Рішення № 30807931, 17.04.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 1616/4710/2012

Провадження № 2/553/120/2013

Р І Ш Е Н Н Я

17.04.2013м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Юхно С.П.,

при секретарі Тертична О.О.,

за участю адвоката: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, посилаючись на те, що вона дала відповідачу 40000 грн. для будівництва павільйону по вул. Вавілова, 25а. в м. Полтаві. У звязку з тим, що вони не досягли згоди щодо усіх умов договору підряду, вона запропонувала відповідачу повернути кошти, але відповідач відмовляється це зробити, тому вона була змушена звернутися до суду.

Позивач та її адвокат у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами по справі, відповідач отримала від позивача 40 000 грн. на будівництво торгівельного павільйону, який вона повинна була передати позивачу у власність після завершення будівництва, але сторони по справі не досягли згоди по всіх істотних умовах договору підряду, тому вказаний договір ними не був підписаний.

Відповідач по справі в судовому засіданні не заперечувала, що вона отримала від позивача 27 серпня 2010 року 10 000 грн. та 02 вересня 2010 року 30 000 грн. для будівництва павільйону, напивши відповідні розписки (а.с.58, 59).

Крім того, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалося відповідачем по справі, що чоловік позивача звертався до неї з вимогою про повернення 40 000 грн., які були дані їй позивачем ОСОБА_2

Як вбачається з відмовного матеріалу 969/12 по зверненню ОСОБА_2, позивач 19 березня 2012 року зверталася до Ленінського РВ із заявою про те, що відповідач заволоділа її коштами. Під час проведення перевірки Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області по даній заяві позивач в поясненнях вказувала, що відповідач відмовляється повернути їй кошти, а відповідач у поясненнях зазначала, що вона дійсно взяла 40 000 грн. у ОСОБА_2 на будівництво павільйону, але повернути ці кошти вона не може, оскільки у неї немає грошей.

Позивач також 16 березня 2012 року рекомендованим листом надіслала відповідачу вимогу про повернення вказаних коштів, але відповідач знаючи про те, що ОСОБА_2 вимагає у нею повернення коштів, не отримала рекомендований лист (а.с. 14-17).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на час звернення з даною позовною заявою до суду між сторонами існували правовідносини по договору позики, тому позивач у березні 2012 року, згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, правомірно предявила до відповідача вимогу про повернення коштів, а відповідач на підставі вказаної статті ЦК України зобовязана була повернути кошти позивачу протягом 30 днів від дня предявлення вимоги про це, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 40 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 595 грн. 10 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8 121 грн. 11 коп. задоволенню не підлягають, оскільки позивач суду не надала доказів того, що такими діями відповідача їй заподіяно збитки, та що вони з відповідачем домовилися, що в разі не повернення коштів ОСОБА_3 зобовязана сплатити їй неустойку.

Судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 59, 60ё154, 212 215, 218 ЦПК України, , ст.ст. 22, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 40 000 (сорок тисяч) грн. в рахунок повернення коштів, 1 595 (одна тисяча пятсот девяносто пять) грн. 10 коп. три проценти річних, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 62 коп. сплаченого при подачі позову судового збору, а всього 42 012 (сорок дві тисячі дванадцять) грн. 72 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4