Ухвала суду № 30803211, 17.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року справа №812/944/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №812/944/13-а за позовом Приватного виробничого підприємства «Союзенергоремонт» до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.13р.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовомдо Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022201 від 03.01.13 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59273, 74 грн. та № 0000012201 від 03.01.13 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23511,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.2013 року, винесені державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби у відношенні приватного виробничого підприємства «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ».

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне виробниче підприємство «Союзенергоремонт» є юридичною особою та зареєстроване 28.02.2001 року виконавчим комітеті Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 28.02.2001 року № 04052057Ю0010315 (а. с. 8, 24-39, 45, 46).

Відповідач - Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах виконує повноваження, надані Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 07.12.2012 року по 13.12.2012 року відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПВП «Союзенергоремонт», за результати проведення якої був складений акт від 20.12.2012 року № 1437/22-31337717 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПВП «Союзенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 03.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс - 2010» (а. с. 8-21).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ПВП «Союзенергоремонт» п.138.1., п.138.2., 138.8., п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України занижено податок на прибуток на загальну суму 23511,00 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року у сумі 23511,00 грн.; п.198.3., 198.6 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на загальну суму 47418,99 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 35356,92 грн., вересень 2011 року - 12062,07 грн. (а. с. 20).

На підставі акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000022201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59273,74 грн., та № 0000012201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23511,00 грн. Зазначені рішення були отримані ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» 14.01.2013 року (а. с. 22, 23).

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8. ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, окрім інших витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.185.1 ст185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

Згідно Договору підряду від 15.04.2011 року № 11/04-А про виконання робіт, укладений між ПВП «Союзенергоремонт» (Замовник) та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (Підрядник), Замовник доручав, а Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи по демонтажу гранбашти корпусу № 762. За виконану роботу замовник сплачував підряднику суму в розмірі 45514,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7585,67 грн.) (а. с. 120-122).

Згідно з Договором підряду від 04.05.2011 року № 11/07 про виконання робіт, укладений між ПВП «Союзенергоремонт» (Замовник) та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (Підрядник), Замовник доручав, а Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи. За виконану роботу замовник сплачував підряднику суму в розмірі 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,34 грн.) (а. с. 116, 117).

Крім того, згідно з договором підряду від 27.07.2011 року № 11/10 про виконання робіт, укладений між ПВП «Союзенергоремонт» (Замовник) та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (Підрядник), Замовник доручав, а Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи. За таку роботу замовник сплачував підряднику суму в розмірі 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн.) (а. с. 118, 119, 199).

Позивачем було надано суду першої інстанції фотографії об'єкту на якому здійснювалися ремонтно-будівельні роботи ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» із зазначенням характеру відповідних робіт (а. с. 200-201а).

Відповідно до штатного розпису підприємства позивача від 02.09.2011 року та від 01.08.2011 року на підприємстві рахується директор, бухгалтер та нач. участка (аркуші справи 72, 73). Враховуючи зазначене, позивач будучі ген. підрядником до виконання зазначених будівельно-ремонтних робіт залучив суб. підрядника - ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010».

На виконання умов зазначених договорів від імені ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» були оформлені первинні документи щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт (видатки) за травень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року (аркуші справи 56, 95, 99, 103, 106, 110, 113); акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року (аркуші справи 57, 96-98, 100-102, 104, 105, 107-109, 111, 112, 114, 115); відомості використаних ресурсів видатків ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (видатки - по факту) (аркуші справи 139-145, 148, 149); підсумкова відомість ресурсів (видатки по факту) (аркуш справи 146), відомості використаних ресурсів видатків ПВП «Союзенергоремонт» (видатки - по факту) (а. с. 147, 150).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично умови договорів між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» виконувалися сторонами у спірному періоді, а також те, що позивачем було надано відповідачу при перевірці належним чином оформлені податкові накладні за перевіряємий період по контрагенту ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» згідно з якими формувався податковий кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, з чим погоджується колегія суддів (а. с. 83-88).

Крім того, копіями декларацій з податку на додану вартість ПВП «Союзенергоремонт» підтверджено належне декларування позивачем у перевіряємий період показників податкових зобов'язань, податкового кредиту (а. с. 60, 61, 74, 75, 78, 79).

Отриманні позивачем від ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» податкові накладні належним чином відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (а. с. 59, 76, 77, 80-82).

На підставі рахунків № 10 від 28.09.2011 року, № 871 від 05.09.2011 року, № 865 від 28.08.2011 року, № 874 від 12.09.2011 року та № 870 від 26.09.2011 року (аркуші справи 151-155), позивачем були оплачені ремонтно-будівельні роботи ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 14.05.2011 року, № 88 від 02.09.2011 року, № 86 від 22.08.2011 року, № 68 від 11.08.2011 року, № 65 від 06.08.2011 року, № 87 від 30.08.2011 року, № 94 від 13.09.2011 року, № 95 від 13.09.2011 року, № 99 від 20.09.2011 року, № 124 від 30.09.2011 року (а с 55, 62-64, 89-94).

Всі зазначені первинні та бухгалтерські документи є безпосередніми доказами отримання послуг від ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», а отже і підтвердженням реальності господарських операцій, що виникли за укладеними договорами.

Крім того, об'єкт відносно якого здійснювались ремонтно-будівельні роботи знаходиться на території охороняємого підприємства ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», на підтвердження допуску на охороняєму території до робіт будівельників, доставки будівельних матеріалів та спеціальної техніки позивачем надано листи-запити № 366 від 23.08.2011 року, від 22.08.2011 року, від 05.09.2011 року, від 05.09.2011 року, № 337 від 10.08.2011 року, від 08.08.2011 року, 26.08.2011 року, від 20.06.2011 року, № 31 від 22.06.2011 року, № 56 від 29.08.2011 року, № 25 від 16.05.2011 року, № 25 від 26.05.2011 року, від 25.05.2011 року, № 315 від 03.08.2011 року, № 382 від 31.08.2011 року, 822/2 від 29.05.2011 року, № 803 від 08.09.2011 року, № 806 від 09.09.2011 року, № 813 від 13.09.2011 року, № 821 від 15.09.2011 року, № 823 від 16.09.2011 року, 837 від 26.09.2011 року, № 142 від 29.09.2011 року, договір на виконання авто-послуг № 15 Т/20-06 від 20.06.2011 року (а. с. 65-71, 156-174).

Послуги спеціальної техніки (автокрану) були надані та оплачені відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000140, № ОУ-0000112, № ОУ-0000113, рахунків-фактур № 44/09 від 15.09.2011 року, № 44/06 від 22.06.2011 року та платіжного доручення № 35 від 22.06.2011 року (аркуші справи 176-181). Будівельні матеріали до зазначеного об'єкту були доставлені відповідно до товарно-транспортних накладних № 05/11, 08/11, 09/11, 007, 06/11, 06/12, 09/11, 10/11, 11/11, 13/11, 14/11, 05/11, 16/11, 17/11, 18/11 (а. с. 182-198).

Крім того судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ремонтно-будівельні роботи проводились відповідного до затвердженого проекту виробництва робіт на здійснення заміни зовнішніх стінових панелей механоскладального цеху ЗАТ «Лисичанський машинобудівний завод», який отримав позитивний висновок центру технічної експертизи № 37057031-03-0373.11 від 25.05.2011 року, зазначена експертиза була оплачена позивачем відповідно до рахунку на оплату № 230 від 16.05.11 року, її проведення та виконання підтверджується актом надання послуг № 230/11 та договором № 230 від 16.05.2011 року (а. с. 137, 138, 215-234).

Колегія суддів враховує те, що ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» на момент вчинення господарської операції із позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами (аркуші справи 202-208, 211, 212). ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» має ліцензію серії АВ № 558240 щодо здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (аркуш справи 207).

Таким чином, у розумінні Закону № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, перелічені документи, отримані позивачем як підтвердження господарських відносин із ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» є первинними документами, та мають необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Відтак, сформовані позивачем валові витрати за відповідний звітний період та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачена в ціні наданої ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» послуги (придбаного товару), відповідає вимогам п.198.6 ст.198, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, безпідставним не врахування валових витрат та виключення зі складу податкового кредиту відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем на адресу ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» за надані ремонтно-будівельні послуги.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» не здійснювало фактичних послуг (робіт) на адресу підприємства позивача. Взаємовідносини позивача із ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» направлені на навмисне ухилення від оподаткування за рахунок формування податкового кредиту по угодам укладеним без мити реального настання правових наслідків. Неспроможність ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» здійснювати відповідні господарські операції із позивачем була зафіксована у актах від 16.11.2011 року № 474/23-00/37177992 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період серпень 2011 року», від 06.12.2011 року № 507/23-20/37177992 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «С-ТЕЛ» за період вересень 2011 року» (аркуші справи 132-136). Однак, судом першої інстанції не прийнято до уваги вказані акти перевірки ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», оскільки вони не мають жодного відношення до предмету розгляду справи, а також підтверджують лише факт неможливості проведення відповідної перевірки та не можуть бути доказом відсутності господарських операцій із позивачем, з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може, зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» підтверджені первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцією в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 03.01.13 року № 0000022201 та № 0000012201.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №812/944/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №812/944/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко