Ухвала суду № 30799768, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/78932/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Галкіна В.Ю.,відповідача:Корнієнка В.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а-11571/12/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - позивач, ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач, Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 адміністративний позов ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задоволено в повному обсязі: визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 № 0004174120, № 0004184120, № 0004204120.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої 30.07.2012 складено Акт № 737/4120/30019801.

На підставі акта податковим органом 15.08.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 10.08.2012: № 0004174120, № 0004184120, № 0004204120.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду було встановлено обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.02.2010 між позивачем та ПП «Ніратекс» було укладено договір № 110-86, відповідно до якого останнє зобов'язалося виконати роботи з прибирання снігу та криги з даху адміністративної будівлі.

За фактом виконання умов договору, сторонами було складено акт приймання-передачі послуг без номера та віднесено до складу валових витрат за лютий 2010 року 11 006,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, із охороною праці.

Згідно з пунктом 2 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 (у редакції від 27.06.2003, що діяла на момент здійснення спірної господарської операції), перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, включає також заходи з усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці).

Враховуючи приписи викладених норм, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, визнавши витрати, понесені позивачем на придбання робіт згідно договору від 24.02.2010 № 110-86 витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємства, які правомірно віднесено компанією до складу валових витрат за лютий 2010 року.

Відтак, висновки податкового органу про те, що позивачем було завищено валові витрати у І кварталі 2010 року на загальну суму 11 006,00 грн. є неправильними та не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Що стосується тверджень відповідача про неправомірну амортизацію основних засобів першої групи (машиномісць № 70-89) з нормою амортизації 2%, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Як стверджує відповідач, у порушення приписів підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДК «Укртрансгаз» неправомірно амортизувала основні засоби першої групи з нормою амортизації 2%, а саме машиномісця № 70-89 за адресою: м. Київ, вул. Якіра, 8.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує посиланням на приписи вказаних норм, якими визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати платника податків на витрати пов'язані зі стоянкою і паркуванням легкових автомобілів.

Згідно наданого до перевірки переліку основних засобів II групи на балансі ДК «Укртрансгаз» обліковувалися лише легкові автомобілі та машиномісця № 70-89.

Контролюючим органом також констатується, що перевіркою не встановлено одержання доходу від здавання в оренду (найм) 20 мащиномісць, які зареєстровані за юридичною адресою м. Київ вул. Якіра, 8.

Таким чином, на думку перевіряючих, ДК «Укртрансгаз» неправомірно нарахував амортизацію вищезазначених основних засобів, чим завищив значення рядка 07 Декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 238 230,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на балансі ДК «Укртрансгаз» обліковується 20 машиномісць у підземному паркінгу, розташованому в м. Києві по вул. Якіра, 8, які, згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є власністю позивача.

Як вбачається з обставин справи, ДК «Укртрансгаз» витрати з спорудженню паркомісць не відносились до складу валових витрат, про що і зазначено в Акті перевірки, що спростовує доводи податкового органу про порушення позивачем приписів підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 згаданого Закону під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що амортизації підлягають витрати на, зокрема, придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно абз. 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Аналізуючи приписи, викладених норм, суди дійшли правильного висновку, що машиномісця у підземному паркінгу цілком і повністю підпадали під визначення основних фондів та використовувалися у господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим, компанія правомірно нараховувала амортизацію у межах норм відрахувань, установлених статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, судами правильно відхилено як необґрунтовані посилання відповідача на невизначення переліку об'єктів, за якими надавалися послуги з технічної експлуатації загально будинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, визначені договором від 10.03.2010 № 110-94, оскільки у самому договорі було вказано адресу (м. Київ, вул. Якіра, 8), за якою розміщені об'єкти, яким надавалися такі послуги.

Щодо висновку відповідача про завищення філією Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на суму 745 459,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що представниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 філії УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», за результатами якої 24.05.2012 складено Акт від № 145/46-130/25698645.

На підставі перевірки податковий орган зробив висновок про завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку із відсутністю поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що між Філією УМГ «Харківтрансгаз» та ТОВ «ПФК Укрспецсталь» було укладено договір купівлі-продажу екскаватора від 17.12.2010 № 101206383 та договір поставки від 17.12.2010 № 101206382, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупця транспортний засіб (екскаватор) АТЕК-881 та товари, визначені договором, а Покупець прийняти та оплатити їх відповідно до умов даних Договорів.

Факт виконання даних операцій підтверджено видатковими та прибутковими накладними. Правильність оформлення податкових накладних відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді не заперечувалась.

На час укладення договорів та під час їх виконання контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наявні у справі первинні документи дали позивачу право включити понесені витрати до складу валових витрат, та сформувати податковий кредит за відповідний період.

Щодо завищення філією Об'єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз» валових витрат, внаслідок виплати добросовісного заохочення авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно пункту 2.7 зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документальне оформлення визнання підприємством раціоналізаторської пропозиції та її використання регламентується пунктом 1.1 наказу Державного комітету статистики від 10.08.2004 № 469, якою затверджено форми первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій).

Водночас, вище перелічені нормативні документи не містять вимоги щодо формування, при використанні раціоналізаторської пропозиції у господарській діяльності підприємства, пакету документів, що підтверджує факт прийняття в експлуатацію нових технологій, які є результатом раціоналізаторських пропозицій.

Як встановлено судами, рішення про визнання пропозицій раціоналізаторськими, прийняття їх до використання та виплату винагороди авторам згідно умов договорів про добросовісне заохочення було прийняте Науково-технічною Радою ДК «Укртрансгаз» та оформлене протоколом від 21.01.2009 № 2.

Оскільки в акті перевірки жодним чином не обґрунтовано зміст порушень щодо здійснення виплат на оплату праці або їх віднесення на валові витрати, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що твердження контролюючого органу про порушення ДК «Укртрансгаз» вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині завищення валових витрат, що відображені в рядку 06 Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року «Скориговані валові витрати», що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за результатами І кварталу 2011 року, внаслідок виплати добросовісного заохочення підприємством авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві, та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства, - є необґрунтованими.

Що стосується завищення позивачем валових витрат у ІІ кварталі 2011 року у сумі 248 790,00 грн. та завищення податкового кредиту у червні 2011 року в сумі 49 758,00 грн. внаслідок визнання контролюючим органом нікчемним правочину, укладеного з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» щодо проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI, який експлуатується Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз», суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Обґрунтовуючи правомірність своїх висновків за даним епізодом, податковий орган зазначив, що згідно результатів акта перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011 №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2012 по 30.09.2011», контрагент позивача не знаходиться за податковою адресою; за ним не зареєстровані будь-які транспортні засоби, об'єкти нерухомого майна, складські приміщення, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що такі обставини підтверджують неможливість проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI.

Однак, судами встановлено, що основним видом діяльності філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», у тому числі структурного підрозділу Одеського ЛВУМГ, є забезпечення транспортування природного газу, надійної експлуатації об'єктів магістрального газопроводу, їх технічне обслуговування та ремонт.

Магістральний газопровід ATI (Ананьїв-Тирасполь-Ізмаїл) експлуатується Одеським ЛВУМГ та обліковується на балансі під інв. № 518, що відображено в Інвентарній картці основного засобу, яка надавалась до перевірки.

Як зазначив позивач, з метою забезпечення його надійної експлуатації, необхідно було провести ремонт системи телемеханіки кранового вузла 257 магістрального газопровіду ATI, для чого було укладено Договір на виконання ремонтних робіт від 13.05.2011 № 110605764 між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» в особі філії УМГ «Прикапаттрансгаз»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», має діючу ліцензію на проведення будівельних робіт, що підтверджує право та можливість виконання даного виду робіт.

Наказом по Одеському ЛВУМГ № 468 від 14.06.2011 було визначено проведення робіт власними силами та силами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», встановлено граничні строки проведення робіт, призначено відповідальних та приймальну комісію, у тому числі й представника ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Наказом по ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» № 71 від 10.06.2011 була визначена група спеціалістів, які були відряджені до Одеського ЛВУМГ для проведення ремонтних робіт.

Після завершення проведення капітального ремонту, приймальною комісією, визначеною наказом по Одеському ЛВУМГ №468 від 14.06.2011 були проведені випробування та складено Акт про прийняття устаткування в експлуатацію після капітального ремонту від 20.06.2011. У даному Акті, складеному за участю представника ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», було зазначено, що роботи належним чином виконані підрядником - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Після цього, 20.06.2011 між сторонами Договору було оформлено та підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3).

Акти № 1 та № 2 повністю відповідають первинному бухгалтерському документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та є підставою для відображення у бухгалтерському обліку Одеського ЛВУМГ та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

У бухгалтерському обліку Одеського ЛВУМГ відповідні витрати були відображені проводками Дт 23- Кт бЗ(витрати), Дт 64 -Кт 63 (ПДВ).

23.06.2011 філією УМГ «Прикарпаттрансгаз» проведено оплату за виконані роботи в сумі 298 548,00 грн., що відображено в бухгалтерському обліку Одеського ЛВУМГ згідно авізо №1065 від 23.06.2011 проводкою Дт 63 - Кт 68.

Про проведення даного ремонту в Інвентарній картці основного засобу зроблено відповідний запис.

За результатами виконаних робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 20.06.2011 видало Одеському ЛВУМГ податкову накладну №137 від 20.06.2011 на загальну суму 298 548,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 49 758,00 грн., яка відповідає вимогам, визначеним у статті 201 Податкового кодексу України. Дана податкова накладна була відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2011 року та включена до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Відповідно до інформації, отриманої з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у червні 2011р. було дійсним платником податку на додану вартість, та рахувалося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Договір від 13.05.2011 № 110605764 недійсним або нікчемним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрагсаз» правомірно, у межах діючого законодавства, включено до складу витрат ІІ кварталу 2011 року витрати з капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 МГ ATI, проведені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», у сумі 248 790,00 грн.

Стосовно висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 183 617.00 грн. по взаєморозрахунках з рядом підприємств, а також по взаємовідносинах із ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Інтеренергоком», у зв'язку із невідповідністю сум податкового кредиту з податку на додану вартість ДК «Укртрансгаз» сумам податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідних контрагентів, анулюванням їх свідоцтв платника податку на додану вартість, відсутністю контрагентів за своїм місцезнаходженням, безтоварністю операцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентами оформлені у відповідності до встановлених чинним законодавством вимог формування та ведення документів податкової і бухгалтерської звітності, що відповідачем не заперечувалось. При цьому, умови відповідних угод контрагенти ДК «Укртрансгаз» повністю виконано, а самим ДК «Укртрансгаз» проведено повний розрахунок із контрагентами, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу персональної відповідальності платника податку, право позивача на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент чи інші особи в ланцюгу постачання не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Сам факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані факти є недоведеними.

Що стосується порушення позивачем приписів пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») у частині незабезпечення щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у загальній кількості 25 штук, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що усі дні, які перераховані податковим органом в Акті перевірки щодо порушення ДК «Укртрансгаз» вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» були санітарними днями, передбаченими у графіку роботи буфету та їдальні позивача.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Враховуючи те, що у вищезазначені дні буфет та їдальня ДК «Укртрансгаз» не працювали (санітарні дні), суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають, що висновки контролюючого органу про порушення компанією вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставними, а застосування штрафних (фінансових) санкцій неправомірним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що судами попередніх інстанцій було правильно встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-11571/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.