Постанова № 30803036, 04.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5128/2011

04 квітня 2013 року 09 год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник

відповідача: представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області про стягнення заборгованості та визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - відповідача-1) та Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області (далі - відповідача-2) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 у ненаданні в установлений Податковим кодексом строк органам державного казначейства висновків та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у вересні та жовтні 2010 року, у загальній сумі 121 625,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення №0008561541/0/15-214 від 29.11.2010 року та №0009401541/0/15-214 від 17.12.2010 року, прийняті відповідачем-1 за результатами невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року, згідно яких позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 121 625,78 грн. визнано адміністративними судами протиправними та скасовано. Вказує, що згідно норм Податкового кодексу відповідач-1 після закінчення судового оскарження протягом п"яти днів зобов"язаний подати органу Держказначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Тому, неподання висновку є протиправною бездіяльністю податкового органу, що порушує законні права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач-1 свою позицію висловив у письмових запереченнях, в яких зазначено, що у відповідності до вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР право платника податків на отримання бюджетного відшкодування виникає лише в разі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України. Зазначає, що по контрагентам позивача: ПП «Ніка Ойл» та ТОВ ВТФ "Авіас" після автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та факту виконання продавцем обовязку щодо сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання підтвердити взаємовідносини неможливо. Тому, в результаті перевірки правомірності заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" неможливо підтвердити факт надходження коштів до Державного бюджету України. Таким чином, відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, як наслідок у ТОВ-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування за вересень 2010 р. в сумі 74554, 45 грн. та за жовтень 2010 р. в сумі 47071,33 грн. Відповідач-1 просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача-2 в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів на підставі наявних у справі письмових доказів.

За таких обставин та керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" зареєстровано в якості юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Рівненської міської ради 07.02.2000 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №24933175, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30712154.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 20 жовтня 2010 року до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року. Разом з податковою декларацією позивачем подані Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації), Заява про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства (додаток 4 до декларації) у розмірі 85 882 грн.

16.11.2010 р. ДПІ у м. Рівне було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ-фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" за вересень 2010 р. з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За результатами складено акт № 860/15-200.

У висновках акту перевірки №860/15-200 від 16.11.2010 р. зазначається про порушення ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" п. 1.8. статті 1, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 74554, 45 грн. за вересень 2010 року.

На підставі акта перевірки 860/15-200 від 16.11.2010 р. заступником начальника ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008561541/0/15-214 від 29 листопада 2010 року, яким ТОВ-фірмі "ДП Рівнетрансекспедиція" зменшено бюджетне відшкодування на суму 74554,45 гривень.

Позивачем податкове повідомлення-рішення № 0008561541/0/15-214 оскаржено до Рівненського окружного адміністративного суду (справа № 2а-5865/10/1770). За наслідками розгляду справи Рівненським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 19.01.2011 р., якою позовні вимоги про визнання протиправним та скасування від 29 листопада 2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 74554,45 грн. задоволено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 р., що отримана відповідачем-1 у липні 2011 року, та Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26 лютого 2013 року №К/9991/44827/11 постанова суду першої інстанції залишена в силі.

Щодо податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року судом з"ясовано, що позивачем 22 листопада 2010 року до податкового органу подано податкову декларацію разом із належними додатками. У відповідності до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації), Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства (додаток 4 до декларації) заявлено до відшкодування 68385 гривень.

За результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" за жовтень 2010 р. з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ДПІ у м. Рівне складено акт № 913/15-200-30712154 від 15.12.2010 р. Даним актом перевірки виявлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на 47071,33 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0009401541/0/15-214 від 17 грудня 2010 року. Згадане податкове повідомлення-рішення постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі №2а-6246/10/1770 визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. постанову суду першої інстанції від 19 січня 2011 року залишено в силі. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року №К/9991/43760/11 залишено без розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року по справі №2а-6246/10/1770. Як вбачається із Ухвали Вищого адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, відповідачем-1 судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги у справі №2а-6246/10/1770 отримано у липні 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v.Ukraine, no.48553/99, параграф 77, від 25.07.2002 року, Ukraine-Tyumen v.Ukraine, no.22603/02, параграфів 42 та 60, від 22.11.2007 року, одним із основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, судовими рішеннями, що набрали законної сили, у адміністративних справах № 2а-5865/10/1770 та №2а-6246/10/1770 було визнано правомірність заявлених позивачем суми ПДВ до відшкодування з бюджету та неправомірність зменшення сум бюджетного відшкодування згідно податкових повідомлень -рішень від 29.11.2010 р. та від 17.12.2010 р.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( далі Закон №168/97-ВР), що діяв на час подання позивачем податкових декларацій та втратив чинність 01.01.2011 р., бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За приписами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Відповідно до пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні норми містяться і в Податковому кодексі України, що чинний з 01.01.2011 року. Так, у відповідності із пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із абзацом другим п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналізуючи вище наведені норми, фактичні обставини справи, судом встановлено, що позивачем відповідно до приписів Закону № 168/97ВР було заявлено право на повернення бюджетної заборгованості за вересень та жовтень 2010 року та за наслідками судового оскарження доведено його правомірність. Отже, підстав для несплати бюджетного відшкодування не має.

Законодавчі норми передбачають висновок податкового органу як достатню підставу для виникнення у органа державного казначейства обов"язку із відшкодування платнику податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 жовтня 2011 року у зв"язку із закінченням апеляційного оскарження та набранням законної сили постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 р., позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про бюджетне відшкодування за вих.№11-10-366. У згаданій заяві просив повідомити: чи подано органам держказначейства висновок із зазначенням згаданої суми бюджетного відшкодування та які дії вчиняються державною податковою інспекцією щодо дотримання вимог законодавства в частині повернення заявленої та підтвердженої судом суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 р.

На звернення позивача від 27.10.2011 року відповідач-1 повідомив, що рішення попередніх судів по адміністративній справі №2а-5865/10/1770 оскаржено до Вищого адміністративного суду. Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 липня 2011 року №К/9991/44827/11 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою державної податкової інспекції у м.Рівне. Проте, як вбачається із згаданої ухвали виконання судового рішення по справі №2а-5865/10/1770 не зупинено.

Враховуючи відсутність на банківському рахунку товариства сум бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року, позивач звертався до відповідача із заявою від 06 вересня 2011 року за вих.№11-09-300 про таке бюджетне відшкодування та зазначав норми чинного законодавства, які вказують на обов"язок податкового органу вчиняти дії щодо подання висновку органу державного казначейства. На згадане звернення відповідач 30 вересня 2011 року направив лист за №32420/15-235, в якому вказав, що триває апеляційне оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі №2а-6246/10/1770. Проте, це не підтверджується матеріалами справи, оскільки станом на 30 вересня 2011 року постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року набрала законної сили, про що відповідачу-1 стало відомо ще у липні 2011 року з моменту отримання Ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р.

27 жовтня 2011 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про бюджетне відшкодування за вих. №11-10-365.

25 листопада 2011 року відповідач-1 надає відповідь за вих.№39046/15-235 в якій вказує, що ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. по справі №2а-6246/10/1770, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Рівне на постанову суду першої інстанції від 19 січня 2011 року, оскаржено до Вищого адміністративного суду. Як вбачається із матеріалів справи, на дату надання відповіді від 25 листопада 2011 року касаційну скаргу відповідача-1 у справі №2а-6246/10/1770 Вищим адміністративним судом не прийнято.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем-1 не надано відповідачу-2 висновків на стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у вересні та жовтні 2010 року, у загальній сумі 121 625,78 грн. ні у законодавчо установлені строки, ні на момент прийняття рішення по даній справі.

Наявність у Товариства права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування та його неповернення у законодавчо встановлені строки вказує на протиправність дій контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року № К-39736/10 за позовом Дочірнього підприємства "Інгаз" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В силу положень п.1, п.4 ч. 2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року в розмірі 121625 (Сто двадцять одну тисячу шістсот двадцять п"ять) гривень 78 коп.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1219,66 грн

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.