Постанова № 30804109, 17.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1046/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі -Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Васильця С.О.,

представника відповідача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2013 року позивач ТОВ "Агрофірма Кам'янка" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577 (редакція позовних вимог від 29 березня 2013 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину заниження податку на додану вартість за період, охоплений перевіркою, на загальну суму 1707969,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству. Пояснив, що збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій зумовлені наявністю у вказаного суб'єкта господарювання порушень щодо умов використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма Кам'янка" 10 лютого 2004 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 32860479) державним реєстратором Кременчуцької РДА. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки Головного управління статистики у Кременчуцькому районі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 495158 (том І а.с. 20) позивач здійснює наступні класи економічної діяльності: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД-2010 01.11); Допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД-2010 01.61); Виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості (КВЕД-2010 10.61).

ТОВ "Агрофірма Кам'янка" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідачем у період з 15 жовтня 2012 року по 23 листопада 2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки 30 листопада 2012 року складено акт № 5074/22-209/32860479 (том І а.с. 21-63), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем пунктів 81.1, 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 209.1, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1721412,00 грн., в тому числі:

за серпень 2009 року в сумі 58965,00 грн.,

за листопад 2009 року в сумі 65355,00 грн.,

за липень 2010 року в сумі 85979,00 грн.,

за вересень 2010 року в сумі 26575,00 грн.,

за жовтень 2010 року в сумі 206476,00 грн.,

за липень 2011 року в сумі 222894,00 грн.,

за серпень 2011 року в сумі 150172,00 грн.,

за вересень 2011 року в сумі 186086,00 грн.,

за жовтень 2011 року в сумі 233246,00 грн.,

за листопад 2011 року в сумі 239637,00 грн.,

за грудень 2011 року в сумі 246027,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30 листопада 2012 року № 5074/22-209/32860479 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1721412,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 430353,00 грн. (том І а.с. 17).

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139 вищий контролюючий орган скаргу платника податків задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 62852,00 грн. (за основним платежем) та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15713,00 грн. В іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

ТОВ "Агрофірма Кам'янка", вважаючи висновки, викладені в акті від 30 листопада 2012 року № 5074/22-209/32860479, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 04 березня 2013 року № 0001532301/577, суд виходить з наступного.

З матеріалів перевірки вбачається, що виявлені порушення відповідач пов'язує з неправомірним використанням позивачем у своїй господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди на які не зареєстровані у встановленому земельним законодавством порядку, посилаючись при цьому на статтю 125 Земельного кодексу України, де зазначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Оскільки факт оренди земельних ділянок (в тому числі і сільськогосподарських угідь) може бути підтвердженим виключно даними про реєстрацію договору оренди, а не фактом укладення договорів оренди, сплати орендної плати чи подання договорів на реєстрацію, відповідач дійшов висновку про порушення платником податків вимог статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" та статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Зважаючи на той факт, що ТОВ "Агрофірма Кам'янка" здійснювало свою діяльність на орендованих виробничих потужностях без правовстановлюючих документів (без державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), контролюючим органом зроблено висновок, що підприємство не мало достатніх правових підстав для віднесення зобов'язань з податку на додану вартість до скороченої декларації по сільськогосподарській продукції, яка вирощена на цих землях, а тому ці зобов'язання повинні відноситися до загальних податкових декларацій.

Таким чином, на думку податкового органа, при використанні у господарській діяльності земельних ділянок за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, платник податків втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. Тобто при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за скороченою декларацією позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. За даними перевірки, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації продукції рослинництва, яка вирощена на орендованій землі, яка не пройшла державну реєстрацію, становить 1658560,00 грн. (з урахуванням адміністративного розгляду).

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з такими доводами податкового органа, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Аналогічні за змістом положення містить і чинний Податковий кодекс України. Так, згідно пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за статтею 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у користуванні ТОВ "Агрофірма Кам'янка" для ведення господарської діяльності перебувають орендовані земельні ділянки, укладені з відповідними орендодавцями згідно переліку (арк.с.51-54 т.2), які не пройшли у встановленому законом порядку відповідну державну реєстрацію.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться у Законі України "Про оренду землі", якими передбачено, зокрема, статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог податкового законодавства, зумовлених порушенням порядку реєстрації договорів оренди та використанням земельних ділянок без правоустановлючих документів є безпідставними, оскільки органом, який здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, не було виявлено та зафіксовано жодних порушень щодо використання ТОВ "Агрофірма Кам'янка" земельних ділянок.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності у позивача достатніх правових підстав експлуатації земельних ділянок, що не пройшли процедуру державної реєстрації, не спростовує факту здійснення позивачем діяльності з обробки цих земельних ділянок, вирощування та збирання врожаю - діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

Судом також враховується той факт, що позивач належним чином сплачує земельний податок щодо земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей /пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України/.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Суд погоджується також і з доводами відповідача, що відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 28 грудня 2012 року № 2614/12/13-12 звернув увагу, що враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Разом із тим, чинне податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції без врахування фактичних обставин, що мають істотне значення, внаслідок чого таке повідомлення-рішення не відповідає пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577 - обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 березня 2013 року № 0001532301/577.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" (ідентифікаційний код 32860479) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова