Постанова № 30793009, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2013 р. (12:40 год.) Справа №801/2743/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Військовий комісаріат АР Крим (третя особа 1), Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим (третя особа 2), Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК (третя особа 3)

про визнання дій неправомірними, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,

без участю представників сторін та третіх осіб,

Суть спору: 14.03.13 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо прийняття постанови від 27.02.13 ВП №33660487 про повернення виконавчого листа по справі № 2а-3254/10/12/0170 неправомірними; про скасування постанови від 27.02.13 ВП № 33660487; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим прийняти до виконавчого провадження та відкрити відповідне виконавче провадження за виконавчим листом по справі № 2а-3254/10/12/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 09.08.2011 р. про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 982,80 грн. на користь ГУ ПФУ в АРК.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК від 01.08.2012 ВП № 33660487 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-3254/10/12/0170, виданим 12.05.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим, про стягнення з Військового комісаріату АРК переплати пенсії у сумі 932,80 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АРК.

Проте, як зазначає позивач, 27.02.2013 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК прийнято постанову ВП № 33660487, яка надійшла до Головного управління 05.03.2013 року, про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України від 21.04.1999 № 606 «Про виконавче провадження». В обґрунтування свого посилання на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 ВПВ вказує те, що з 01.01.2013 року набрав чинності Закон України від 05.06.2012 року № 4901 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Зокрема, у постанові про повернення виконавчого документу йдеться про те, що згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 року № 4901 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з розрахунків такі державного органу.

Позивач зазначає, що на підставі п. 2 ст. З Закону України від 05.06.2012 року № 4901 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ч. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 45 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК дійшов до висновку, що за даними виконавчими документами виконавче провадження повинно здійснюватися виключно органами державної казначейської служби України, що фактично є забороною, встановленою законом щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Головне управління вважає, що висновок відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК необґрунтований, у зв'язку з чим постанова від 27.02.2013 року прийнята з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки Закон № 4901 дійсно передбачає вищезгадані норми, але відділом примусового виконання рішень Управління державні виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК не прийнято до уваги вимоги п. 2 ст. 2 Закону № 4901.

Позивач зазначає, що стягувач по справі № 2а-3254/10/12/0170 за позовом до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про стягнення 932,80 грн. - Головне управління є державним органом, та норми Закону № 4901 до нього не застосовуються.

Крім того, Закон не передбачає заборону здійснювати виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Саме тому повернення виконавчого документа на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 позивач вважає безпідставним та незаконним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військовий комісаріат АР Крим та Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2013 року замінено відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, належним - Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства.

В судове засідання 10.04.2013 року сторони та треті особи явку своїх представників не забезпечили.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - поштовою кореспонденцією. До дня розгляду справи від відповідача надійшли витребувані судом документи та клопотання про розгляд справи у відсутність його представника, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях (а.с.25-28, 67), посилаючись на те, що починаючи з 01.01.2007 року кошторисами військового комісаріату АР Крим не передбачено бюджетної програми по оплаті пенсій.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011р. №845 (який діяв у 2012 році), згідно п.25 якого безспірне списання коштів здійснюється органами казначейства з рахунків та по кодам економічної класифікації видатків бюджету, зазначеним у платіжній вимозі, наданої державним виконавцем для списання коштів з рахунків боржника.

Виставлені платіжні вимоги на примусове списання заборгованості з Військового комісаріату АРК на користь ГУ ПФУ в АРК з рахунку 35219037000264, відкритому в ГУ Державної казначейської служби України в АР Крим по КЕКВ 1341, неодноразово повертались Казначейською службою без виконання, у зв'язку з тим, що кошторис боржника не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, по якому необхідно здійснити безспірне списання видатків.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з яким, на погляд відповідача, виконання даної категорії виконавчих документів з 01.02.2013 року не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами Казначейства, що виключає можливість проведення виконавчих дій стосовно боржника з метою виконання відповідного рішення.

Відповідач зазначив, що гідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава не встановлює гарантії виконання судових рішень стягувачами в яких є державний орган, однак, порядок примусового виконання усіх рішень про стягнення коштів з державних органів, державних підприємств, установ, організацій встановлено Кабінетом Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845, згідно якого державний виконавець втратив повноваження проводити виконавчі дії, такі як виставити вимогу щодо примусового стягнення коштів, винести постанову про арешт коштів боржника, у зв'язку з чим відповідач вважає, що якщо такі дії будуть проведені державним виконавцем, усі вимоги та постанови державного виконавця будуть повернуті без виконання органом Казначейства з посиланням на вищезазначений Порядок.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що державним виконавцем відділу правомірно винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, а вимоги викладені позивачем ГУ ПФУ в АР Крим у позові є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК повністю підтримав позицію відповідача та проти задоволення адміністративного позову заперечував з причин, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.25-28), в яких Відділ зазначив, що

До дня розгляду справи від Військового комісаріату АР Крим надійшли пояснення (а.с.63-65), відповідно до яких комісаріат зазначає, що до Військового комісаріату АР Крим не надійшло постанови (ВП № 33660487) про відмову у відкритті виконавчого провадження, але зважаючи на предмет спору Військовий комісаріат АР Крим приходить до висновку про те, що відповідач відмовив у відкритті виконавчого провадження з підстав існування іншого порядку списання коштів з рахунків відповідача.

Відповідно до Бюджетного кодексу України Військовий комісаріат АР Крим є бюджетною установою, яка створена у встановленому порядку і повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету України. Бюджетні установи є неприбутковими, і тому і Військовий комісаріат АР Крим - неприбуткова установа. Військовому комісаріату АР Крим України призначаються бюджетні асигнування, що є повноваженням, які надані розпорядниками бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Військовий комісаріат АР Крим є відповідним державним органом, а саме діє як відокремлений і відносно самостійна частина (елемент) механізму держави, який наділений юридично встановленими владними повноваженнями для здійснення визначених завдань, що безпосередньо пов'язані з реалізацією тієї чи іншої функції держави.

Військовий комісаріат АР Крим в письмових поясненнях зазначив, що позивач неправомірно в своєму позові також посилався на дію частини 2 статті 2 Закону України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Кошти на утримання та здійснення діяльності позивача надходять з Державного бюджету України, а тому Головне управління Пенсійного Фонду України не є комунальною власністю міста.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства 01.08.2012 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-3254/10/12/0170, виданим 12.05.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим, про що винесено постанову ВП № 33660487 (а.с.6).

Постановою від 27.02.2013 року Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства повернув виконавчий документ стягувачеві - Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим з посиланням на те, що виконання даної категорії виконавчих документів з 01.02.2013 року не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами Казначейства, що виключає можливість проведення виконавчих дій стосовно боржника з метою виконання відповідного рішення (а.с.7).

Обґрунтовуючи своє рішення, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства посилався на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Постанову КМУ №45 від 30.01.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст. 2 Закону № 606).

Статтею 17 Закону № 606 визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Нормами статті 47 Закону № 606 визначений порядок повернення виконавчого документа стягувачу та вказано, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано доказів існування будь-яких підстав для повернення позивачу виданого Окружним адміністративним судом АРК 12.05.2011 року виконавчого листа по справі № 2а-3254/10/12/0170.

Суд зазначає, що 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року (надалі - Закон № 4901), який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону № 4901 визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

За таких обставин, вивчивши наведені вище положення Указу Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р., суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 р., яка набрала законної сили 06.02.2013 р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. ( далі Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У пункті 2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (п. 3 Порядку № 845).

Згідно пункту 7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Дослідивши зміст постанови ВП № 33660487 про повернення виконавчого документа стягувачеві, наведені вище положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачаві - позивачу, яке оформлено у вигляді наведеної постанови, Відділ діяв у спосіб, що не передбачений ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Порядком № 845. За таких обставин існують підстави для визнання протиправною та скасування постанови ВП № 33660487 від 27.02.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Як зазначено вище, органи державної виконавчої служби мають право повертати виконавчий документ стягувану шляхом прийняття відповідної постанови.

В силу викладеного, на думку суду, відсутні підстави для визнання протиправними дій Відділу по прийняттю 27.02.2013 р. постанови ВП № 33660487 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Незгода позивача з підставами для прийняття такої постанови не може бути згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документа у вигляді постанови про повернення виконавчого документа.

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови ВП № 33660487 від 27.02.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, права позивача захищені у повному обсязі, внаслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження» на час звернення до суду відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-3254/10/12/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 12.05.2011 року, отже позовні вимоги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим прийняти до виконавчого провадження та відкрити відповідне виконавче провадження за виконавчим листом по справі № 2а-3254/10/12/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 09.08.2011 р. про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 982,80 грн. на користь ГУ ПФУ в АРК є передчасними та задоволенню не підлягають.

У зв'язку зі складністю справи судом 10.04.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 15.04.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 33660487 від 27.02.2013 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.