Рішення № 30801799, 09.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.13 Справа№ 914/628/13-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Київ,до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів,про: стягнення заборгованості за кредитним договором.Суддя М.М. Синчук При секретарі Н. ГригорчукЗа участю представників:позивача:Не з'явився. відповідача:Не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою від 13.02.2013 р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 05.03.2013 р.

Підставою для звернення з позовом до суду стало невиконання відповідачем умов кредитного договору №162-Г/К від 30.03.2007 р. Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про стягнення заборгованості в сумі 1 744 863,62 грн. (в т.ч. 944 617,34 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 696 129,00 грн. - заборгованість по сплаті відсотків та 104 117,28 грн. - пені), а також судового збору у сумі 34 897,27 грн.

В судове засідання 05.03.2013 р. представник позивача не з'явився. Через канцелярію суду 27.02.2013 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника в судове засідання. Вимоги ухвали суду від 13.02.2013 р. не виконав.

В судове засідання 05.03.2013 р. представник відповідача не з'явився. Через канцелярію суду 25.02.2013 р. подав заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені. Вимоги ухвали суду від 13.02.2013 р. не виконав.

В судовому засіданні 05.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.03.2013 р.

В судове засідання 19.03.2013 р. представник позивача з'явився. В судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази для долучення до матеріалів справи. Надав пояснення по справі. Вимоги ухвали суду від 05.03.2013 р. не виконав.

В судове засідання 19.03.2013 р. представник відповідача не з'явився. Через канцелярію суду 12.03.2013 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника в судове засідання. Вимоги ухвали суду від 05.03.2013 р. не виконав.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 02.04.2013 р.

28.03.2013 р., через канцелярію суду, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив в частині нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 02.04.2013 р. представник позивача не з'явився, через канцелярію господарського суду Львівської області 02.04.2013 р., подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію меморіального ордеру №5318 від 20.07.2007 р. (платник - Компанія «Лізинговий дім», призначення платежу: перенесення залишку рахунку у зв'язку з реорганізацією Львівської філії), копію згрупованих поштових відправлень цінних листів надісланих відповідачу та поштову квитанцію. Крім того, в поданому клопотанні представник позивача зазначив, що станом на час розгляду справи судом, заборгованість відповідачем не сплачена, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 02.04.2013 р. відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 05.03.2013 р. не виконав.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2013 р.

В судове засідання 09.04.2013 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суд не виконав.

В судове засідання 09.04.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те що був належним чино та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимог попередніх ухвал суду не виконав в повному обсязі, без поважних причин.

Виходячи із вимог ст.69 ГПК України щодо строку вирішення спору, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі позивача та відповідача, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини в їх сукупності, дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив таке

30.03.2007 р. між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (позичальник) укладено кредитний договір №162-Г/К (далі по тексту - Кредитний договір). Строк дії даного договору встановлюється з дати його підписання і до повного погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов договору. (п.10.7. цього договору).

Із Статуту Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", зареєстрованого 14.09.2011р. у новій редакції вбачається, що правонаступником зобов'язань Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк".

Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що банк (позивач у справі) має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах передбачених в цьому Договорі, а позичальник (відповідач у справі) зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору розмір кредиту становить 1 279 175,04 грн.

Факт передачі відповідачеві кредитних коштів відповідачем не спростовано.

Згідно п.1.3. Кредитного договору строк користування кредитом: з 30.03.2007р. по 29.03.2010р. включно.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється по 29.03.2010р. включно, в порядку та строки визначені у графіку, який наведено у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Проценти нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням кредиту у відповідності до п.п.1.2, 1.3 цього Договору. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 18,5 % (п.1.4 цього Кредитного договору).

Сторонами також був погоджений графік погашення кредиту, із початком його погашення з 20.04.2007р. по 29.03.2010р., який є Додатком №1 до Кредитного договору.

23.07.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору. В цій угоді сторони погодили внести зміни у п.1.4 Кредитного договору, якою змінили процентну ставку на 19%.

Відповідач за період з 19.04.2007 р. по 20.10.2008 р. частково погасив заборгованість в сумі 334 557,70 грн. по тілу кредиту та 446 913,73 грн. процентів за користування кредитом.

Як вбачається із проведеного позивачем розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на день подання позову становить 944 617,34 грн. по тілу кредиту та 696 129,00 грн. процентів за користування кредитом.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, заявлені позовні вимоги визнав частково в сумі 134 068,81 грн. непогашених відсотків. В частині стягнення 562 060,19 грн. відсотків за користування кредитом просить відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на п. 1.3. Кредитного договору, де зазначено, що строк користування кредитом з 30.03.2007 р. по 29.03.2010 р., на ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. Крім того, зазначив, що з 30.03.2010 р. щодо порушеного зобов'язання застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальною нормою, яка регулює кредитні відносини, є стаття 1056№ ЦК України, де зазначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З аналізу вказаних норм слідує, що кредитна ставка є складовою договірних зобов'язань за кредитним договором, а стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Чинне законодавство та умови кредитного договору №162-Г/К від 30.03.2007 року не пов'язують припинення зобов'язання по оплаті процентної ставки за користування кредитними коштами із закінченням терміну повернення кредиту.

В пункті 3.1. Кредитного договору зазначено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої п.1.4 цього договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).

Пунктом 10.7. Кредитного договору встановлено, що строк дії даного договору встановлюється з дати його підписання і до повного погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов договору.

Тому сплата процентної ставки за Кредитним договором не може припинитися у зв'язку із закінченням терміну, на який видано кредит.

Не приймаються до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що у разі прострочення повернення кредиту можуть бути застосовані приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способами захисту (забезпечення) майнового права кредитора.

Зазначені в Кредитному договорі проценти за користування кредитними коштами є складовою грошового зобов'язання, нараховані позивачем правомірно по 13.01.2013 р.

Щодо нарахованих позивачем процентів за користування кредитом у період з 01.11.2009р. по 13.01.2013р. із зміненою процентною ставкою з 19% на 21%, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п. 3.4.1. Кредитного договору про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 10 календарних днів до вступу в дію змінної процентної ставки.

Проте, позивачем не подано суду доказів надіслання відповідачеві листа із зміною процентної ставки (з 19% на 21%).

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті відсотків на суму 696 129,00 грн., нарахованих за період з 30.03.2007р. по 22.07.2008р. в розмірі 18,5 відсотків річних, за період з 23.07.2008р. по 31.10.2009р. в розмірі 19 відсотків річних та за період з 01.11.2009р. по 13.01.2013р. в розмірі 21 відсотків річних.

Як зазначено вище, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, заявлені позовні вимоги визнав частково, вказавши, що за час дії Договору до сплати підлягають відсотки за період з 30.03.2007 р. по 22.07.2008 р. в сумі 227 285,01 грн. (в розмірі 18,5% відсотків річних).

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню в сумі 635 621,81 грн., перерахованій судом за період з 01.11.2009р. по 13.01.2013р. в розмірі 19 відсотків річних, оскільки позивачем всупереч вимогам п. 3.4.1 договору не подано суду доказів направлення листа (з повідомленням про вручення) про зміну процентної ставки за десять календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. В частині стягнення решти суми нарахованих відсотків відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору у випадку ненадходження на рахунок банку суми кредиту та процентів за користування ним в строки, визначені у п.п.1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 8.1 та 8.2 цього Договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Позивач, у відповідності до вимог п.6.1. Кредитного договору за період з 30.03.2007р. по 29.09.2010р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 104 117,28 грн.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами ст. 610, ч.1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.251, ст.253, ст.256 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1 та 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

25.02.2013р. відповідачем через канцелярію суду подано суду заяву від 25.02.2013р. №52 (зареєстрований канцелярією суду за № 5177/13) про застосування строку позовної давності до стягнення пені, відповідно до ст. 258 ЦК України. Оскільки відповідно до графіку погашення кредиту, де початком його погашення вказано 20.04.2007р. по 29.03.2010р. (додаток №1 до кредитного договору № 162-Г/К), суд, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України застосував позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені щодо кожного періоду погашення заборгованості окремо. Враховуючи ту обставину, що позов заявлено 12.02.2013р., позивачем пропущено позовну давність за вимогами про стягнення пені. З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають до задоволення.

Частинами 3 та 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд вважає за необхідне погодитися з цією заявою та відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої у періоди, за якими позовна давність минула.

Доказів повного погашення заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання відповідачеві грошового кредиту, що зокрема не заперечується відповідачем та підтверджується укладеним між сторонами Кредитним договором, графіком погашення кредиту, додатковою угодою, які погоджені з відповідачем, без жодних застережень, проте, в порушення зобов'язання, передбаченого кредитним договором №162-Г/К від 30.03.2007р., відповідач не оплатив позивачу повної вартості кредиту та відсотків за його користування.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 193, ч. 2 ст. 218, ст. 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 251-253, 256, 258, 261, 267, 509, 526, ст. ст. 610-612, 625, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (адреса: 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103, оф.605, п/р №26001066002801 у Львівському відділенні, АТ "Сведбанк" (публічне), МФО 300164, ідентифікаційний код 31730064) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (адреса: 01080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 18 (в), к/р 320222170101 в управлінні НБУ по м. Києві і Київській області, МФО 300164, ідентифікаційний код 19356840) 944 617,34 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 635 621,81 грн. - заборгованості по сплаті відсотків та 31 604,78 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.