Постанова № 30809932, 16.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7545/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю: представника позивача - Кішко Д.О.

представників відповідача - Решетнік М.В., Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві ( далі - ДПІ у м. Полтаві) була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (далі - ТОВ "Кононівський елеватор") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 2189/22-2/32284263 від 02.08.2012 року. На підставі даного акту ДПІ у м. Полтаві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 року № 0005062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2995459 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 748864,75 грн., № 0005072301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 320985 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80246,25 грн., № 0005082301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 333052 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 83263 грн. Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" зареєстроване як юридична особа 19.02.2003 року Драбівською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.02.2003 року № 10021070003000256, є платником податків на загальних підставах, взятий на податковий облік у ДПІ у м. Полтаві 11.03.2003 року за № 313.

Працівниками ДПІ ум. Полтаві з 11.07.2012 року по 31.07.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кононівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2189/22-2/32284263 від 02.08.2012 року, в якому вказані на порушення позивачем, зокрема:

- вимог п.3.1 ст. 3, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2995459 грн.;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 320985 грн.;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню: у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 333052 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення 15.08.2012 року № 0005062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2995459 та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 748864,75 грн., № 0005072301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 320985 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80246,25 грн., № 0005082301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 333052 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 83263 грн.

За наслідками звернення ТОВ "Кононівський елеватор" в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області та ДПС України його скарги залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, суд встановив наступне.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено, що договори поставки укладені між ТОВ "Кононівський елеватор" та його контрагентами - ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М" не спричиняють реального настання правових наслідків, а саме підприємству ТОВ "Кононівський елеватор" постачальниками ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М" надавалися видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди з контрагентами-посередниками, які не виконував своїх податкових зобов'язань та на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, позивачем укладено правочини з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М" які нібито не спричинили реального настання юридичних наслідків, та відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР та Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2.7 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. У цьому ж пункті передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містить у собі реквізити типових або спеціалізованих форм.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ та відніс до складу валових витрат, витрати пов'язані із придбанням у ФОП ОСОБА_5 сільськогосподарської продукції.

Взаємовідносини між ТОВ "Кононівський елеватор" та ФОП ОСОБА_5 відбувались на підставі укладених ними договорів поставки № 276 від 22.07.2010 року, № 277 від 22.07.2010 року, № 275 від 22.07.2010 року, № 281 від 22.07.2010 року, № 283 від 26.07.2010 року, № 282 від 26.07.2010 року, № 286 від 28.07.2010 року, № 287 від 28.07.2010 року, № 293 від 03.08.2010 року, № 299 від 06.08.2010 року, № 304 від 12.08.2010 року, № 305 від 31.08.2010 року, № 307 від 02.09.2010 року, № 314 від 08.09.2010 року, № 316 від 09.09.2010 року, № 317 від 09.09.2010 року, № 319 від 13.09.2010 року, № 318 від 13.09.2010 року, № 320 від 14.09.2010 року, №328 від 16.09.2010 року, № 329 від 16.09.2010 року, № 333 від 16.09.2010 року, № 335 від 20.09.2010 року, № 337 від 21.09.2010 року, № 338 від 23.09.2010 року, № 340 від 27.09.2010 року, № 341 від 27.09.2010 року, № 343 від 28.09.2010 року, № 342 від 28.09.2010 року, № 353 від 29.09.2010 року, № 352 від 29.09.2010 року, № 366 від 07.10.2010 року, № 365 від 06.10.2010 року, № 372 від 12.10.2010 року, № 374 від 13.10.2010 року, № 375 від 15.10.2010 року, № 377 від 18.10.2010 року, № 380 від 18.10.2010 року, № 381/2 від 20.10.2010 року, № 382 від 20.10.2010 року, № 387 від 21.10.2010 року, № 391 від 22.10.2010 року, № 395 від 03.11.2010 року, № 400 від 11.11.2010 року, № 407 від 15.11.2010 року, № 406 від 15.11.2010 року, № 409 від 17.11.2010 року, № 413 від 18.11.2010 року, № 414 від 19.11.2010 року, № 415 від 24.11.2010 року, № 416 від 25.11.2010 року, № 420 від 26.11.2010 року, № 418 від 26.11.2010 року.

Як слідує з умов вказаних договорів, ПП ФОП ОСОБА_5 (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Кононівський елеватор" (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2010 року на умовах, визначених у вказаних договорах.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Кононівський елеватор". У відповідності з вказаними умовами поставки ФОП ОСОБА_5 надало у розпорядження товар безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Кононівський елеватор".

Перевіряючим відображено в акті, що в ході проведення перевірки підприємством не надавались товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують транспортування товару, та як наслідок перевіряючий вважає дану операцію нікчемною яка не спрямована на настання реальних наслідків. Під час придбання сільськогосподарської продукції у контрагентів, сільськогосподарська продукція вже фактично знаходилась на зберіганні на елеваторі та обліковувалась на картці. При придбанні продукції відбувається лише переоформлення продукції з одного контрагента на іншого, що супроводжувалося оформленням складської квитанції згідно вимог чинного законодавства. Отже товарно-транспортних накладних, або інших документів які підтверджують транспортування товару може взагалі не бути, якщо транспортування товару не відбувається.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи: видаткові накладні, складські квитанції, платіжні доручення.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Кононівський елеватор" сума податку на додану вартість включена у відповідному періоді до складу податкового кредиту та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати, що були понесенні останнім при придбанні вказаного товару, віднесені до валових витрат.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 43 вказаного вище Закону визначено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", на підтвердження прийняття зерна на зберігання ТОВ "Кононівський елеватор" оформлено складські квитанції на зерно. В подальшому, придбання зерна у ФОП ОСОБА_5, також оформлялось складенням складських квитанцій на зерно.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 на момент здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 анульовано лише 24.01.2012 року. Таким чином, станом на момент укладення договору, видання податкових накладних та поставки сільськогосподарської продукції СПД ОСОБА_5 був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Отримані позивачем податкові накладні внесені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень, серпень, вересень, листопад 2010 року.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Агромарин-М", які здійснені на підставі укладених між ними договорами поставки № 391 від 25.10.2010 року, № 371 від 08.10.2010 року. За своїм змістом вказані договори аналогічні договорам, що укладалися позивачем з ФОП ОСОБА_5

В рамках виконання вказаних договорів позивачем було придбано у ТОВ "Агромарин-М" сільськогосподарську продукцію.

Операції з придбання вказаних вище зернопродуктів знайшли своє відображення в первинних бухгалтерських документах, а саме, рахунках, видаткових накладних, платіжних дорученнях, копії яких наявні у матеріалах справи.

ТОВ "Агромарин-М" на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника анульовано лише 09.03.2011 року. Таким чином, станом на момент укладення договору, видання податкових накладних та поставки сільськогосподарської продукції ТОВ "Агромарин-М" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що працівниками Управління податкової міліції ДПС у Полтавській області були вилучені первинні документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М", а саме податкові накладні.

В той час, як вбачається з акті перевірки № 2189/22-2/32284263 від 02.08.2012 року, перевіряючими в ході проведення перевірки були досліджені податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М", зауважень до їх змісту не зазначено.

Суд неодноразово витребував вказані документи, але ухвали суду на час прийняття судового рішення не виконані.

Також суд зазначає, що на сторінці 6 акту перевірки відповідач зазначає, що заниження відображених у рядку 01.6 декларації «інші доходи» показників в загальній сумі 634047 грн. виникло за рахунок не включення до складу «інші доходи» вартості товарів (зернові культури), безоплатно отриманих ТОВ "Кононівський елеватор" по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_5 - 582290 грн. ТОВ "Агромарін - М" -511757 грн., що описані в п.3.1.2 «валові витрати» розділу 3 акту перевірки). На сторінці 11 акту перевірки відповідач зазначає, оскільки по бухгалтерському обліку ТОВ "Кононівський елеватор" вартість придбаної по нікчемним правочинам с/г продукції складає (з ПДВ) 633404047 грн. в т.ч. ПДВ 1055675 грн., то валовий дохід товариства має бути збільшений на суму 6334047 грн. - вартість с/г продукції з ПДВ отриманої безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. Таким чином, за результатами перевірки порушення п.3.1, п.4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід по ТОВ «Кононівський елеватор" підлягає збільшенню на суму отриманої безоплатно с/г продукції.

Тобто відповідач зазначеним підтверджує отримання товару і ставить його товариству в дохід і нараховує відповідний податок.

Разом з тим на сторінці 13 акту перевірки встановлено завищення задекларованих валових витрат у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 5278373 грн. (по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_5 - 4851908 грн. та по взаємовідносинах з ТОВ "Агромарін М" - 4256465 грн. та відповідно відповідач знімає зазначені валові витрати та в розділі 3.2.2 встановлюється завищення ПДВ по зазначеним операціям.

Не зарозуміло на якій нормативній підставі відповідач за одні ж ті самі операцій встановлює два взаємовиключних порушення.

Товар отриманий безоплатно, але на сторінках 15 та 20 відповідачем встановлено по ПП Проскура оплата за отриманий товар проведена в безготівковій формі на загальну суму 5822289,75 грн.. На 01.01.11р. сальдо розрахунків відсутнє, по ТОВ "Агромарін-М" (оплата за отриманий товар проведена в безготівковій формі на загальну суму 511757,13 грн. На 01.01.2011р. сальдо розрахунків відсутнє. Тобто відповідачем встановлено факт проведення оплати та відсутності заборгованості за отриманий товар.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, сільськогосподарська продукція отримана від ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М" в подальшому була оприбуткована та використана в господарській діяльності ТОВ "Кононівський елеватор", шляхом реалізації іншим особам з метою отримання прибутку.

Придбаний товар був реалізований позивачем ТОВ "Кернел-трейд" відповідно до договорів купівлі-продажу : П-0119/16/11, П-0253/19/11, П-0252/19/11, П-0120/16/11 від 22.07.10р., П-0255/19/11, П-0254/19/11 від 26.07.10р., П-0359/14/11, П-0256/19/11 від 28.07.10р., П-0260/19/11 від 03.08.10р., П-0261/18/11 від 06.08.10р., П-0263/19/11, П-0264/19/11 від 31.08.10р., П-0264/19/11 від 01.09.10р., П-0266/19/11 від 09.09.10р., П-0828/14/11, П-0810/14/11 від 13.09.10р., П-0814/14/11 від 14.09.10р., П-0815/14/11 від 15.09.10р., П-0818/14/11, П-0819/14/11 від 20.09.10р., П-1180/14/11, П-0268/19/11 від 23.09.10р., П-0271/19/11 від 24.09.10р., П-0271/19/11 від 27.09.10р, П-0272/19/11 від 28.09.10р., П-0276/19/11 від 29.09.10р., П-1016/14/11 від 30.09.10р., П-1522/14/11 від 06.10.10р., П-0280/19/11, П-1515/14/11 від 07.10.10р., П-1877/14/11 від 12.10.10р., П-1936/19/11 від 13.10.10р., П-1884/14/11 від 15.10.10р., П-1886/14/11, П-1938/19/11 від 19.10.10р., П-2191/14/11 від 28.10.10р., П-1940/19/11 від 03.11.10р., П-1940/19/11 від 04.11.10р., П-2195/14/11, П-1941/19/11 від 15.11.10р., П-2197/14/11 від 16.11.10р., П-2380/19/11 від 17.11.11р., П-1943/19/11 від 24.11.10р., П-1946/19/11, П-1945/19/11 від 26.11.10р., ПІІ "Серна" згідно договору купівлі-продажу РР-114-10 від 10.11.10р.; ТОВ "Гермес-Трейдінг" згідно договорів купівлі-продажу: ЧКС-00327 від 07.09.10р., ЧКС-00328 від 08.09.10р., ЧКС-00329 від 09.09.10р, ЧКС-00335 від 16.09.10р., ЧКС-00336 від 21.09.10р., ЧКС-00342 від 28.09.10р.

Зазначений товар ТОВ "Кернел-Трейд", ПП "Сєрна", ТОВ "Гермес-Трейдінг" після придбання де-який час зберігали на зерновому складі ТОВ "Кононівський елеватор", про що свідчать договори зберігання та складські квитанції на зерно.

За результатами. зазначених господарських операцій ТОВ "Кононівський елеватор" отримано прибуток в розмірі 86247 грн..

Щодо посилань податкової інспекції на нікчемність договорів поставки, що укладені позивачем з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Кононівський елеватор" та ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М" на підставі договорів поставки.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб позивача та його контрагентів - ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агромарин-М".

ВАСУ у своїй постанові від 14.11.2012р. у справі № К/9991/50772/12 зазначає "Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Згідно ч. 2 ст. 19 Конституцій органи державної влади, їх посадовці зобов'язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способами, передбаченими Конституцією і законами України. Але ст. 20 ПК не надає органам ДПС повноважень по визнанню тих або інших угод недійсними і/або нікчемними. А посилання на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ГК є безпідставними, оскільки вказані норми можуть застосовуватися тільки при визначенні угод недійсними в судовому порядку. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність".

Отже, під час перевірки податковий орган повинен встановити обставини; які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Якщо проти правного умислу сторін на укладення фіктивного правочину не встановлено, відповідно немає підстав для його кваліфікації як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважа тися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок у розумінні змісту ст. 228 ЦК України.

Слід звернути увагу також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину. Отже, висновки податкових органів про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України не відповідає компетенції органів державної податкової служби України.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п.3.1 ст. 3, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 146 грн. 01 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4453 від 26.22.2012 року (т. І, а.с. 3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0005062301, № 0005072301, № 0005082301 від 15 серпня 2012 року

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (код ЄДРПОУ 32284263) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. (сплачений платіжним дорученням № 4453 від 26.11.2012 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко