Ухвала суду № 30811342, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-3/16620-2012 16.04.13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд»

На дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління

юстиції у місті Києві

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий

Банк»

Про зобов'язання повернути документи

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Спінов С.А. - по дов. № б/н від 23.05.2012

Булах Ю.І. - директор згідно наказу № 44 від 30.11.2004

Від відповідача не з'явився

Від ВДВС не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 10.01.2013 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» оригінали наступних документів:

1. Реєстраційне посвідчення від 27.08.2004;

2. Договір купівлі-продажу № б/н від 19.08.2004;

3. Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 46402 від 19.08.2004;

4. Акт приймання-передачі № б/н від 21.08.2004.

25.01.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 10.01.2013 було видано відповідний наказ.

18.03.2013 позивач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить:

- відновити строк на оскарження рішення головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 у справі № 5011-3/16620-2012;

- визнати дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 у справі № 5011-3/16620-2012 неправомірними;

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 у справі № 5011-3/16620-2012;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав визначених п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) неправомірною з наступних підстав. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії регулюються відповідними положеннями ст. 75 Закону. Так, згідно ч. 3 ст. 75 Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. У цьому випадку після вчинення визначених вказаною нормою дій державний виконавець може закінчити виконавче провадження з підстав визначених п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону. Отже, з огляду на викладене, державний виконавець виніс неправомірну постанову про закінчення виконавчого провадження без врахування положень ст. 75 Закону, які стосуються виконання рішень щодо немайнових вимог стягувача. Про постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.02.213 представник стягувача дізнався лише 15.03.2013 безпосередньо у Відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 26.03.2013 розгляд скарги було призначено на 11.04.2012.

Позивач в судовому засідання 11.04.2013 подану скаргу підтримав.

ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 05.04.2013 до відділу діловодства подано заперечення на подану позивачем скаргу, в якій просить відмовити у повному обсязі ТОВ «Металагротрейд» у задоволені скарги на дії головного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві та розглядати скаргу без участі представника. В своїх запереченнях ВДВС зазначає наступне: 07.02.2013 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 36408805, щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 25.01.2013. Згідно до витягу з ЄДР юридична особа ТОВ «Український промисловий банк» код ЄДРПОУ 19357325 яке знаходиться за адресою : м. Київ, Печерський район, бул. Л.Українки, 26 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Згідно постанови НБУ № 19 від 21.01.2010 ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанк» та призначення ліквідатором Банку службовця НБУ Раєвського К.Є. 07.02.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал виконавчого документа з копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 02.2013 направлено на адресу Раєвського Костянтина Євгенійовича - голови ліквідаційної комісії ТОВ «Український промисловий банк». З огляду на вище викладене, державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ м. Києва винесено постанову законно з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні 11.04.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.04.2013.

Відповідач в судове засідання 16.04.2013 не з'явився, вимоги ухвал суду від 26.03.2013 та від 11.04.2013 не виконав, письмові пояснення з приводу викладених в скарзі позивача обставин не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення скарги до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, бул. Л.Українки, 26 та є місцезнаходженням відповідача згідно наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в судове засідання 16.04.2013 представника не направив.

ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві належним чином повідомлений про призначення скарги до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України були надіслані рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу : м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, яка є місцезнаходженням ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві.

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві 01.02.2013.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

07.02.2013 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 36408805 «Про відкриття виконавчого провадження», згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 25.01.2013 про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» оригінали документів. Також у постанові зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання відбудеться в примусовому порядку.

Також 07.02.2013 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 36408805 «Про закриття виконавчого провадження».

З даної постанови вбачається, що державним виконавцем під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 25.01.2013 встановлено, що відповідно до постанови Національного банку України № 19 від 21.01.2010 про ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Укрпромбанк» та призначення ліквідатором банку службовця Національного банку України Раєвського К.Є., в зв'язку з чим на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження за даним наказом.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Позивач у скарзі в обґрунтування відновлення пропущеного строку на оскарження постанови від 07.02.2013 вказує на те, що ним про оскаржувану постанову стало відомо 15.03.2013 безпосередньо у Відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, при цьому доказів в підтвердження зазначеного не подав.

Натомість позивач подав супровідний лист Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві за № 1108/04 від 07.02.2013 згідно якого на адреси позивача та ліквідатора відповідача направлялась постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.02.2013 разом з копією конверту на якому зазначено № 1108/04, з якої вбачається, що оскаржувана постанова направлена державною виконавчою службою на адресу позивача лише 10.04.2013.

Державною виконавчою службою не спростовано належними засобами доказування зазначених вище обставин, а тому позивач подавши 19.03.2013 до відділу діловодства суду дану скаргу не пропустив строк для звернення з нею до суду.

В матеріалах справи наявне оголошення, надруковане в газеті «Урядовий кур'єр» № 12 (4762) від 26.01.2010 про те, що Правління Національного банку України постановою від 19.01.2010 відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) з 21.01.2010. Ліквідатором ТОВ «Український промисловий банк» призначено фізичну особу - службовця НБУ Раєвського К.Є.

Пункт 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство це - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно з ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут це - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Згідно з ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси та використовуватиметься для задоволення вимог кредиторів.

Документи, які присуджено у даній справі поверненню, не належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та не є активами, які можуть бути включені до ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Державною виконавчою службою жодного належного доказу в підтвердження визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» банкрутом в судовому порядку не подано.

Державний виконавець у своїх запереченнях зазначає, що оригінал судового наказу № 5011-3/16620-2012 від 25.01.2013 разом з копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.02.2013 було направлено на адресу Раєвського К.Є. - голови ліквідаційної комісії ТОВ «Український промисловий банк».

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, державний виконавець неправомірно направив наказ Господарського суду міста Києва № 5011-3/16620-2012 від 25.01.2013 разом з копією постанови «Про закінчення виконавчого провадження» на адресу голови ліквідаційної комісії ТОВ «Український промисловий банк» Раєвського К.Є.

Більше того, пункт 8 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Оскільки документи, які за рішенням суду зобов'язано повернути позивачу були передані відповідачу на зберігання, а отже вони мають бути повернені відповідачем.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії регулюється відповідними положеннями ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 6 Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Враховуючи те, що згідно виконавчого документа № 5011-3/16620-2012 від 25.01.2013 боржник зобов'язаний особисто здійснити повернення документів стягувачу виконавче провадження за даним наказом мало виконуватись у відповідності до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене суд приходить до висновку що дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 07.02.2013 ВП № 36408805 «Про закриття виконавчого провадження» з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірними.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Металагротрейд» є обґрунтованою, заявленою правомірно, а тому підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 у справі № 5011-3/16620-2012 неправомірними.

2. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 у справі № 5011-3/16620-2012.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя В.В.Сівакова