Ухвала суду № 30799725, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/35045/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,

в с т а н о в и в :

У квітні 2009 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути із державного підприємства «Добропіллявугілля» адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 2382180,62 грн. та пені в сумі 12387,31 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому позивачем було нараховано штрафні санкції, які у встановлений термін сплачено не було.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2008 році, в сумі 2 382 180 грн. 62 коп. та пеню в сумі 12 387 грн. 31 коп., а разом-2 394 567 грн. 93 коп. на розрахунковий рахунок 3121623070001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

В касаційній скарзі представник державного підприємства «Добропіллявулілля» Голота В.І. просить скасувати вказане рішення апеляційного суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення окружного суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, норматив робочих місць для інвалідів у відповідача згідно вимог ст. 19 Закону, становить 4 % від кількості працівників, а саме 633 чоловіка. Однак, за даними звіту форми № 10-ПН державного підприємства «Добропіллявугілля» № 14/115/23 від 18.02.2009 року середньооблікова кількість штатних працівників - інвалідів на підприємстві становить 559 чол., що менше встановленого нормативу.

Преамбулою Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону) встановлено, що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частина друга статті 19 Закону покладає відповідальність за незабезпечення наведеним нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).

Частиною 6 цієї статті Закону передбачено, що до виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Аналізуючи зміст вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при розрахунках нормативу з працевлаштування інвалідів необхідно керуватися саме чисельністю штатних працівників на підприємстві, оскільки вимогами ст. 19 Закону передбачено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Крім того, приписами Закону України «Про охорону праці» не встановлено нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому застосуванню підлягає саме Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Якщо сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, то це дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки, звіти форми № 3-ПН за 2008 рік надавалися державним підприємством «Добропіллявугілля» та його відокремленими підрозділами частково, то ним порушено норму ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не виконано обов'язок щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач не забезпечив встановлення нормативу 633 робочих місць для працевлаштування інвалідів та добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 2382180,62 грн. в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, як це передбачено ч. 4 ст. 20 Закону, що зумовило нарахування позивачем пені в розмірі 12387,31 грн. за порушення терміну сплати адміністративно - господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Голоти Вячеслава Івановича - представника державного підприємства «Добропіллявугілля» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і :