Ухвала суду № 30793095, 18.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1815/4989/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - СольонаНомер провадження 22-ц/788/927/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 41

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Білецького О. М.,

суддів - Семеній Л. І., Кононенко О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4,

про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення в квартиру,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2013 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_3 належною їй на праві власності 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, шляхом вселення.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключ від квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. та 1400 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує, що суд не звернув уваги на той факт, що крім нього в спірній однокімнатній квартирі зареєстровані та проживають його дружина - ОСОБА_4, її дочка - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спільна дочка подружжя - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, тому житлової площі недостатньо для проживання позивача.

Вважає неможливим спільне проживання через характер стосунків, що склалися між сторонами та доводить, що суд не врахував положення законодавства, яке передбачає, припинення права власності на майно одного із співвласників за умови виплати компенсації за його частку у випадку неможливості спільного користування майном.

Звертає увагу на безпідставне повернення судом поданого ним зустрічного позову про припинення права власності на частку в спільному майні та оплатну передачу власності.

Крім того, доводить, що розмір відшкодованих витрат на правову допомогу є завищеним.

Заслухавши пояснення і заперечення сторін та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 1995 року по 10 січня 2006 року.

Під час шлюбу, 26 лютого 1997 року на ім'я ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2009 року встановлено, що ця квартира є спільним сумісним майном подружжя і за ОСОБА_3 визнано право власності на її 1/2 частину (а.с.7).

На підставі цього рішення суду право власності на 1/2 частини вказаної квартири зареєстровано за ОСОБА_3 17 лютого 2012 року (а.с.6).

15 грудня 2012 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 29).

Станом на 24 січня 2013 року в спірній квартирі зареєстровані та проживають відповідач, його дружина - ОСОБА_4, її дочка від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50), та спільна дочка подружжя - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.49, а.с.51).

Сторони не досягли згоди про порядок володіння та користування квартирою, що належить їм на праві спільної часткової власності.

ОСОБА_3, як співвласник спірної квартири, не має іншого житла та позбавлена можливості користуватися нею, оскільки відповідач створює у цьому перешкоди, не надаючи колишній дружині ключ від квартири та перешкоджає її входженню до цього житла.

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлено судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, які маються в матеріалах справи та на які суд послався у рішенні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має рівні права на користування спірним житлом за призначенням та врахувавши, що відповідач не надавав їй ключі від квартири чим фактично перешкоджав у реалізації прав співвласника, суд на законних підставах зобов'язав ОСОБА_2 усунути створювані ним для позивача перешкоди користуванню квартирою шляхом надання їй ключів та вселення.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.16, 319, 321, 356, 383, 391 ЦК України, ст.ст.150, 155 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що у спірній однокімнатній квартирі відповідач проживає зі своєю сім'єю, а для проживання іншого співвласника умов немає, не мають відношення до предмета спору і на висновки суду по суті справи не впливають.

Посилання апелянта на те, що суд не врахував вимоги п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» не заслуговують на увагу, оскільки положення зазначених роз'яснень стосуються порядку розгляду справ про поділ майна подружжя, що не є предметом спору у даній справі.

Ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2013 року та від 15 березня 2013 року, якими відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 з підстав порушення вимог ст.123 ЦПК України, заявником у встановленому порядку не оскаржені (а.с.34, 52).

Враховуючи, що представник позивача - адвокат ОСОБА_8 безпосередньо брав участь у судових засіданнях 04 лютого, 05 березня і 15 березня 2013 року загальною тривалістю 4 год. 05 хв. та надавав допомогу у складенні позовної заяви та ряду інших процесуальних документів, та з огляду на положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (40% мінімальної заробітної плати за одну годину участі), колегія суддів вважає, що стягнута місцевим судом з відповідача на користь позивача сума цих витрат відповідає ступеню участі представника та вимогам названого Закону.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -