Ухвала суду № 30803322, 17.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/483/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача (апелянта): Петрук Л.І.

представника відповідача: Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Колорит Агро» (ТОВ «Колорит Агро») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (Вінницька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року №00000812350.

18 лютого 2013 року Вынницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенны адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Колорит Агро» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 вересня 2012 року №2286/22/34700975.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Колорит Агро» завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 50000 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за листопад 2011 року на суму 50000 грн.; також порушення ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ «Колорит Агро» при придбанні послуг у ТОВ «Асгільдія».

На підставі акта перевірки, 11 жовтня 2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812350, яким ТОВ «Колорит Агро» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 50000 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 12500 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Вінницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2011 року між ТОВ «Колорит Агро» (Замовник) та ТОВ «Ас гільдія» (Виконавець) укладено договір про юридичні послуги №01/11/11-КоА/188-11-юр, згідно умов якого Виконавець зобов'язується на умовах, визначених у даному договорі, надавати Замовнику консультаційні послуги. Пунктом 3.2 визначено, що Ввиконавець за надання послуг за даним договором одержує право на винагороду в розмірі 300000 грн., в т.ч. ПДВ. Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 30 листопада 2011 року (п.п.7.3 Договору).

Факт надання послуг за договором затверджено сторонами шляхом підписання акту здавання-прийняття наданих послуг від 30 листопада 2011 року та податковою накладно. №7 від 03 листопада 2011 року.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи наданий позивачем акт виконаних робіт не може вважатися первинним документом, який підтверджує факт виконання юридичних послуг, оскільки не містить інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно договору здійснювалися відповідні послуги.

Таким чином, у разі відсутності інформації щодо видів, змісту та обсягу спірних юридичних послуг виключає можливість зробити оцінку щодо відповідності зазначеної позивачем вартості цих послуг рівню звичайної ціни.

Крім того, ні в матеріалах справи, ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ТОВ «Колорит Агро» не надано жодних розрахункових, платіжних та інших документів у підтвердження проведення розрахунків ТОВ «Колорит Агро» з його контрагентом, що свідчить про відсутність будь-яких змін у фінансовій та господарській діяльності позивача.

Також, з акту здавання - прийняття наданих послуг, не зрозуміло, які саме надано послуги, відсутній зміст та обсяг господарської операції та яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а також податкова накладна, яка датована 03 листопада 2011 року виписана контрагентом раніше ніж акт про надання таких послуг, а саме від 30 листопада 2011 року, що суперечить визначених п.3.3 умов договору від 01 листопада 2011 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне формування позивачем податкового кредиту на суму придбаних юридичних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 квітня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.