Постанова № 30802055, 11.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 квітня 2013 р. Справа № 802/893/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Сороки О.І.

представників відповідача: Баранюка І.Г., Катріна І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"

до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поділля» (надалі - позивач, ТОВ «Санаторій «Поділля») з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення п. 288.3, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 597 420,38 грн. з них: основного платежу в сумі 538 307,21 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 59 113,17 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Додатково пояснивши, що відносини оренди земельних ділянок врегульовані умовами договору, розмір орендної плати за землю розрахований у точній відповідності до договору оренди земельної ділянки та угоди до договору, які зареєстровані у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК».

Представники відповідача з позовними вимогами не погодилися, оскільки вважають, що збільшення розміру орендної плати за землю відбувається не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до рішення Хмільницької міської ради Вінницької області № 610 від 01.12.2009 року та вимог чинного законодавства. Заперечуючи проти позову, представники відповідача наголосили, що порядок оподаткування землі в Україні з 01 січня 2011 року, врегульований статтею ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поділля» зареєстроване як юридична особа 28.10.1994 року виконавчим комітетом Хмільницької міської ради Вінницької області (а.с.37).

11.08.2006 року між ТОВ «Санаторій «Поділля» та Хмільницькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 141503,0 кв. м. (земельна ділянка площею 99627,0 кв.м. по вул. Курортна, 10; земельна ділянка площею 38655,0 кв.м. по вул. Кірова; земельна ділянка площею 3221,0 кв.м. по вул. Курортна).

Розділом І вказаного договору визначена грошова нормативна оцінка земельних ділянок, що передається в оренду, яка згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 19.12.2005 року №455, 456, 457 складає по вул. Курортна, 10 - 5012148,01 грн.; вул. Кірова - 2206867,90 грн.; по вул. Курортна - 70685,85 грн. За умовами даного договору, він укладений на 25 років строком до 01.01.2030 року.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так, пунктом 2.3 Розділу ІІ договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендна плата за землю вноситься орендарем в грошовому вигляді у розмірі 72897,02 грн. щорічно. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно. У розмір орендної плати входить податок за землю та капітальні затрати на поліпшення землі. Орендна плата вноситься на рахунок одержувача коштів - міського бюджету м. Хмільник, для фізичних осіб - 13050500, код ЄДРПОУ 21727924, банк одержувача - Управління Державного казначейства у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, р/р № 33216815500010.

Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- у разі невиконанням орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавством України.

Рішенням Хмільницької міської ради Вінницької області 56 сесії 5 скликання від 01.12.2009 року введено в дію нормативно-грошову оцінку земель міста для землевласників та землекористувачів, як юридичних осіб, так і фізичних осіб з 01.01.2010 року.

Зокрема, п. 5 якого передбачено, що юридичним особам - платникам земельного податку та фізичним особам - суб'єктам господарювання до 01.02.2010 року подати Хмельницькій ОДПІ розрахунок плати за землю чи орендної плати на 2010 рік, виходячи з нової затвердженої грошової оцінки землі, та внести відповідні зміни до договорів оренди земельних ділянок до 01.04.2010 року.

16.08.2011 року між ТОВ "Санаторій "Поділля" та Хмільницькою міською радою сторонами укладено угоду про внесення змін до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 11.08.2006 року, зареєстрованого у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК" від 10.02.2010 року за № 041006600008, відповідно до умов якої збільшено розмір грошової нормативної оцінки земельних ділянок, що передається в оренду та розмір орендної плати земельної ділянки складає - 810122,01 грн.

З 12.03.2012 року по 20.04.2012 року посадовими особами Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Санаторій «Поділля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт № 8-23-05413669 від 26.04.2012 року (а.с.19-24).

В ході проведення перевірки ТОВ «Санаторій «Поділля» Хмільницькою ОДПІ встановлено порушення п.288.3, п.п.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з фактами та даними перевірки, на підставі п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України ТОВ «Санаторій «Поділля» подало до Хмільницької ОДПІ заперечення від 23.11.2012 року на акт №8-23-05413669 від 26.04.2012 року.

06.12.2012 року на адресу ТОВ «Санаторій «Поділля» надійшла відповідь про розгляд заперечення на вищезазначений акт, відповідно до якої Хмельницькою ОДПІ прийнято рішення про недоцільність перегляду результатів документальної невиїзної перевірки. (а.с.11).

На підставі акту №8-23-05413669 від 26.04.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004171501 від 06.12.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання в сумі 597420,38 грн. з них: за основним платежем -538 307,21 грн. та за штрафними санкціями - 59 113,17 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № 0004171501 від 06.12.2012 року, ТОВ «Санаторій «Поділля» 14.12.2012 року оскаржило його до ДПС у Вінницькій області. Рішенням ДПС у Вінницькій області № 21015/10/10-02-11 від 19.12.2012 року первинну скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0004171501 від 06.12.2012 року - без змін. (а.с. 12-15).

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області щодо розгляду первинної скарги на податкове повідомлення - рішення, ТОВ «Санаторій «Поділля» звернулось до Державної податкової служби України із аналогічною скаргою.

За наслідками адміністративного оскарження рішення, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін (а.с.16-18).

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Перш за все, на час укладення договору оренди землі, а саме: 11.08.2006 року до правовідносин, які виникли, застосовувались положення Закону України від 06.10.1998 р. №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV).

Правові засади оренди землі визначені частиною 1 статті 2 Закон №161, у відповідності з якою, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону №161, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договорів оренди земельної ділянки.

Статтею 21 Закону №161 (чинного на момент спірних правовідносин) було передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно з ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (від 03.07.1992 р. №2535-XII) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Приписами згаданих Законів не встановлювався мінімальний розмір орендної плати за землі комунальної власності. А в даному випадку визначався від розміру грошової оцінки.

01.01.2011 року набули чинності положення п.5 ст.288 Податкового кодексу України, якими передбачено, що розмір орендної плати встановлюється договором, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, який встановлюється цим розділом.

Приймаючи Податковий кодекс України, законодавець не вносив зміни до Закону №161 в частині приведення у відповідність мінімального розміру орендної плати за землі комунальної власності за договорами укладеними до 01 січня 2011 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що положення згаданої статті Податкового кодексу України застосовуються лише до правочинів, які укладенні після 01.01.2011 року.

Водночас, суд зазначає, що, оскільки держава Україна є стороною договору (в особі органу місцевого самоврядування), то законодавчо встановлений мінімальний розмір орендної плати не є підставою, яка виключає дотримання приписів ст.21 Закону №161 (одержання згоди іншої сторони і підписання змін до договору).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону№161).

За правилами ст. 15 Закону№161, істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим, суд констатує, що у подібних правовідносинах законодавець чітко встановив у ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки істотними умовами договору оренди землі є зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, то в даному випадку має бути по-перше - згода сторін, по-друге додаткова письмова угода, яка проходить державну реєстрацію в органах державного земельного кадастру.

Згідно ст.15 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що при поновленні договору оренди, зміні умов договору щодо розміру орендної плати, вони набувають чинності після їх державної реєстрації та застосовуються до відносин, що виникають при виконанні зобов'язань за договором, що укладений на новий строк.

За змістом укладеного договору між позивачем та міською радою, зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін або на підставі судового рішення (Розділ 5). Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК"(Розділ 9).

Так, 16.08.2011 року на підставі рішення 56 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання №610 від 01.12.2009 року за взаємною згодою сторін була укладена угода, відповідно до якої внесено зміни у розмір земельної ділянки, що орендується та у розмір її оплати.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність вищезазначеного договору на право користування землею (на умовах оренди) законом прямо не встановлена, рішення суду про визнання його недійсним відсутнє, а тому договір оренди, на підставі якого позивач користувався земельними ділянками та сплачував орендну плату у відповідності до ст. 204 ЦК України є правомірним.

При цьому згідно із ст. 629 ЦК України договори є обов'язковими для виконання сторонами.

В даному випадку ні Податковий кодекс України, ні інший нормативно-правовий акт не мають прямої вказівки на обов'язковість укладення додаткових угод, відтак зміна розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди, як суттєвої умови договору, можлива лише за згодою сторін, шляхом внесення до них відповідних змін.

Отже, до укладання угоди до договору оренди, позивач сплачував орендну плату в тому розмірі, який встановлений договором, що відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що умови договору оренди (включаючи і умови щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що оскільки рішення суду про розірвання договору оренди або внесення до нього змін відсутнє, то до укладення угоди до договору оренди за взаємною згодою сторін у податкового органу відсутні підстави збільшувати суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004171501 від 06.12.2012 року Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (вул. Курортна, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна