Ухвала суду № 30803206, 10.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року справа №2а-12385/09/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Корадо А.А.

за участі представника позивача Пащенко Г.В.

представників відповідача Чирикіної Н.В., Шеремета В.О., Русенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. в справі № 2а-12385/09/0570 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2009 р. № 0000471640/0 та від 17.08.2009 р. № 0000471640/1 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5043715,56 грн., з яких 4203096,30 грн. - основний платіж, 840619,26 грн. - штрафні (фінансові санкції), в обґрунтування якого зазначило про протиправність висновку органу державної податкової служби про неправильне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 4203096,30 грн. через порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з не підтвердження даної суми податку на додану вартість податковими накладними. Позивач вказує, що такий висновок зроблений відповідачем у зв'язку із невідповідністю даних в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. щодо контрагента ТОВ «Краснолиманське», яким у травні 2009 р. задекларована сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість в меншому розмірі, ніж позивачем задекларована сума податкового кредиту. Проте, такий висновок є неправильним через те, що у позивача наявні усі податкові накладні, податковий кредит за якими відображений в податковій декларації.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 р.,

залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного

суду від 07.12.2011 р., позов задоволено повністю, визнано недійсними

податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009 р. № 0000471640/0,

від 17.08.2009 р. № 0000471640/1. Ухвалою Вищого адміністративного суду України

від 10.12.2012 р., здійснено процесуальне правонаступництво та замінено

Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області

на Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької

області Державної податкової служби, касаційну скаргу відповідача

задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного

суду від 10.01.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного

суду від 07.12.2011 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду

першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. позов задоволений, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000471640/0 від 13.07.2009 р., № 0000471640/1 від 17.08.2009 р. про визначення ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 5043715,56 грн., в томі числі за основним платежем - 4203096,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 840619,26 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про неправильне застосування пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій є встановлення в ході перевірки розбіжності між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту за травень 2009 р. та задекларованою постачальником позивача ТОВ «Краснолиманське» сумою податкових зобов'язань, розбіжність складає 4203096,3 грн. Позивачем наданий уточнюючий розрахунок по податку на додану вартість від 30.06.2009 р., в якому позивачем збільшені податкові зобов'язання на суму 4203096 грн. з нарахуванням штрафу в розмірі 210155 грн., який не сплачений при подачі розрахунку. Позивачем подано декілька уточнюючих розрахунків до податкової декларації за травень 2009 р., проте, оскільки у зв'язку із коригуванням податкових зобов'язань з порушенням п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», інші уточнюючі розрахунки були прийняті до відома відповідно до п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827. Також апелянт вказує на відсутність підтвердження податкового кредиту за травень 2009 р. належно оформленими податковими накладними, а також інших доказів придбання товарів та факту оплати придбаних товарів.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною

особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31599557, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 06462658.

Відповідачем проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», висновки якої викладені в акті від 06.07.2009 р. № 750/15-213/31599557. Перевіркою встановлено, що в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відображені господарські відносини позивача з ТОВ «Краснолиманське», за наслідками яких ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 6399514,79 грн., а ТОВ «Краснолиманське» включено до складу податкових зобов'язань сума податку на додану вартість в розмірі 2196418,49 грн., розбіжність складає 4203096,3 грн., що призвело до порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в розмірі 4203096,30 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Красноармійською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000471640/0 від 13.07.2009 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5043715,56 грн., в тому числі за основним платежем - 4203096,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 840619,26 грн.

За наслідками адміністративного узгодження органом державної податкової служби прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000471640/1 від 17.08.2009 р. з аналогічними вимогами.

Також в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Краснолиманське» укладений договір від 06.03.2006 р. № 41-у, за яким позивачем придбавалось рядове вугілля, отримане при обробці запасів продавця. За умовами договору ціна на продукцію визначається на підставі додатку, який є невід'ємною частиною договору. Виконання договору підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку - актами прийому-здачі рядового вугілля, рахунками-фактурами, податковими накладними.

Засобами електронного зв'язку позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 р., в якій позивачем відображений податковий кредит в загальному розмірі 8757414 грн. З додатку 5 до декларації вбачається, що по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Краснолиманське» суми податку на додану вартість, віднесені до складу податкового кредиту травня 2009 р., складають 2196418,49 грн. та 4203096,30 грн.

30.06.2009 р. позивачем відповідачу подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, які прийняті органом державної податкової служби до відома, а не як податкова звітність. У зазначених уточнюючих розрахунках позивачем виправлена помилка в частині віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 4203096,30 грн. до складу податкового кредиту травня 2009 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах позивачем не допущено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 р., оскільки допущені при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (в тому числі у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) за травень 2009 р. помилки позивач намагався виправити шляхом подання уточнюючого розрахунку, який не прийнятий відповідачем як податкова звітність. При цьому судом зазначено, що відсутні підстави для висновку про включення до складу податкового кредиту травня 2009 р. сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» податковий кредит травня 2009 р. сформований, в тому числі, й за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні вугілля у ТОВ «Краснолиманське». З додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по операціям в даним контрагентом в розмірі 2196418,49 грн. та 4203096,30 грн.

30.06.2009 р. позивачем поданий відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, у якому платником податку виправлена помилка в частині віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 4203096,30 грн. до складу податкового кредиту травня 2009 р. та зазначена сума податку на додану вартість віднесена на збільшення податкових зобов'язань з цього податку. Сума податку в розмірі 4203096,30 грн. складається з сум податку на додану вартість, які не віднесені позивачем до складу податкового кредиту у серпні-грудні 2007 р., січні-березні 2008 р. за податковими накладними №№ 27, 28 від 31.08.2007 р., №№ 33,34 від 30.09.2007 р., №№ 43, 44 від 31.10.2007 р., №№ 45,52 від 30.11.2007 р., №53 від 31.12.2007 р., №№ 3, 4 від 31.01.2008 р., №№ 6, 7 від 29.02.2008 р., №№ 13, 14 від 31.03.2008 р. Поданий позивачем уточнюючий розрахунок, як й наступні, не визнаний відповідачем податковою звітністю та прийнятий до відома у зв'язку з несплатою позивачем самостійно нарахованого штрафу в розмірі 210155 грн.

Призначеною судом першої інстанції судовою економічною експертизою встановлено, що сума податкового кредиту позивача за травень 2009 р. складає 9324702 грн. та повністю підтверджена первинними документами (податковими накладними).

Додатковою судовою економічною експертизою встановлено, що підставою для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2009 р. є розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, які відображені в розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2009 р. При цьому експертом встановлено, що сума податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань за травень 2009 р. позивачем занижена на 6302251 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. на підставі розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної позивачем зменшено підсумкове значення податкового кредиту за травень 2009 р. на загальну суму 2099154,57 грн.; сума податкового кредиту за травень 2009 р. обґрунтована податковими накладними в повному обсязі.

Експертом не визначений факт настання першої події, на підставі якої позивач отримав право на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ «Краснолиманське», у зв'язку з ненаданням первинних документів.

Відтак, даними облікових регістрів позивача підтверджується його право на формування у складі податкового кредиту за травень 2009 р. суми податку на додану вартість по податковим накладним, які відображені в розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2009 р., дата отримання яких передує травню 2009 р.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки усі суми податку на додану вартість, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 р., підтверджуються належно оформленими податковими накладними, з урахуванням надання позивачем податковому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, у якому платником податку виправлена помилка в частині віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 4203096,30 грн. до складу податкового кредиту травня 2009 р. та зазначена сума податку на додану вартість віднесена на збільшення податкових зобов'язань з цього податку, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 р., відповідно, у відповідача відсутні підстави для збільшення позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підтвердження податкового кредиту за травень 2009 р. належно оформленими податковими накладними, а також інших доказів придбання товарів та факту оплати придбаних товарів, оскільки такі доводи спростовані висновками судової економічної експертизи та додаткової судової економічної експертизи.

Також судовою колегією не приймаються доводи апелянта в частині відсутності коригування позивачем показників податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. у зв'язку з невизнанням уточнюючих розрахунків податковою звітністю, оскільки такі доводи не мають правового значення через підтвердження правильності формування позивачем податкового кредиту травня 2009 р. податковими накладними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. в справі № 2а-12385/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. в справі № 2а-12385/09/0570 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 12.04.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.