Рішення № 30810221, 22.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.13 Справа№ 914/1038/13-г

За позовом: Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика», м. Малин Житомирської області

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», м. Стрий Львівської області

про: стягнення 19 110,12 грн. заборгованості

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Науменко В.О. - директор

від відповідача: Мартинюк Ю.А. (довіреність № 224/1 від 15.03.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» до Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» про стягнення 19 110,12 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 18.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.04.2013 року. Ухвалою суду від 02.04.2013 року розгляд справи відкладено на 16.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються непогашенням відповідачем заборгованості у розмірі 19 110,12 грн. за поставлену продукцію відповідно до видаткової накладної № РН-0000012 від 15.02.2010 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема зазначив, договірні відносини між сторонами відбувались у спрощеній формі, продукція відпускалася по видатковій накладній. Між сторонами не визначалось строку, протягом якого відповідач зобов'язаний сплатити за продукцію.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність, яка сплила 15.02.2013 року, та відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав, наведених у заяві за вх.№9904/13 від 02.04.2013 року про застосування строку позовної давності. Зокрема, зазначив, що договірні відносини між сторонами мали місце у зв'язку з придбанням відповідачем у позивача кришок столів на підставі видаткової накладної позивача від 15.02.2010 року № РН-0000012. Зокрема, в підтвердження наміру на укладення угоди, першу авансову проплату в розмірі 10 000,00 грн. відповідач зробив ще 03.02.2010 року. На підставі довіреності відповідача від 15.02.2010 року № 39 останній отримав від позивача відповідну кількість продукції, яка була предметом договору. Однак, при використанні придбаної продукції відповідачем було виявлено, що всі кришки столів є неналежної якості, про що позивача було повідомлено шляхом направлення відповідної претензії із вимогою прийняти назад браковану продукцію. Проте, відповідач так і не отримав відповіді на вказану претензію. Відтак, відповідач посилається на те, що договір між сторонами укладено у спрощеній формі, жодних спеціальних умов до термінів оплати товару встановлено не було. Отже, зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлену продукцію виникло 15.02.2010 року. Таким чином, строк позовної давності сплинув 15.02.2013 року, а позовна заява подана лише 15.03.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.02.2010 року ПП «Малинська меблева фабрика» (позивач) передав ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий» (відповідачу) вироби з дерева (далі - продукція) на загальну суму 43 110,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 15.02.2010 року.

З долученої до матеріалів справи копії Витягу Серії АС № 664029 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.11.2012 року вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» (ідентифікаційний код юридичної особи 00274878) є правонаступником прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Меблевий комбінат «Стрий» (ідентифікаційний код юридичної особи 00274878).

Договірні відносини між сторонами відбувались у спрощеній формі, продукція відпускалась по видатковій накладній та була передана представнику відповідача на підставі довіреності №39 від 15.02.2010 року.

Відповідач перерахував позивачу 14 000, 00 грн. (10 000,00 грн. - 03.02.2010 року, 4 000,00 грн. - 26.02.2010 року), що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. Відтак, за матеріалами справи, що розглядається, заборгованість за вказаним зобов'язанням становить 29 000, 12 грн. Відтак, у суду немає підстав вважати, що зобов'язання в частині погашення боргу в сумі 29 000, 12 грн. відповідачем виконано.

Разом з тим, у позовних вимогах позивач стверджує, що заборгованість складає лише 19 110, 12 грн. З урахуванням цього, суд не вбачає підстав виходити за межі позовних вимог в частині задоволення заборгованості в сумі 29 000, 12 грн.

14.12.2012 року відповідачу було направлено претензію з вимогою погасити борг. Проте, на момент звернення позивача до суду вказана вимога виконана не була.

У судовому засіданні відповідачем також подано копію претензії до відповідача в частині неякісного товару.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А відповідно до ч. 4 цієї ж статті якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, відповідно до ч. 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частинам 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, після факту поставки товару (видаткова накладна від 15.02.2013 року) відповідачем вчинювалась часткова проплата за поставлений товар (виписка з рахунку банку від 26.02.2010 р. про оплату рахунку № СФ - 0000783).

Про факт бажання вирішити спір у позасудовому порядку свідчить звернення позивача з претензією (від 13 грудня 2013 року) до відповідача про погашення боргу за зобов'язанням, що розглядається.

Представник відповідача заперечував наявність претензії і покликався на факт неправильного зазначення адреси відповідача, а відтак стверджував про неотримання вказаної претензії.

Копія претензії відповідача щодо якості поставленого товару у цьому провадженні судом не береться до уваги як доказ, оскільки такий свідчить про інші обставини, які не є предметом спору у цьому провадженні.

Відповідно до припису ч. 5 ст. 267 ЦК України, суд вважає підстави пропуску строку захисту порушеного права позивача поважними, а відтак не підлягає до задоволення заява відповідача про застосування строків позовної давності у цих правовідносинах.

Розглядаючи усне клопотання позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, суд виходить з того, що позивачем заявлена претензія (у 2012 році) до відповідача про належне виконання зобов'язання за позадоговірною поставкою в частині погашення грошового зобов'язання. Вказана претензія є фактом пред'явлення вимоги до сторони у зобов'язанні.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Вказані правовідносини (щодо обов'язку вимагати погашення боргу за позадоговірною поставкою) виникли між сторонами у 2010 році, тобто до встановлення судовою практикою моменту виконання обов'язку покупця з моменту поставки продукції.

Відтак, за обставинами, що розглядаються обов'язок про оплату товару за позадоговірною поставкою не пов'язується з фактом поставленого товару, а може виникати за пред'явленням окремої заяви, зокрема претензії.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211).

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 110,12 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 530, 625, 655, 663 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 180, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Грабовецька, 3; п/р 260049739 в ВАТ «Український професійний банк» м. Київ, МФО 300205; код ЄДРПОУ 00274878) на користь Приватного підприємства «Малинська меблева фабрика» (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, 43; п/р 26002191023 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805; код ЄДРПОУ 05516277) заборгованість у розмірі 19 110,12 грн. за поставлену продукцію відповідно до видаткової накладної № РН-0000012 від 15.02.2010 року та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.04.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А