Постанова № 30803194, 17.04.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2013 року Справа № 5/5005/7643/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М.;

Верхогляд Т.А.

при секретар судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Горкавенко І.І., довіреність № 009/юр-7 від 02.01.2013 р.;

від відповідача: Скиба С.Г., довіреність б/н від 02.01.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2013 р. по справі № 5/5005/7643/2012 (головуюча суддя Соловйова А.Є., судді: Назаренко Н.Г., Суховаров А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ, Донецької області

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровської області

про стягнення 9 794,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2013 року по справі № 5/5005/7643/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» 6 240,00 грн. основного боргу, 2 521,77 грн. пені, 598,97 грн. 3% річних та 1 584,39 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Непогоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів - головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О., ухвалою від 21.02.2013 р. повертав скаржнику апеляцію, у зв'язку з порушенням ним вимоги п. 3) ч. 1 ст. 97 ГПК України (не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі).

Після усунення недоліків визначених ухвалою від 21.02.2013 р. скаржник повторно звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2013 р.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю обставинам справи висновків, викладених у рішенні, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» поставив продукцію більш низької якості, ніж передбачено умовами контракту про поставку, а відповідач скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 268 ГК України відмовився від оплати одного валу 1П110.11.04.002.

Також, апелянт посилається на не належність оцінки суду першої інстанції запереченням відповідача в частині відсутності прострочення ним оплати за отриманий товар. Скаржник вважає, що у відповідність п. 4.3. контракту № 22/83-11 від 08.08.2011 р. він був зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 10 календарних днів з дати поставки відповідної партії виробів та отримання відповідного рахунку від постачальника. На думку апелянта, висновок суду про визнання дати оплати за отриману продукцію з моменту отримання платіжних вимог-доручень, не відповідає обставинам справи, а саме п. 4.3. контракту.

Між тим, скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано належної юридичної оцінки тому факту, що дата поставки і дата направлення рахунків на оплату різні, а тому відсутні підстави для рахування строку на оплату з моменту отримання рахунків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 р. колегією суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку на подачу апеляційної скарги поважною, відновлено строк для подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.04.2013 р. о 10:15 год.

У судовому засіданні, представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, про що надав відповідний відзив, згідно якого просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

17.04.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку надану обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

08 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі - позивач, або постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач, або покупець) укладено контракт № 22/83-11 (далі - контракт), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до прохідних комбайнів (далі - вироби) зазначених у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 2.1., вироби, що поставляються за даним контрактом мають відповідати погодженим сторонами технічним умовам поставки, викладеним у додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього контракту.

У відповідність п. 3.3., загальна сума контракту складає - 914 316,00 грн., у тому числі ПДВ - 152 386,00 грн.

Згідно з п. 4.1. контракту форма оплати - передплата і наступна оплата. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні, за цінами цього контракту шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2. контракту передбачено, що покупець після підписання контракту та отримання відповідного рахунку від постачальника зобов'язаний протягом 10 банківських днів перерахувати аванс за вироби, зазначені у специфікації № 1 у розмірі 20 % від суми контракту, зазначеної у п. 3.3. контракту, що складає 182 863,20 грн., у тому числі ПДВ 20%. Аванс буде врахований пропорційно до вартості кожного виробу, що підлягає відвантаженню.

При несвоєчасній оплаті постачальник вправі перенести строк поставки на строк прострочення оплати.

Пунктом 4.3. контракту, визначено, що остаточний розрахунок за поставлені вироби, зазначені у специфікації № 1 у розмірі 80 % від суми контракту, зазначеної у п. 3.3. контракту, що складає 731 452,80 грн., у тому числі ПДВ 20 %, покупець зобов'язаний здійснити протягом 10 календарних днів з дати поставки відповідної партії виробів і отримання відповідного рахунку від постачальника.

Відповідно до п. 6.1. контракту, постачальник зобов'язується поставити вироби, зазначені у специфікації № 1 до цього контракту на умовах FCA, ПАТ „НКМЗ", м. Краматорськ, згідно „Інкотермс" 2010 року.

В доповнення до контракту, між сторонами погоджено та підписано специфікацію № 1 (додаток № 1, а. с. 21-23 том 1)) до контракту № 22/83-11 від 08.08.2011 р. на загальну суму 914 316,00 грн. та технічні умови поставки до контракту (додаток № 2, а. с. 24 том 1)).

Згідно п. 6.2. строк виготовлення виробів вказаний у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього контракту. У відповідність специфікації № 1 строк виготовлення - через 3 місяці після оформлення контракту і отримання авансу згідно п. 4.2., тобто до 30.11.2011 р.

Згідно з п. 6.4. контракту, відвантаження готових виробів, вказаних у специфікації № 1, здійснюється автотранспортом покупця протягом 105 днів після отримання оплати у відповідності з п. 4.2. контракту і надання автотранспорту покупцем. Датою поставки виробів вважається дата завантаження виробів на автотранспорт покупця.

Пунктом 6.5. контракту передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи на відвантажені вироби:

- товарно-транспортну накладну;

- сертифікат якості;

- оригінал рахунку.

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань постачальника у відповідності з податковим кодексом України.

Датою поставки виробів вважається дата завантаження виробів на транспортний засіб покупця, зазначений в товарно-транспортній накладній.

Цей контракт вступає в силу з дати підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року (п.11.1. контракту).

Так, на виконання п. п. 4.2., 4.3. контракту, позивач виставив відповідачу платіжні вимоги-доручення:

- на оплату авансу № 22-16341 від 29.08.2011 р. у сумі

182 863,20 грн. (а. с. 72 том 41);

- на оплату (остаточну) за вироби № 2-26028 від 11.01.2012 р. на суму 553 296,00 грн. та № 2-26056 від 25.01.2012 р. на суму 361 020,00 грн. (а. с. 59, 69 том 1).

30.08.2011 р. відповідач перерахував на рахунок позивача аванс у сумі 182 863,20 грн. (20 % від суми контракту (а. с. 53-54 том 1)).

Далі, сторони підписали приймально-здавальні акти:

- № АМ/12/22-1 від 11.01.2012 р. на суму 553 296,00 грн.;

- № АМ/12/70-1 від 25.01.2012 р. на суму 361 020,00 грн., разом на суму 914 316,00 грн. (а. с. 74-77 том 1).

Платіжну вимогу-доручення № 2-26028 від 11.01.2012 на суму 553 296,00 грн. відповідач отримав 19.01.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 8430500604330 (а. с. 68 том 1). Відповідно, оплата виробів, поставлених згідно з приймально-здавальним актом № АМ/12/22-1 від 11.01.2012 р., за умовами п. 4.3. контракту, мала бути здійснена відповідачем у строк до 29.01.2012 р. включно.

Сума, що підлягала оплаті становить 442 636,80 грн. (553 296,00 грн. - 20 % авансу = 442 636,80 грн.).

Проте, відповідач здійснив оплату за вироби не в повному обсязі та з порушенням строку оплати, що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем, з яких вбачається, що відповідачем по рахунку № 2-26028 від 11.01.2012 р. сплачено:

- 31.01.2012 р. - 304 838,40 грн. (а. с. 55 том 1);

- 13.02.2012 р. - 98 121,60 грн. (а. с. 56 том 1);

- 27.02.2012 р. - 33 436,80 грн. (а. с. 57 том 1), а всього - 436 396,80 грн.

Таким чином, сума заборгованості за платіжною вимогою-дорученням № 2-26028 від 11.01.2012 р. складає 6 240,00 грн. (442 636,80 грн. - 436 396,80 грн. = 6 240,00 грн.).

Платіжну вимогу-доручення № 2-26056 від 25.01.2012 р. на суму 361 020,00 грн. відповідач отримав 31.01.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 8430500605115 (а. с. 68 том 1). Відповідно, оплата виробів, поставлених згідно з приймально-здавальним актом № АМ/17/70-1 від 25.01.2012 р. за умовами п. 4.3. контракту, мала бути здійснена відповідачем у строк до 10.02.2012 р. включно. Сума, що підлягала оплаті становить 288 816,00 грн. (361 020,00 грн. - 20% авансу = 288 816,00 грн.).

Проте відповідач здійснив оплату з порушенням строків, що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем, з яких вбачається, що відповідачем по рахунку № АМ/12/70-1 від 25.01.2012 р. сплачено:

- 07.02.2012 р. - 13 248,00 грн. (а. с 57 том 1);

- 13.02.2012 р. - 213 072,00 грн. (а. с. 56 том 1);

- 15.02.2012 р. - 30 720,00 грн. (а. с. 56 том 1);

- 13.04.2012 - 31 776,00 грн. (а. с. 58 том 1), а всього - 288 816,00 грн.

Таким чином відповідач в порушення п. 4.3. контракту не повністю розрахувалося за поставлені вироби та допустив прострочення строку по кінцевому розрахунку за поставлені вироби, що і є причиною спору.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічну норму містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду справи відповідач доказів сплати суми основного боргу за поставлені вироби у заявленому до стягнення розмірі не надав, що на думку колегії суддів є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлені вироби у розмірі 6 240,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне проведення розрахунку за поставлені вироби позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення з 30.01.2012 р. по 23.01.2013 р. у розмірі 598,97 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за загальний період прострочення з 30.01.2012 р. по 23.01.2013 р. у розмірі 598,97 грн.

Крім того, згідно п. 5.1. контракту, у випадку несвоєчасного здійснення оплати у відповідність п. 4.3. покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 670,11 грн. (за період прострочення оплати платіжної вимоги-доручення № 2-26028 з 30.01.2012 р. по 27.08.2012 р. у сумі 1 651,48 грн. та за період прострочення оплати платіжної вимоги-доручення № 2-26056 з 11.02.2012 р. по 12.04.2012 р. у сумі 1 018,63 грн.).

Дослідивши розрахунки позивача в частині нарахування пені, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, вірно встановив, що вони не враховують положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому нарахування позивачем пені за несвоєчасну оплату платіжної вимоги-доручення № 2-26028 за період з 30.01.2012 р. по 27.08.2012 р. (211 днів) є перевищенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України періоду нарахування.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з перевищенням позивачем періоду її нарахування (понад 6 місяців). Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що пеня підлягає до стягнення за період з 30.01.2012 р. по 30.06.2012 р. (за 5 місяців) з огляду на наступне.

Враховуючи строк поставки виробів (11.01.2012 р.) та строк їх оплати, встановлений п. 4.3. контракту, а саме: 10 календарних днів з дати поставки відповідної партії виробів і отримання відповідного рахунку від постачальника (19.01.2012 р.), вироби мали бути оплачені відповідачем до 29.01.2012 р. включно.

Отже, з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК про припинення нарахування штрафних санкцій через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, пеня підлягає до стягнення за період з 30.01.2012 р. по 30.07.2012 р. (за 6 місяців) у сумі 2 598,49 грн., а саме:

- за порушення строків оплати платіжної вимоги-доручення № 2-26028 у сумі 1 579,86 грн. (за період з 30.01.2012 р. по 30.07.2012 р.)

- за порушення строків оплати платіжної вимоги-доручення № 2-26056 у сумі 1 018,63 (за період з 11.02.2012 р. по 12.04.2012 р.).

З урахуванням вищевикладеного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми пені слід змінити.

Посилання апелянта на п. 6.5. контракту, стосовно того, що позивач не надав покупцю рахунок на оплату отриманих виробів, а умовами контракту не передбачено проведення оплати за отримані вироби з дати направлення платіжних вимог-доручень, на думку колегії суддів є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 6.5. контракту встановлено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи на відвантажені вироби: товарно-транспортну накладну; сертифікат якості та оригінал рахунку.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з вимогою про надання документів, які стосуються виробів та підлягають передачі разом з ними, зокрема оригіналу рахунку, зазначеного в п. 6.5. контракту.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи (а. с. 53-58 том 1), відповідач беззаперечно здійснював розрахунки за вироби згідно платіжних вимог-доручень, що виставлялися для оплати позивачем.

Відтак твердження відповідача, про те що позивач не надав йому рахунків на оплату виробів, слід вважати необґрунтованими та безпідставними.

Крім того колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» поставив продукцію більш низької якості ніж передбачено умовами контракту, а відповідач скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 268 ГК України відмовився від оплати одного валу 1П110.11.04.002 з огляду на наступне.

У відповідність ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 21.02.2012 р. позивач та відповідач підписали спільний акт № 16 приймання продукції по якості та комплектності, згідно якого (п. 21.) вал 1П110.11.04.002 згідно протоколу вхідного контролю машинобудівних деталей лабораторії фізико-механічних випробувань ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 446 від 06.02.2012 р. не відповідає нормативно-технічній документації по твердості. Тобто вал містить приховані дефекти.

Згідно висновку комісії, продукція підлягає поверненню постачальнику з наступною заміною у відповідність п. 8.3. контракту № 22/83-11 від 08.08.2011 р. (п. 23. акту, а. с. 88, 89 том 1).

23.05.2012 р. відповідач на виконання п. 8.3. контракту, направив на адресу позивача вимогу № 8/5626, згідно якої запропонував останньому в строк до 29.05.2012 р. усунути виявлені при прийманні валу 1П110.11.04.002 недоліки, що передбачено ч. 6 ст. 268 ГК України. При цьому, відповідач не відмовлявся від прийняття і оплати товару, а також не вимагав від позивача повернення частково сплаченої суми за неякісний вал 1П110.11.04.002 (а. с. 90 том 1).

У відповідь на вимогу відповідача та на виконання п. 8.3. контракту, позивач своїм листом від 20.07.2012 р. № 009/юр-1116 повідомив, що на підставі розпорядження головного інженера ПАТ «НКМЗ» від 10.07.2012 р. № 1047, відкрито гарантійне замовлення 313300 для термінового виготовлення одного валу 1П110.11.04.002. Після виготовлення зазначений вал буде поставлено ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» без виставлення рахунку (а. с. 117 том 1). Таким чином відповідач не відмовлявся від прийняття і оплати валу 1П110.11.04.002, а лише звернувся з вимогою про усунення виявлених при його прийманні недоліків, що не змінює обов'язку покупця щодо оплати поставленої продукції.

Отже твердження відповідача щодо відсутності обов'язку з оплати виробу у сумі 6 240,00 грн., оскільки він був не належної якості, спростовується вищевикладеним.

Окрім вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем виготовлено та здійснено заміну неякісного валу на аналогічний йому вал V 1П110.11.04.002 належної якості та згідно товарно-транспортної накладної № 12/1031 від 04.12.2012 р. поставлено на склад відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 31 том 2). У судовому засіданні, представник відповідача підтвердив факт заміни неякісного валу на аналогічний йому вал належної якості.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області прийняте без порушення норм процесуального права, але через неповне з'ясування всіх обставин справи прийняте з порушенням норм матеріального права.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача пені слід змінити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2013 року по справі № 5/5005/7643/2012 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, р/р 26003962482940 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851, ідентифікаційний код 00178353) на користь Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе будинок 5, ідентифікаційний код 05763599) 6 240,00 грн. (шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок) основного боргу, 2 598,49 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім гривень 49 копійок) пені, 598,97 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім гривень 97 копійок) 3% річних; 1 597,38 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири гривні 39 копійок) судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.04.2013 р.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд