Рішення № 30802057, 17.04.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1138/13-ц

№2-661/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі : Головуючого судді Кулініченко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисенко Ю.С., Рудніцької О.В.

представника відповідача Школьної К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічно акціонерного товариства «Обухівське», третя особа - відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про стягнення заробітної плати та моральної шкоди ,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначила, що вона з 05 грудня 1994 року по 26 квітня 2007 року працювала у відповідача. В 2013 році вона взнала, що відповідач не провів з нею повний розрахунок при звільненні, а саме, маючи перед нею заборгованість по заробітній платі, без її згоди перерахував кошти третій особі - відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області на виконання рішення суду. Дане перерахування було здійснено з порушенням трудового законодавства України, а тому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 5816 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн. (а.с.1-3)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, так як відповідач в порушення трудового законодавства, при її звільненні, не здійснив з нею повний розрахунок по заробітній платі, а перерахував більшість коштів третій особі на виконання рішення суду, тим самим порушив її трудові права, в зв'язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, подавши письмові заперечення (а.с.39-41), пояснив, що дійсно позивач з 05 грудня 1994 року по 26 квітня 2007 року працювала у них. В лютому 2007 року до них прийшов від третьої особи виконавчий лист про стягнення з позивача коштів, згідно рішення суду, який був прийнятий до виконання. На час надходження виконавчого листа у позивача була депонована заробітна плата, яку вона відмовлялась отримувати. Про існування депонованої заробітної плати у позивача була повідомлена третя особа, яка після отримання даної інформації направила до них розпорядження про стягнення з позивача всієї суми визначеної рішенням суду та виконавчі витрати. При цьому було зазначено, що у випадку не перерахування коштів винні особи будуть притягнути до відповідальності, в зв'язку з чим вони перерахували всі кошти визначені третьою особою, останній. Після перерахування коштів з заробітної плати позивача залишився залишок, який був виплачений останній при її звільненні. За заявами позивача здійснювались неодноразові перевірки діяльності їх підприємства, але вони будь-яких порушень прав позивача ними не виявляли, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа - відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, будучі повідомлена про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, але письмово повідомило (а.с.138), що дійсно на примусовому виконанні в їх установі перебував виконавчий лист про стягнення коштів з позивача в сумі 5280 грн., яке було закінчено 13 липня 2007 року. На даний час дане виконавче провадження знищено, особа, яка виконувала це провадження звільнилась.

Суд заслухавши позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

05 грудня 1994 року позивач була прийнята до відповідача, що підтверджується копією наказу(а.с.115), трудової книжки (а.с.121,122), довідкою відповідача (а.с.4), визнається та не спростовується представником останнього у судовому засіданні, а тому дані обставини на думку суду є встановленими і не підлягаючими доказуванню.

05 липня 2006 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позов ОСОБА_3 до позивача про захист честі, гідності та ділової репутації був задоволений частково та стягнуто з останньої 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати на загальну суму 5280 грн., що підтверджується копією виконавчого листа, рішення суду (а.с.61,102,103), та визнається сторонами в судовому засіданні, а тому дані обставини на думку суду є також встановленими.

25 січня 2007 року третя особа звернулась до відповідача про надання інформації щодо наявності коштів у позивача, що підтверджується копією листа (а.с.123).

25 січня 2007 року відповідач повідомив третю особу про існування коштів у позивача, що також підтверджується копією листа (а.с.124).

26 січня 2007 року відповідач повідомив третю особу, що стягнення коштів з заробітної плати можливо тільки на підставі рішення суду, що підтверджується копією листа.(а.с.125)

28 лютого 2007 року представником третьої особи було видано розпорядження №176дв9/1 від 28 лютого 2007 року з пропозицією про перерахування з позивача на їх користь суми боргу - 5280 грн., виконавчий збір - 528 грн. та 08 грн. 25 коп., як витратити на проведення виконавчих дій, що підтверджується копією розпорядження (а.с.62)

01 березня 2007 року відповідач платіжним дорученням №168 перерахував з позивача третій особі 5816 грн. 25 коп. згідно розпорядження №176дв9/1 від 28 лютого 2007 року, а саме суму боргу - 5280 грн., виконавчий збір - 528 грн. та 08 грн. 25 коп., як витрати на проведення виконавчих дій, що підтверджується копією платіжного доручення.(а.с.62)

26 квітня 2007 року позивач була звільнена від відповідача, що підтверджується копією наказу (а.с.115), трудової книжки (а.с.121,122), довідкою відповідача (а.с.4).

16 жовтня 2012 року комісіє створеною на підставі розпорядження Обухівського міського голови було встановлено, що перед звільненням позивача від відповідача, останній, на виконання розпорядження третьої особи перерахував кошти позивача останній, а залишок коштів виплатив позивачу при її звільненні, що підтверджується копією довідки.(а.с.132)

Встановивши обставини справи суд вважає, що між сторонами виникли спірні трудові правовідносини.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 43 Конституції України встановлено, що «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом», а згідно статті 115 КЗпП України встановлено, що «Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти днів, у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні».

Статтею 127 КЗпП України встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України; відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки; відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136), а статтею 128 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку; обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків».

Таким чином законодавцем встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів.

Дані вимоги також встановлені статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» і при цьому зазначено, що обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю, тобто не більше двадцяти процентів, але відповідач в порушення даних норм перерахував з заробітної плати позивача кошти, яки перевищують визначені законодавцем проценти, що на думку суду є порушенням трудових прав позивача.

При цьому суд ставиться критично до позиції представника відповідача, що вони перерахували кошти третій особі на підставі розпорядження останньої, яке було для них обов'язкове, так як в самому розпорядженні і законодавством встановлено відсоткове обмеження відрахувань з заробітної плати, яке відповідачем дотримане не було, що також вказує на неправомірність його дій щодо позивача.

Визначивши порушення прав позивача відповідачем, суд вважає за необхідне стягнути з останнього на користь позивача неправомірно перераховані кошти.

При визначенні розміру коштів підлягаючих стягненню з відповідача суд вважає за необхідне прийняти до уваги, що виконавчий лист був прийнятий третьою особою для примусового виконання рішення суду щодо стягнення з позивача моральної шкоди та судових витрат, тим самим третя особа виконуючи рішення суду звернулася до відповідача про його виконання, тим самим вона діяла відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд вважає правомірним перерахування коштів відповідачем третій особі в сумі 536 грн. 25 коп. (виконавчий збір - 528 грн. та витрати за проведення виконавчих дій - 08 грн. 25 коп.), а тому суд не вбачає підстав для стягнення даних коштів на користь позивача.

Згідно статті 128 КЗпП України та статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач мав право перерахувати з позивача на користь третьої особи не більше двадцяти відсотків від її заробітку, а саме 1056 грн. = 5280 грн. (сума коштів підлягаюча стягненню з позивача, згідно рішення суду) х 20% (відсоток визначений ст.128 КЗпП України та ст.70 Закону України «Про виконавче провадження»), що не відповідає суми коштів перерахованих відповідачем.

Враховуючи вищезазначене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4224 грн. = 5816 грн. 25 коп.(сума коштів перерахованих відповідачем третій особі) - 536 грн. 25 коп.(виконавчий збір та витрати за проведення виконавчих дій) - 1056 грн. (двадцять відсотків, встановлені ст.128 КЗпП України та ст.70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд вважає, що підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, оскільки вказані вимоги відповідають ст. 2371 КЗпП України , так як не своєчасна виплата заробітної плати позивачу зі сторони відповідача призвела до істотних вимушених змін в життєдіяльності позивача, але при визначенні розміру моральної шкоди суд керуючись ст.23 ЦК України враховуючи, вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне визначити моральну шкоду в меншому розмірі, чим визначив позивач.

Згідно ст.88 ЦПК України встановлено «якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог», а тому суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення заробітної плати з відповідача на користь позивача за один місяць в сумі 523 грн. 09 коп.(а.с.113,114,119,120) з урахуванням обов'язкових платежів, допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.10,15,59,60,81,88,213,215,367 ЦПК України, ст.ст.115,116,117,127,128,237-1,238,239 КЗпП України, ст.ст.68,70 Закону України «Про виконавче провадження» суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічно акціонерного товариства «Обухівське» (код ЄДРПОУ 00857284) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 4224 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 4724 грн..

Стягнути з Публічно акціонерного товариства «Обухівське» (код ЄДРПОУ 00857284) на користь держави 229 грн. 40 коп., як відшкодування судового збору.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати з Публічно акціонерного товариства «Обухівське» (код ЄДРПОУ 00857284) на користь ОСОБА_2 за один місяць, в сумі 523 грн. 09 коп. з урахуванням обов'язкових платежів, відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України допустити до негайного виконання.

Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя