормами ГПК України не оскаржувалося та набрало законної сили.

Вказаним рішенням господарського суду Рівненської області встановлено наступне.

08.09.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 12-10 ЗЗР купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу (далі - Договір). Договором визначаються умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння (далі - Товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору предметом Договору є Товар, який належить позивачу на момент укладання договору або буде набутий позивачем у майбутньому.

Відповідно до пункту 2.1 Договору асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 2.2. Договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

В пункті 3.1. Договору вказано, що Товар може передаватися Відповідачу партіями.

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до відповідача після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про приймання відповідачем Товару (п. 4.7. Договору).

Відповідно до умов Договору, додатків до нього та видаткової накладної № ЗУ/1-00171 від 04.10.2010р., відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 160 554 грн. 56 коп..

Згідно пункту 5.5. Договору сторонами було погоджено порядок оплати товару:

- 50% від вартості Товару оплачується відповідачем в строк до 13 вересня 2010 року;

- 50% від вартості Товару оплачується відповідачем в строк до 14 липня 2011 року.

Позивачем були виконані умови Договору в повному обсязі та передано Товар відповідачу загальною вартістю 160 554 грн. 56 коп., що підтверджується доданою до матеріалів справи, скріпленою відбитками печаток сторін по справі та їх підписами видатковою накладною № ЗУ/1-00171 від 04.10.2010р.

Однак, прийняті на себе зобов'язання відповідач не виконав, за отриманий ним Товар провів оплату частково, а також з простроченням строку оплати (відповідно до п. 5.5. Договору), що підтверджується наявними в матеріалах справи № 5019/610/12 банківськими виписками.

Відповідно до пункту 8.2. Договору позивач нарахував пеню в розмірі 8 708 грн. 91 коп. (з 14.09.2011р. по 14.02.2012р).

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 5 283 грн. 49 коп. (з 14.09.2011р. по 14.02.2012р.), а також відповідно пункту 8.6. Договору 30 % річних в розмірі 16 855 грн. 92 коп. відповідно до поданого позивачем обґрунтованого розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на час розгляду справи в суді рішення господарського суду Рівненської області від 30.05.2012р. по справі № 5019/610/12 не виконано, що підтверджується інформацією про виконавче провадження (а.с. 38-45), а відтак у відповідача перед позивачем рахується основний борг в сумі 14 654 грн. 56 коп..

Відповідно до пункту 11.1. Договору Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору.

Згідно пункту 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 8.2. Договору за прострочення виконання зобов'язання Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6. Договору встановлено, що сторони згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що відповідач у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами позивача сплачує на користь останнього 30% річних.

На підставі пункту 8.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 15.02.2013р. по 22.10.2012р. в розмірі 1 519 грн. 06 коп. (розрахунок а.с. 4).

На підставі пунктів 8.1., 8.6. Договору та частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 30% річних за період з 15.02.2012р. по 23.10.2012р. в розмірі 3 035 грн. 35 коп. та інфляційні за період з 13.02.2012р. по 30.05.2012р. в розмірі 29 грн. 18 коп. (розрахунок а.с. 4).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 15.02.2013р. по 22.10.2012р. в розмірі 1 519 грн. 06 коп. (розрахунок а.с. 4), однак суд не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку пені. Згідно з розрахунку пені зробленого судом пеня має становити 1 514 грн. 91 коп..

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 514 грн. 91 коп. пені.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 30% річних в розмірі 3 035 грн. 35 коп. та інфляційні в розмірі 29 грн. 18 коп. (розрахунок а.с. 4).

Суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку 30% річних.

Стосовно розрахунку інфляційних суд наголошує на тому, що позивачем при нарахуванні інфляційних невірно вказано період такого нарахування. Позивачем визначено початок нарахування 13.02.2012р., хоча, з урахуванням позовних вимог по справі № 5019/610/12, нарахування інфляційних має здійснюватися з 15.02.2012р., однак в зв'язку з тим, що інфляційні нараховуються за місяць, а не за кожен день окремо суд приймає розрахунок інфляційних зроблений позивачем.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 305 грн. 30 коп. 30% річних та 29 грн. 18 коп. інфляційних.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково в сумі 4 579 грн. 39 коп.. На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 250 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 22.10.2012р. між позивачем (клієнтом) та адвокатом Бонтлаб Василем Васильовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого Київською міською КДК адвокатури № 3280 від 24.04.2008р., укладено договір № 14/2012 про надання адвокатських (правових) послуг, у якому сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг визначається в розмірі 250 грн. 00 коп..

Матеріалами справи, а саме: актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 15.11.2012р. та платіжним дорученням № 140 від 08.01.2013р. (а.с. 29, 32), підтверджується, що адвокатом Бонтлаб В.В. надано адвокатські (правові) послуги, а позивачем сплачено адвокату 250 грн. 00 коп. за надані послуги.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 250 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" (35213, Рівненська обл., Демидівський р-н., с. Княгинин, вул. Млинівська, 1, код ЄДРПОУ 31259435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 35076670) - 3 035 грн. 30 коп. 30 % річних, 1 514 грн. 91 коп. пені, 29 грн. 18 коп. інфляційні втрати, 1 720 грн. 50 коп. судового збору та 250 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення підписане суддею "22" квітня 2013р..

Суддя Горплюк А.М.