Постанова № 30795052, 19.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року

м. Полтава

Справа №816/1634/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський ГЗК", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року №0001442205/59, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 104 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновку податкового органу щодо укладення ВАТ "Полтавський ГЗК" правочину, який є нікчемним, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 104 000,00 грн. та відповідно неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що господарські взаємовідносини з ТОВ "Ривс" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагент у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Також позивач наголошує, що недійсність правочину укладеного між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Ривс" законом прямо не передбачена, а тому визнати його нікчемним без рішення суду податковий орган не має права.

У судове засідання 10 квітня 2013 року представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10 квітня 2013 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 25 серпня 1993 року, ідентифікаційний код 00191282. Місцезнаходження: 39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16. Види діяльності за КВЕД: добування залізних руд; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність їдалень; школи підготування водіїв транспортних засобів; будівництво будівель; розподілення та постачання газу /а.с. 60/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №23517488 серії НВ №302055, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 65/, позивач є платником ПДВ та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ, що підтверджується копією довідки форми №04-ОПП /а.с. 64/.

14 лютого 2013 року працівником Кременчуцької ОДПІ на підставі наказу від 14 лютого 2013 року №787, згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена невиїзна позапланова перевірка ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ривс" за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року у зв'язку з виявленням недостовірних даних підприємства ВАТ "Полтавський ГЗК", результати якої оформлено актом від 14 лютого 2013 року №1418/22.5-09/00191282 /а.с. 41-54/.

У висновку акта перевірки зазначено, що відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України правочини ВАТ "Полтавський ГЗК" з ТОВ "Ривс" мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону. Правочини, укладені з вказаним контрагентом порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування ПДВ.

Крім того, з огляду на положення пп.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, на думку податкового ревізора-інспектора підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2011 року в розмірі 104 000,00 грн.

На підставі зазначеного акта Кременчуцькою ОДПІ 15 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001442205/59 /а.с. 39/, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 104 000,00 грн.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктами 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, за приписами ст.ст. 187, 198 Податкового кодексу України правомірність віднесення платником податків до складу податкового зобов’язання та податкового кредиту сум податку на додану вартість має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, що свідчитимуть про фактичне отримання таким платником товарів (послуг), оплату їх вартості, а також наявність мети щодо використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося представниками сторін, що необхідність зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ за листопад 2011 року на 104 000,00 грн. відповідач пов’язує з безтоварністю господарської операції ВАТ "Полтавський ГЗК" з ТОВ "Ривс" щодо поставки товарно-матеріальних цінностей у листопаді 2011 року.

Так, відповідно до долученої позивачем до матеріалів справи копії договору поставки від 27 жовтня 2011 року №3619 /а.с. 127-129/ ТОВ "Ривс" зобов’язувалося здійснити поставку ВАТ "Полтавський ГЗК" продукції залізнодорожного призначення за узгодженими специфікаціями, а ВАТ "Полтавський ГЗК" прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов даного договору ТОВ "Ривс" у листопаді 2011 року реалізовано ВАТ "Полтавський ГЗК" залізнодорожну цистерну мод.15-1554 №00000670(50565670) 1991 року випуску б/у вартістю 312 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 000,00 грн.) та залізнодорожну цистерну мод.15-1554 №00000243(51267243) 1987 року випуску б/у вартістю 312 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 000,00 грн.) відповідно до специфікації від 27 жовтня 2011 року №1 /а.с. 130/.

У підтвердження вказаної господарської операції позивачем надано:

- податкові накладні від 10 листопада 2011 року №36 /а.с.119/ та від 12 листопада 2011 року №37 /а.с.116/;

- накладні /а.с.117, 120/;

- акт перевірки технічного стану вагона 00000670, призначеного для передислокації /а.с.118/ та акт перевірки технічного стану вагона 00000243, призначеного для передислокації /а.с.121/;

- акт прийому - передачі від 12 листопада 2011 року до договору №3619 від 27 жовтня 2011 року /а.с.122/;

- платіжне доручення №44656 від 21 листопада 2011 року /а.с.123/;

- рахунок - фактура № СФ-0000411 від 10 листопада 2011 року /а.с.124/;

- акт приймання - передачі основних засобів від 10 листопада 2011 року /а.с.125/.

Суд зазначає, що зауваження до форми та змісту зазначених первинних документів бухгалтерського обліку в Акті перевірки відсутні.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) вищевказаної господарської операції, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 104 000,00 грн. та підтверджено використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищевикладене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що позивачем правомірно, на підставі виписаних ТОВ "Ривс" податкових накладних від 10 листопада 2011 року та 12 листопада 2011 року, віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суму податку в розмірі 104 000,00 грн.

Разом з тим, слід зауважити, що основною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ позивачу стали висновки контролюючого органу щодо відсутності ТОВ "Ривс" за податковою адресою. Зазначене, на думку Кременчуцької ОДПІ, обумовлює відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та його контрагентом.

Однак вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки на час укладення договору між позивачем та ТОВ "Ривс" місцезнаходження останнього відповідало адресі, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відомостей щодо відсутності платника податків за вказаною у накладних адресою до Єдиного державного реєстру внесено не було.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на результати перевірки ТОВ "Ривс" та встановлення порушень вимог податкового законодавства контрагента позивача як на підставу для зменшення ВАТ "Полтавський ГЗК" розміру від’ємного значення ПДВ за листопад 2011 року суд вважає безпідставними з огляду на приписи ст. 61 Конституції України, ст. 218 Господарського кодексу України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Окрім того, суд зазначає, що вказані доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, яку суд, в силу приписів ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов’язаний враховувати при вирішенні спору по суті.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемність договірних правовідносин сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами ст. 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб’єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки від 27 жовтня 2011 року №3619 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.ст. 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Ривс" на підставі вищевказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про нікчемність договірних правовідносин сторін.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів/робіт ПДВ загалом в розмірі 104 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15 березня 2013 року №0001442205/59 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 1040,00 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення від 21 березня 2013 року №12165 /а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 15 березня 2013 року №0001442205/59.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 040 (одна тисяча сорок) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба