Постанова № 30805272, 25.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:40

25.02.2011 р. Справа № 2а-5469/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.М. Мельник при секретарі судового засідання Бондарь В.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Снігурівського районного споживчого товариства, вул. Суворова, 3,Снігурівка,Снігурівський район, Миколаївська область,57300

до

Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області, вул. Леніна, 3/1, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область,57300

про

визнання незаконним і скасування рішення від 23.07.2010,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про скачування рішення Снігурівської МДПІ від 23 липня 2010 року щодо дострокового розірвання договору про розстрочення податкових зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення є незаконним, прийнятим в супереч Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетними та цільовими фондами» та умов договору. Порушення позивачем п.2.2.договору про розстрочення, а саме накопичення платником податку нового боргу не було допущено.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях, вважає рішення правомірним, оскільки позивачем накопичувався податковий борг.

Суд заслухав думку представників сторін, всебічно і повно з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

02 березня 2010 року рішенням Державної податкової адміністрації у Миколаївській області за № 34 Снігурівському районному споживчому товариству було надано розстрочення по сплаті податку на додану вартість ( далі- ПДВ) згідно податкової декларації, поданої до Снігурівської МДПІ 16.02.2010 року №2036 на суму 86004,94 грн.

02 березня 2010 року Снігурівською МДПІ з позивачем укладено договір про розстрочення податкових зобов'язань за № 13/24/10, граничний термін дії якого - 02 вересня 2010 року.

За період дії розстрочення товариством було сплачено 60015,00 грн. розстроченої суми (з урахуванням відсотків за користування розстроченням).

В період з 25.05.2010 року по 14.06.2010року Снігурівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, результати якої оформлено актом №184/23/01760138 від 17.06.2010 року.

15 липня 2010 року, товариству, згідно акту документальної перевірки №184/24/017, яким встановлені порушення щодо нарахування 7184,16 грн., в т.ч. - 1159,55 грн. основного платежу і 2319,10 грн. штрафної санкції та 3705,51 грн. - пені за несвоєчасну сплату податку з доходів найманих працівників.

23 липня 2010 року на підставі відомостей щодо наявності, згідно картки особового рахунку за позивачем станом на 22 липня 2010 року, податкового боргу в сумі 3705,51 грн., з них 3478,65 грн. - недоїмка та 226,86 грн. - залишок несплаченої пені, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем умов п.п.2.2 п.2 договору про розстрочення від 02 березня 2010 року та норм ст.14 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та п.4 наказу ДПАУ від 18.09.2001 року № 378 № „Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків".

З даним висновком суд не погоджується та вважає його протиправним з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетними та цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності ) самостійно узгоджене платником податку, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але несплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

05.07.2010 року уповноваженою особою Снігурівської МДПІ винесено податкове-повідомлення рішення № 0009781700/0 про донарахування позивачу недоїмки з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 159,55 гривень та фінансових санкцій на суму 2 319,1 гривень, а всього 3 478,65 гривень .

Товариство 13.07.2010 року сплатило 3 478,65 гривень за цим податковим повідомлення-рішенням.

Снігурівська МДПІ самостійно визначила, що сума 3 478,65 гривень повинна бути зарахована до сплати пені, нарахованої актом перевірки від 17.06.2010 року, а не до сплати недоїмки та штрафних санкцій, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0009781700/0.

13.07.2010 року позивач сплатив 3 478,65 грн., вказавши в квитанції про перерахування до бюджету недоїмки та штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0009781700/0.

22.07.2010 року Снігурівська МДПІ виставила на адресу Снігурівського районного споживчого товариства першу податкову вимогу № 1/17 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у сумі 3 705,51 гривень, з яких 1 159,55 гривень недоїмки, 2 319,10 штрафних санкцій та 226,86 гривень пені.

26.07.2010 року Снігурівське районне споживче товариство сплатило заборгованість по сплаті пені у сумі 3 705,51 гривень .

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Зарахування податковим органом суми 3 478,65 грн. в рахунок погашення пені, нарахованої на підставі акта перевірки від 17.06.2010 року, а не до сплати недоїмки та штрафних санкцій, суперечить пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач діяв з перевищенням повноважень, оскільки він не мав права самостійно змінювати "призначення платежу" та направляти зазначені кошти в рахунок сплати пені.

Таким чином, твердження відповідача про наявність порушення п.п.2.2 п.2 договору про розстрочення від 02 березня 2010 року та норм ст.14 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та п.4 наказу ДПАУ від 18.09.2001 року № 378 № „Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків"-є протиправним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, не обґрунтував правомірність прийнятого ним рішення від 23 липня 2010 року щодо дострокового розірвання договору про розстрочення податкових зобов'язань, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 23.07.2010 року про дострокове розірвання договору про розстрочення податкових зобов'язань.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник