Рішення № 30809379, 18.04.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2013 р.Справа № 921/211/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ензим-Агро" (код ЄДРПОУ 38134923) вул. 1 Травня, буд. 60, м. Вінниця, Вінницька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (код ЄДРПОУ 37556849) вул. Кривоноса, 2"Б", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін від:

Позивача:

Слічна О.Г. - представник за довіреністю №16 від 11.03.2013р.

Відповідача:

не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ензим-Агро" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" про стягнення 459168 грн. 84 коп. заборгованості, з яких: 420076 грн. 04 коп. - основний борг, 1680 грн. 32 коп. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 30727 грн. 55 коп. - пені, 6684 грн. 93 коп. - 3% річних.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку у призначене судове засідання - 18.04.2013р. свого представника не забезпечив, однак, у судовому засіданні - 11.04.2013р. проти позову заперечив , з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву №13-34 від 11.04.2013р. ( вх.. 7758) , просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

18 квітня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим - Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр - Галичина" надано суду клопотання за вх.. № 8190 , відповідно до якого сторони дійшли спільної згоди про наступне: " вважати датою укладення договору №20 - дату "04.05.2012р" . а тому всі поставки товару позивачем і здійснення оплат відповідачем слід вважати здійсненими в рамках договору №20 від 04.05.2012р. , включаючи переведення боргу в сумі 148000,00 грн. згідно договору про переведення боргу №1 від 10.09.2012р. на ТОВ "Ласковецький Бровар"."

У судовому засіданні - 14.03.2013 року судом оголошено про початок розгляду справи №921/211/13-г по суті , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 14.03.2013 року.

В порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи №921/211/13-г відкладався на 28 березня 2013 року на 11:40 год. та на 11 квітня 2013 року на 11:40 год. , що підтверджується ухвалами суду відповідно від 14.03.2013р. та від 28.03.2013р.

У відповідності до статті 77 ГПК України , у судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.04.2013р. до 11:40 год. , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 11.04.2013р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, згідно статтей 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, у відповідності до статті 81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

04 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ензим - Агро" , як Сторона , 1 та ТзОВ "Агроцентр - Галичина" , як Сторона , 2 уклали між собою договір №20.

Пунктом 1.1. Договору , передбачено , що Сторона 1 пропонує весь спектр виготовлених препаратів по спеціальній ділерській ціні , затвердженою сторонами в додатку до формування ціни №1 який являється невід"ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.1. , п.2.2., п.2.3. Договору , Сторона 1 повинна передати продукцію Стороні 2 в кількості і в строки вказані в заявці. Дата поставки є датою передачі продукції Стороні 2 , встановленої у супровідних документах. Документи на продукцію , яку Сторона 1 повинна передати Стороні 2 при поставці кожної партії продукції : оригінал накладної, оригінал податкової накладної і сертифікат якості..

Пунктом 3.1. Договору , Сторона 2 зобов"язується проводити оплату поставленого товару в термін не пізніше чим 60 календарних днів від дати поставки вказаної в товарній накладній на кожну окрему партію. Оплата за продукцію проводиться Стороною 2 шляхом безготівкового розрахунку на рахунок Сторони 1.

Відповідно до п.5.1. Договору, сторони визначили , що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє протягом одного календарного року після чого договір продовжується або припиняється.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару , а відповідач, в свою чергу прийняв товар на підставі довіреностей виданих на ім"я ОСОБА_3 , про що свідчать видаткові накладні , податкові накладні та рахунки - фактури, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи , зокрема виписок банку , договору переведення боргу № 1 від 10.09.2012р. , угоди №15/11 від 15.11.2012р. відповідач погасив частково суму основного боргу .

В порушення умов договору, відповідачем повністю не виконано своїх зобов'язань та не проведено повного розрахунку у строки та в порядку, передбачено даним договором , внаслідок чого виникла заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 420 076 грн. 04 коп. , яка станом на дату розгляду справи в суді не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 420 076 грн. 04 коп., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2. Договору , встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов"язань по даному договору , відповідно діючому законодавству України.

За несвоєчасну оплату за надані послуги , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 30 727 грн. 55 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231, 232 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 30 727 грн. 55 коп. , документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У відповідності до статті 625 ЦК України , позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1680 грн. 32 коп. та 3 % річних у розмірі 6684 грн. 93 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені .

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1680 грн. 32 коп. та 3 % річних у розмірі 6684 грн. 93 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82, 84, 85 ГПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 230, 231, 232 ГК України , Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (код ЄДРПОУ 37556849) вул. Кривоноса, 2"Б", м. Тернопіль в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ензим-Агро" (код ЄДРПОУ 38134923) вул. 1 Травня, буд. 60, м. Вінниця, Вінницька область - 420 076 грн. 04 коп. заборгованості, 6684 грн. 93 коп. 3% річних, 30727 грн. 55 коп. пені, 1680 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 9183 грн. 38 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "22" квітня 2013 року, через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам у справі - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя І.М. Турецький