Постанова № 30809380, 16.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-59/17100-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача: Пегза К. К. - представник з довіреністю № 1217/21-12 від 17.09.2012

від відповідача: Баранець О. В. - представник за довіреністю № 24/12-12 від 24.12.2012

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013

у справі № 5011-59/17100-2012 (суддя Картавцева Ю. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Державна служба автомобільних доріг у Харківській області

про стягнення 700 462 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 530 253,90 грн. за виконані за договором субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту мосту км 22+466.75 при реконструкції автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепине у Харківській області № 129 від 21.06.2006, але неоплачені роботи, 44 450,76 грн. заборгованості з притриманих позивачем відповідно до умов спірного договору 5%, збитків від інфляції в сумі 77 947,32 грн. та 3 % річних в сумі 47 810,02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013, повний текст якого підписаний 18.02.2013, у справі № 5011-59/17100-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 44 450,76 грн. заборгованості з притриманих позивачем відповідно до умов спірного договору 5% ґрунтується на тому, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту притримання відповідачем 5-ти відсотків від договірної ціни робіт за спірним договором по жодному Акту виконаних робіт, та, відповідно, виникнення в останнього обов'язку з повернення цих коштів позивачу.

Відмова в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 530 253,90 грн. ґрунтується на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними вимогами, що, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної даності, є підставою для відмови у задоволення зазначених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції в сумі 77 947,32 грн. та 3 % річних в сумі 47 810,02 грн. з посиланням на те, що зазначені позовні вимоги є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги позивача.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції не досліджувалося питання, коли та в якому розмірі відповідач як генпідрядник отримував від третьої особи як замовника кошти на оплату спірних робіт.

Крім того, позивач зазначив про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач пропустив строк позовної даності для звернення до суду з даним позовом з поважних причин, а саме через те, що в період з 26.11.2012 по 28.11.2012 голова правління позивача, який має виключне право приймати рішення щодо подачі позовів, перебував у відрядженні, а позов позивачем був поданий в перший день після повернення голови правління з відрядження.

Третя особа представників в жодне судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.06.2006 Відкрите акціонерне товариство «Будівельне управління № 813», правонаступником якого є відповідач, як генпідрядник та Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд», правонаступником якого є позивач, як субпідрядник уклали договір субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту мосту км 22+466.75 при реконструкції автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепине у Харківській області № 129 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, виконати капітальний ремонт мосту км 22+466,75 при реконструкції автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепине у Харківській області (далі Роботи), види та обсяги яких обумовлені в проектно-кошторисній документації, яка є невідємною частиною Договору.

В Розділі «Означення та терміні» Договору встановлено, що замовником спірних робіт є третя особа.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що позивач в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені Договором роботи і передає їх в обумовлені строки відповідачу.

Згідно з п. 1.3 Договору відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору договірна ціна робіт за Договором становить 5 430 948 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 13.1 Договору здавання-прийняття робіт за Договором здійснюється шляхом підписання сторонами проміжних актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних підрядних робіт» (форма КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (форма № КБ-3) та після закінчення усього комплексу робіт за актом про здачу робіт за Договором.

До позовної заяви позивачем додано належним чином засвідчені копії:

- Акту виконаних робіт № 1 від 28.11.2007 та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007, з яких слідує, що в листопаді 2007 на виконання Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 164 886 грн., вартість послуг генпідряду 3 297,70 грн., вартість виконаних робіт з врахуванням послуг генпідряду 161 588,30 грн.;

- Актів виконаних робіт за червень 2008 № 1 та № 2 від 26.06.2008 та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008, з яких слідує, що на виконання Договору позивачем виконано роботи на загальну суму 165 967,20 грн.;

- Акту виконаних робіт № 1 від 26.11.2009 та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009, з яких слідує, що на виконання Договору позивач виконав роботи на загальну суму 558 162 грн., вартість послуг генпідряду 9 302,70 грн., вартість виконаних робіт з врахуванням послуг генпідряду 546 998,76 грн.

Загальна вартість робіт, що їх виконано позивачем за вказаними довідками та актами, становить 889 015,20 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, серед іншого, просить стягнути з відповідача 44 450,76 грн. заборгованості з притриманих позивачем відповідно до умов Договору 5%, суму яких розраховує як 5% вартості робіт, виконаних позивачем за переліченими вище актами та довідками в листопаді 2007, червні 2008 та листопаді 2009 (889 015,20/100*5).

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на п. 5.6 Договору, яким встановлено, що відповідач має право при проведенні розрахунків з позивачем притримати 5 (п'ять) відсотків від договірної ціни Робіт за Договором з перерахуванням цих коштів позивачу через 1 рік з моменту закінчення строку дії Договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей (а.с. 33 т. 1), зі змісту якого слідує, що сторони не дійшли згоди щодо всіх умов Договору, і, зокрема, щодо п. 5.6 Договору, який відповідач виклав в редакції Договору, а позивач - в наступній редакції:

- 5.6, відповідач має право при проведенні розрахунків з позивачем притримати 5 (п'ять) відсотків від договірної ціни Робіт за Договором, за умов притримання 5-ти відсотків у розрахунках за виконані роботи між відповідачем та третьою особою, з перерахуванням цих коштів позивачу в термін до п'яти днів з моменту виконання позивачем своїх зобов'язань за чинним Договором, але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлено, що:

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1);

- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2);

- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3);

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4);

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5);

- у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (ч. 6).

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що у випадку наявності між сторонами розбіжностей щодо окремих умов договору, такі умови мають фіксуватися в комплекті документів: самому тексті договору, протоколі розбіжностей і протоколі узгодження розбіжностей.

Протокол узгодження розбіжностей сторонами не складався.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів на підтвердження врегулювання (погодження чи не погодження) умов, які були визначені сторонами у протоколі розбіжностей, і, зокрема, щодо п. 5.6 Договору, відповідно до приписів чинного законодавства зазначений пункт Договору є неукладеним, тобто таким, що не породжує жодних прав та обов'язків для сторін.

За таких обставин, у відповідача відсутнє право на притримання 5% вартості виконаних позивачем робіт, обумовлене п. 5.6 Договору, відповідно, у позивача відсутні правові підстави звертатися до суду з вимогами до відповідача, що пов'язані з п. 5.6 Договору.

З огляду на вказані обставини та враховуючи той факт, що, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснив притримання 5% від ціни робіт, зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 530 253,90 грн. слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, зазначена сума є вартістю виконаних позивачем в листопаді 2009 робіт (акт виконаних робіт № 1 від 26.11.2009 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 на загальну суму 558 162 грн.) за мінусом 5% (27 908,10 грн.) (притриманих, на думку позивача, відповідачем).

Порядок розрахунків сторін за виконані роботи встановлений розділом 5 Договору.

Так, пунктом 5.1. Договору сторонами погоджено, що відповідач проводить розрахунки з позивачем за фактично виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних робіт» (форма КБ-2В) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (форма № КБ -3) згідно п.2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.02 № 237/5, але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від третьої особи.

Згідно з п. 5.3. Договору кінцевий розрахунок, з урахуванням положень, викладених в п.5.5 та в п. 5.6 Договору, проводиться після завершення усього комплексу робіт за Договором та їх здачі у порядку, що передбачений Договором.

Відповідно до п 5.4. Договору фінансування робіт за Договором здійснюється відповідачем за рахунок коштів, отриманих від третьої особи.

З огляду на відсутність в матеріалах справи акту про здачу робіт за Договором, що його передбачено згаданим вище п. 13.1 Договору, та враховуючи, що договірна ціна робіт за Договором становить 5 430 948 грн. з ПДВ (п. 2.1 Договору), в той час як спірні проміжні акти за формою КБ-2в підтверджується факт виконання робіт на меншу суму, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення 530 253,90 грн. не є кінцевим розрахунком сторін за Договором, а отже, порядок оплати таких робіт має визначатися відповідно до п. 5.1 Договору.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт № 1 та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009, тобто з 26.11.2009, у відповідача виник обов'язок оплатити ці роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем (повного або частково) свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем в листопаді 2009 за умовами Договору робіт.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача виконані останнім за умовами Договору Роботи, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання з їх оплати, оскільки зазначені роботи не були позивачем відповідачу виконані безоплатно, і відповідач мав певні обов'язки перед їх виконавцем.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 530 253,90 грн. вартості прийнятих останнім робіт підлягають задоволенню як законні і справедливі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що в позові слід відмовити через те, що третьою особою як замовником спірні роботи оплачені не в повному обсязі, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

В Договорі сторі відсутня умова, що оплатити виконані позивачем роботи замість відповідача має третя особа.

Крім того, статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором субпідряду, який за правилами Глави 33. Капітальне будівництво ГК України та параграфу 3 Будівельний підряд ЦК України, відноситься до договорів будівельного підряду, а відтак, взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються спеціальними нормами законодавства, що регулюють правовідносини в галузі будівництва, і лише в частині, що не врегульована цими спеціальними нормами, - загальними нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За правилами статті 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник;

Генеральний підрядник (в даному випадку відповідач) відповідає перед субпідрядником (позивачем) за невиконання або неналежне виконання замовником (в даному випадку третьою особою) своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку;

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання зобов'язання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 194 ГК України неналежне виконання зобов'язання третьою стороною не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч. 1 ст. 96 ЦК України).

Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

З огляду на викладене вище, посилання відповідача на те, що, виходячи з умов Договору, а саме того, що оплата позивачу виконаних робіт поставлена в залежність від прийняття їх та оплати третьою особою в повному обсязі, та враховуючи той факт, що оплата вказаних робіт третьою особою проведена не була, строк виконання відповідачем свого обв'язку по оплаті спірних робіт ще не настав, колегією суддів до уваги не приймаються як безпідставні.

При цьому, колегія суддів враховує, що з письмових пояснень третьої особи (а.с. 1 т. 2) слідує, що третя особа в повному обсязі розрахувався з відповідачем за весь комплекс робіт згідно з договорами № 10КУ/2 від 06.10.2008 та № 10КУ від 20.06.2006, на які посилається відповідач, і ніяких доказів іншого відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що спірні роботи позивачем були виконанні з недоліками, до уваги колегією суддів також не приймаються як такі, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки спірні акти підписані сторонами без будь-яких зауважень, а доказів наявності недоліків у спірних роботах, в тому числі і претензій замовника щодо їх якості, відповідачем суду не надано.

Щодо розміру заявленого до стягнення основного боргу слід зазначити таке.

Вартість виконаних позивачем в листопаді 2009 року робіт становить 558 162 грн.

Згідно з п. 5.5 Договору відповідач при проведенні розрахунків за Договором з позивачем утримує 2% від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат генпідрядника, пов'язаних із виконанням зобов'язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій субпідрядників при виконанні робіт, приймання виконаних позивачем робіт та інші.

Сторонами в Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 погоджено, що вартість послуг генпідряду за спірні роботи становить 9 302,70 грн. без ПДВ, тобто 11 163,24 грн. з ПДВ.

Отже, загальна сума, яку відповідач мав сплатити позивачеві за виконані останнім в листопаді 2009 за умовами Договору роботи становить 546 998,76 грн. (558 162-11 163,24), проте, позивачем до стягнення заявлено менша суму, а саме 530 253,90 грн.

Позивач при зверненні до суду не врахував приписи п. 5.5 Договору та не утримав з належної йому до сплати відповідачем за виконані в листопаді 2009 роботи 2 % вартості послуг генпідряду.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 530 253,90 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 77 947,32 грн. та 3 % річних в сумі 47 810,02 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач збитків від інфляції в сумі 77 947,32 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на те, що позивачем при розрахунку суми 3 % річних допущено помилку в підрахунку днів прострочення за період з 26.11.2009 до 09.11.2012, - 1097 днів замість 1080, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 47 069,11 грн. (530 253,90/100*3/365*1080=47 069,11). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасування.

Водночас слід зазначити про таке.

Відповідач наполягає на застосування строку позовної давності щодо вимог поро стягнення з нього основного боргу.

Згідно з ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України, згідно з якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що обов'язок оплатити виконані позивачем роботи виник у відповідача з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт № 1 та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009, тобто з 26.11.2009, саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача вартості виконаних позивачем в листопаді 2009 за умовами Договору робіт, відповідно, сплив 26.11.2012, в той час як з позовом за захистом свого порушеного права позивач звернувся 28.11.2012.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем під час розгляду справи подано заяву про застосування строку позовної даності (а.с. 125-126 т. 1).

Суд першої інстанції вказану заяву задовольнив і відмовив позивачу у його вимогах про стягнення основного боргу з підстав пропуску строку позовної давності, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції були заявлені клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності № 1667/21-12 від 26.12.2012 та № 131/21-13 від 11.02.2013 (а. с. 66-67 т.2 та а.с. 170-171 т. 2).

В першому з поданих клопотань позивач посилається на те, що строк позовної давності ним фактично не пропущений з огляду на те, що спірні роботи відповідач мав оплатити лише після отримання коштів від замовника спірного будівництва.

Зазначені посилання колегією суддів до уваги не приймаються з підстав, які вкладені вище, а саме те, що саме відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

В другому клопотанні про відновлення пропущеного строку позовної давності № 131/21-13 від 11.02.2013 (а.с. 170-171 т. 2) позивач посилається на те, що пропуск строку позовної даності для звернення до суду з даним позовом на 2 дні (26.11.2012-27.11.2012) став наслідком того, що для звернення до суду з позовом необхідно рішення голови правління позивача, проте в період з 26.11.2012 по 28.11.2012 голова правління позивача перебував у відрядженні за межами міста Києва.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги, та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Як слідує з доданої позивачем до клопотання № 131/21-13 від 11.02.2013 копії наказу позивача № 624-К від 22.11.2012, голова правління позивача виїхав у відрядження на 3 календарних днів з 26.11.23012 по 28.11.2012 в м. Запоріжжя, САД у Запорізькій області для вирішення виробничих питань.

З огляду на те, що позивачем строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення основного боргу пропущено на 2 дні, протягом яких керівник позивача перебував за межами міста Києва, що перешкоджало йому прийняти рішення про подачу позову, колегія суддів вважає поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що пропуск позивачем строку позовної давності на 2 дні стався з поважних причин і що досліджені судом при вирішення спору сторін обставини достовірно свідчать про те, що відповідач порушив законні майнові права позивача, тому, законні права позивача підлягають судовому захисту.

Заява відповідача про застосування строк позовної давності, з огляду на вищевикладене, задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься у тому числі судовий захист цивільного права та інтересу.

Приписами ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Суд першої інстанції заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності до уваги не прийняв, чим позбавив позивача можливості отримати судовий захист, якого той в даному випадку потребував.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012 підлягає зміні, а позов частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 530 253,90 грн., збитки від інфляції в сумі 77 947,32 грн. та 3 % річних в сумі 47 069,11 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) на користь Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01033, м. Київ, вул. Панківська, 5, ідентифікаційний код 01386326) основний борг в сумі 530 253 (п'ятсот тридцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 90 коп., збитки від інфляції в сумі 77 947 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 32 коп., 3 % річних в сумі 47 069 (сорок сім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 105 (тринадцять тисяч сто п'ять) грн. 41 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) на користь Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01033, м. Київ, вул. Панківська, 5, ідентифікаційний код 01386326) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6 552 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 70 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-59/17100-2012.

Повний текст постанови складено: 22.04.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.