Рішення № 30801091, 01.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц-774/1711/13 Головуючий у першій інстанції: Щербина-Почтовик І.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.

суддів: Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року по справі за позовом кредитної спілки "Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -

ВСТАНОВИЛА:

20 березня 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 28 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 5444, відповідно до якого кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 78000,00 грн. на строк 06 місяців з 28 квітня 2009 року по 28 жовтня 2009 року в національній валюті України, а відповідач зобов»ячався вчасно повернути суму кредиту та сплатити за користування ним 30% річних. В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки від 28 квітня 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед кредитною спілкою в повному обсязі за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за вказаним вище кредитним договором. У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 323942,13 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року позовні вимоги кредитної спілки «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» задоволені частково, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №5444 від 28.04.2009 року у розмірі 146417,13 гривень, яка складається з кредиту в сумі 65000,00 гривень, відсотків за користування кредитом у розмірі 54065,75 гривень, пені в сумі 10000,00 гривень, нарахувань у зв»язку із зростанням індексу інфляції у розмірі 17351,38 гривень; стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір в сумі 1464,17 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає частковій зміні, частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 28 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 5444, відповідно до якого кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 78000,00 грн. на строк 06 місяців з 28 квітня 2009 року по 28 жовтня 2009 року в національній валюті України, а ОСОБА_3 зобов»язався вчасно повернути суму кредиту та сплатити за користування ним 30% річних.

Згідно п. 5.1 кредитного договору, за несвоєчасне погашення щомісячної частини кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитній спілці додаткові відсотки за користування неповерненою сумою.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, при здійсненні платежів позичальник в першу чергу сплачує відсотки, а потім кредит.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки від 28 квітня 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед кредитною спілкою в повному обсязі за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за вказаним вище кредитним договором (а.с. 11).

Кредитна спілка свої зобов'язання за кредитним договором перед позичальником виконала, що стверджується відповідним видатковим касовим ордером від 28.04.2009 року (а.с.12).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, у зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, станом на 05.03.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 136417 грн. 13 коп., яка складається із боргу за тілом кредиту у сумі 65000,00 гривень, відсотків за користування кредитом у розмірі 54065,75 гривень, нарахувань у зв»язку із зростанням індексу інфляції у розмірі 17351,38 гривень, що стверджується відповідними розрахунками на а.с. 13, 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 грудня 2001 року "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 Закону України від 20 грудня 2001 року "Про кредитні спілки" визначено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не належать внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги зміст статуту позивача, зважаючи на те, що фінансовий кредит ОСОБА_3 було надано позивачем за рахунок капіталу самої кредитної спілки, колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо необхідності відмови у задоволенні частини позовних вимог з підстав відсутності у позивача ліцензії.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається із боргу за тілом кредиту у сумі 65000,00 гривень, відсотків за користування кредитом у розмірі 54065,75 гривень, нарахувань у зв»язку із зростанням індексу інфляції у розмірі 17351,38 гривень, що загалом дорівнює 136417 грн. 13 коп.; у даній частині оскаржуване заочне рішення відповідає вимога матеріального закону, тому підлягає залишенню без змін.

Колегія наголошує, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що передбачені у п. 5.1 кредитної угоди «додаткові відсотки» за несвоєчасне погашення щомісячної частини кредиту та відсотків за користування кредитом за своєю правовою природою є пенею.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261, ч. 3 ст. 267 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що про порушення строків сплати тіла кредиту та відсотків за користування ним позивач дізнався не пізніше 28 жовтня 2009 року (п. 1.1. кредитного договору), а з даним позовом до суду звернувся 20.03.2012 року, що стверджується поштовим штемпелем на відповідному конверті (а.с. 29) та свідчить про пропущення кредитною спілкою, без поважних причин, річного строку позовної давності в частині позовної вимоги щодо стягнення пені (п. 5.1 кредитної угоди).

Однак, на дану обставину місцевий суд уваги не звернув.

Крім того, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про неправомірне застосування місцевим судом ч. 1 ст. 224 ЦПК України щодо заочного розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_3 про проведення судового засідання 26.06.2012 року. Поштове повідомлення про вручення повістки відповідачу ОСОБА_3 19.05.2012 року (а.с. 45) стосується виклику в судове засідання на попередню дату - 28.05.2012 року.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи 26.06.2012 року місцевим судом належним чином не повідомлявся, був позбавлений можливості звернення до районного суду із заявою про застосування позовної давності, відповідну вимогу виклав у тексті апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови позивачу, за спливом строку позовної давності, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів пені (п. 5.1 кредитної угоди) у повному обсязі - 195325,0 грн.

Зважаючи на необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у повному обсязі, втрачає сенс застосування місцевим судом ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки (пені), тому рішення в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у скасованій частині, що тягне за собою зменшення розміну загальної суми, яка місцевим судом присудження до стягнення з відповідачів, та обумовлює внесення відповідних змін до оскаржуваного рішення.

Крім того, судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо стягнення судових витрат з відповідачів у солідарному порядку. Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, на користь позивача з кожного з відповідачів підлягають стягненню судові витрати у сумі 682 грн. 09 коп.

Колегія звертає увагу, що, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду у наведеній вище частині не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає частковій зміні, частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» пені в сумі 10000 (десяти тисяч) грн. 00 коп. та судового збору у розмірі 1464,17 грн. - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовної вимоги Кредитної спілки «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 суми відсотків за користування кредитом при несвоєчасному його поверненні (пені) у розмірі 195325,0 грн. - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» судові витрати по 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 09 коп., з кожного.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2012 року в частині розміру присудженої до стягнення загальної суми змінити, зменшивши її з 146417 грн. 13 коп. - до 136417 (ста тридцяти шести тисяч чотириста сімнадцяти) грн. 13 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді