Постанова № 30803307, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12595/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Літа» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000282260, 0000252260 від 06.03.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланової перевірку Товариства обмеженою відповідальністю «Літа» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Техно Концепт», ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос» за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 06.02.2012 р. № 72/23-404/2135769 результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Літа» з правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Концепт», ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос» за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011р.

Відповідно до Акту перевірки позивач порушив п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 ст. 5. пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4, п. 16.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.3, пп. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 04.03.1997р. №168/ 97-ВР «Про податок на додану вартість», пп. 49.1 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Позивач не погодився із зазначеними в Акті перевірки порушеннями та подав заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду поданих заперечень комісія Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва прийняла рішення про виключення з висновків акту перевірки порушення пп. 49.18 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Інші порушення були залишені в Акті перевірки.

На підставі Акту перевірки, з урахуванням прийнятого рішення, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.03.2012 р. № 0000282260, за порушення п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4, п. 16.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 332 882,00 грн. (з яких 266 305,00 грн. - за основним платежем, 66 577,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06.03.2012 р. № 0000252260 за порушення пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 04.03.1997 р № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість е розмірі 266 305,00 грн. (з яких 213 044,00 грн. - за основним платежем, 53 261,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем подано первинну скаргу до ДПС у м. Києві. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 28.05.2012 р. № 3126/10/12-114 ДПС у м. Києві залишило скаргу ТОВ «Літа» без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва без змін.

Не погодившись із вказаними в листі ДПС у м. Києві висновками позивач подав повторну скаргу до ДПС України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 08.08.2012 р. № 13852/6/10-2115 ДПС України залишило скаргу ТОВ «Літа» без задоволення. а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач прийшов до висновку через те, що позивач не надав до перевірки первинних документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Київ-Енерго» та у зв'язку із чим податковий орган визнав договір підряду № 0112/09-ПР від 01.12.2009 р., укладений між позивачем та ТОВ «Київ-Енерго» недійсним та нікчемним.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, первинні документи які підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Київ-Енерго» були предметом дослідження Державної податкової інспекції у м. Черкаси в рамках проведення виїзної планової перевірки Позивача, про що складено Акт перевірки від 19.01.2011 р. № 136/23-2/21357692. Після проведення планової виїзної перевірки позивача Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Київ-Енерго» були вилучені для знищення згідно з Актом № 1 від 30.03.2011 р. «Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду», в рамках створеної експертної комісії для вилучення та знищення документів, що не мають науково-історичної цінності та не внесені до Національного архівного фонду, а також такі, що втратили практичне значення. Вказаний Акт надавався перевіряючим під час проведення перевірки, проте не був врахований при оформлені Акту.

Отже, всі первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Київ-Енерго» були знищені після проведення виїзної планової документальної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, що є порушенням ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не надав суду доказу, які фіксували факт здійснення господарської операції, а саме в матеріалах справи відсутні договори відповідно до видів діяльності за КВЕД, видаткових накладних та платіжних доручень, які підтверджували рух коштів.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2012 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.В. Федотов

(Повний текст Постанови виготовлений 09.04.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.