Ухвала суду № 30808542, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16714/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І. А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Шурка О. І.,

за участю секретаря Крапивної В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно при оформлені Акту перевірки визнано право чини позивача з його контрагентами нікчемними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання з'явилися представники позивача, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін. Представник апелянта не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність визнання органом податкової служби правочинів Позивача з контрагентами нікчемними, протиправність неврахування показників, визначених платником податків у декларації, яку було подано відповідачу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Альфа Пак Інвест» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1016/2202/34349381 від 15.11.12, яким встановлено порушення, а саме, зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Альфа Пак Інвест» з ТОВ «Алсон», ПАТ «Львівський жировий комбінат», ЗАТ «Харківський жировий комбінат», ПАТ «Геркулес», ТОВ Фірма «О Д Пролісок», ПП «Альянс краси» та ПАТ «ВО «Одеський консервний завод» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а отже відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону; - відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень 2011 року, які підпадають під визначення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, ст. 198 Податкового Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2011р позивачем укладено договір №1 з ТОВ «Алсон» про поставку пакувального матеріалу з міжшаровим друком, в порядку виконання якого сплачено кошти, в тому числі ПДВ в цінні товару, що підтверджується банківськими виписками.

Поставка товару підтверджується видатковими (від 08.06.2011р. №72, від 08.06.2011р. №73, від 14.06.2011р. №74, від 15.06.2011р. №75, від 17.06.2011р. №77, від 17.06.2011р. №76, від 20.06.2011р. №79, від 20.06.2011р. №78), податковими накладними (від 20.05.2011р. №6, від 08.06.2011р. №5, 08.06.2011р. №4, від 17.06.2011р. №9, від 20.06.2011р. №11, від 20.06.2011р. №10, від 14.06.2011р. №6, від 20.05.2011р. №7) та товарно-транспортними накладними (від 08.06.2011р. №38031, від 08.06.2011р. №52936, від 14.06.2011р. №83032, від 15.06.2011р. №187753, від 17.06.2011р. №38000, від 20.06.2011р. №38000) виписаними ТОВ «Алсон».

Придбану у ТОВ «Алсон» продукцію Позивач реалізував ПАТ «Львівський жировий комбінат», ЗАТ Харківський жировий комбінат», ПАТ «Геркулес», ТОВ Фірма «О Д Пролісок», ПП «Альянс краси» та ПАТ «ВО «Одеський консервний завод», що підтверджується договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

На момент укладання договорів та їх виконання всі підприємства - сторони господарських операцій були зареєстровані в установленому ст.89 ЦК України порядку, не ліквідовані, перебували на податковому та іншому обліках, були наділені, відповідно до ст.ст. 80, 91, 92 ЦК України, цивільною правоздатністю та дієздатністю, і вправі були своїми діями набувати цивільні права і обов'язки та самостійно їх здійснювати, у тому числі - укладати та виконувати господарські договори.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

На час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили щодо нікчемності та недійсності правочинів, укладених Позивачем з його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 5 та 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.10 № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку , що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У спірному Акті перевірки відповідач фактично здійснює перевірку дотримання позивачем вимог цивільного та господарського законодавства під час укладання та виконання договорів про поставку продукції контроль за дотриманням якого не належить до повноважень відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем надано документами, які підтверджують факт поставки позивачем товарів та реальність здійснення операцій: договори купівлі-продажу товару, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки по особовому рахунку позивача.

Тобто, у Відповідача були відсутні правові підстави для висновків про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Алсон».

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08 № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Вказані рекомендації не містять посилання на можливість прийняття податковим органом податкової декларації платника податку з відміткою "недійсна".

Обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Самостійна зміна податковим органом в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), не передбачена чинним законодавством.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 16.04.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

О. І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 16.04.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.