Постанова № 30795585, 10.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 807/266/13-а

Ряд статзвіту № 8.2.6

Код - 11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцька Н.Д. за участю секретаря судового засідання Луцанич А.М. та сторін, які беруть участь у справі:

представник позивача: Митровцій В.І.;

представника відповідача: Сенькович Г.І., Луіш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні уточнену адміністративну справу за позовною заявою дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф.сервіс ЛТД" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 10 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 квітня 2013 року.

Дочірнє підприємство «Дж.Д.Ф.Сервіс» (далі - позивач, ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС (далі - відповідач, Ужгородська МДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 21 січня 2013 року №000011/22-0/32545544, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні, №000015/22-0/32545544, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень, №000014/22-0/32545544, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 221940 гривень, №000012/22-0/32545544, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на загальну суму 11888 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо зменшення перевіркою валових витрат у зв'язку з виключенням з їх числа витрат на оплату товарів, поставлених ПП «Скіфи», ПП ОСОБА_4 як таких, факти поставки товарів від яких не підтверджені перевіркою з підстав ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та неможливістю ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій у накладних. На думку позивача, висновки спростовуються наданими до перевірки первинними податковими та бухгалтерським документами ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс», відповідністю реквізитів наданих документів законодавчо встановленим вимогам. Крім того зазначає, що товарно-транспортні накладні є документами, що підтверджують виконання послуг з перевезення вантажів та не можуть бути покладені в основу висновку про відсутність фактів поставки товарів загалом. Зазначає, що придбані товари були в подальшому експортовані підприємством, що підтверджено податковим органом. З наведених підстав позивач посилається також на незаконність висновків перевірки про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що сформовані за наслідками виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, що відображені в податковому обліку на підставі податкових накладних від ПП «Скіфи».

В судовому засіданні представник позивача уточнив п.4 позовних вимог, оскільки допустив описку, а саме, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000014/15-0/32545544, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 221940 гривень. Уточнений позов підтримав та просив суд задоволити такий в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, мотивували свою позицію встановленими перевіркою фактами відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних, неможливістю на підставі наданих до перевірки документів ПП «Скыфи», ПП ОСОБА_4 ідентифікувати осіб, що приймали участь у проведенні операцій, невідповідністю змісту поданих до перевірки документів вимогам податкового законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у ДП «ДжД.Ф. Сервіс ЛТД» права на формування валових витрат та податкового кредиту законодавцем не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За таких обставин, висновки податкового органу про безпідставність формування валових витрат позивачем за наслідками проведення операцій з ПП «Скіфи», ПП ОСОБА_4 спростовуються в силу вищевикладеного.

У зв'язку з цим вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень підлягають до задоволення.

Щодо оскарженого рішення податкового органу про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 221940 гривень суд констатує наступне.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У зв'язку з викладеним, підставою для підтвердження правомірного формування витрат та податкового кредиту, за умови реальності проведених господарських операцій, є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Факт оплати поставлених товарів сторонами не заперечувався та підтверджується матеріалами перевірки і письмовими доказами, що міститься в матеріалах справи.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували фактичне здійснення операцій з поставки товарів, відображених у податковому обліку позивача. При цьому, висновки податкового органу про відсутність фактів поставки товарно-матеріальних цінностей з підстав відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних спростовуються у зв'язку з викладеним вище.

За таких обставин, вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 221940 гривень ґрунтується на вимогах податкового законодавства України та підлягає до задоволення.

Щодо донарахування екологічного податку, то статтею 242 Податкового кодексу України визначено об'єкти та базу оподаткування екологічним податком.

Згідно поданих позивачем обґрунтувань технологічного процесу виробництва ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» здійснюється виробництво без створення відходів. Доказів, які б підтверджували висновки податкового органу про те, що позивач проводив нарахування та сплату екологічного податку без врахування фактичних обсягів утворення та розміщення відходів, внаслідок чого занижено нарахування податку до сплати в бюджет, суду не надано.

За таких обставин, висновки податкового органу про донарахування екологічного податку спростовуються матеріалами справи, а тому вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу екологічного податку підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд констатує, що під час розгляду справи податковим органом не надано суду доказів, які б доводили обґрунтованість висновків перевірки.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції - визнанню протиправними та скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України, а саме: згідно ч. 1 цієї статті, в якій зазначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Уточнений адміністративний позов Дочірнього підприємства «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС №000011/22-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС № 000015/22-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС №000014/15-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 221940 гривень.

5. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС № 000012/22-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на загальну суму 11888 гривень.

6.Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2294,00 грн.

7.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Маєцька Н.Д.