Постанова № 30798005, 16.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5019/1933/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаСлісаренка О.А., представник за дов. від 18.12.2012р.відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд"на постанову від 12.02.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/1933/12 господарського суду Рівненської областіза позовом Фізичної особи-підприємця Терзі Івана Георгійовича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд"простягнення 215 082,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 19.12.2012 року господарського суду Рівненської області (суддя Романюк Р.В.) заяву Фізичної особи-підприємця Терзі Івана Георгійовича про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд" у сумі 210 840,90 грн.

Постановою від 12.02.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Гулова А.Г., судді Петухов М.Г., Юрчук М.І. ) ухвалу від 19.12.2012 року господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.12.2012 року та постанову апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року.

Заявник вважає, що ухвала місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду винесені без повного та всебічного дослідження обставин справи з порушенням норм процесуального права, а саме статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутнього представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець Терзі Іван Георгійович звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд" 188 877,80 грн. заборгованості за поставлений товар, 21 207,60 грн. пені та 755,50 грн. інфляційних втрат.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, на невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору комісії № 37/2011 від 22.12.2011 року, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість на загальну суму 210 840,90 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.12.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5019/1933/12.

10.12.2012 року позивачем подана до суду заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд" та заборони відчуження майна відповідача.

Подана заява про забезпечення позову, обґрунтована не бажанням відповідача здійснити розрахунки за договором комісії, оскільки останній вводить в оману позивача щодо намірів провести розрахунки за поставлений товар згідно направленого ним графіку, який однак не виконує.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції заяву позивача про забезпечення позову було задоволено в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до положень статті 65 Господарського процесуального кодексу України, суддя з метою забезпечення правильного та своєчасного вирішення господарського спору вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, однією з яких є вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом із позовною заявою або викладено в цій заяві може бути розглянуто як під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України, так і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів до забезпечення позову, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, та заборона відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з матеріалів, доданих позивачем до позовної заяви, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову вбачається, що фактично відповідач визнавав вимоги позивача в частині заборгованості за отриманий товар. Так, до відповіді від 15.10.2012 року № 844 та претензію позивача від 08.10.2012 року відповідач додав підписаний ним акт звіряння взаємних розрахунків станом на 24.09.2012 року, згідно якого його борг складає 188 877,80 грн., та графік погашення ним заборгованості в сумі 105 908,17 грн.: в період з жовтня 2012 року по 14 грудня 2012 року - по 10 000,00 грн., а 21.12.2012 року - 15 908,17 грн. Однак, запропонований графік відповідач не виконував.

Таким чином, до звернення позивача з позовом (позовна заява надійшла до суду 10.12.2012 року) відповідач не вчинив ніяких дій по сплаті заборгованості не лише у повному обсязі, але й частково.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач вказує, що не виконуючи графіку погашення заборгованості, відповідач ввів його в оману, що має намір здійснити розрахунки.

Отже, суди дійшли висновку, що арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, забезпечить акумуляцію коштів на рахунках відповідача, та зберігання, суди дійшли висновку, оскільки наведені вище обставини дають підстави припустити, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може суттєво утруднити виконання рішення суду у разі задоволення заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд Рівненської області ухвалою залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду, користуючись правом, наданим статтями 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України, правомірно вжив заходів до забезпечення позову шляхом накладення на рахунки відповідача у співрозмірній сумі наявного боргу відповідача перед позивачем, оскільки безпідставне не виконання та ухиляння від виконання зобов'язань може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд" в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та не спростовують висновків господарських судів.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції відповідають нормам процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.12.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 5019/1933/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Рекорд" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач