Рішення № 30791821, 11.04.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

ОСОБА_1

Номер провадження2/268/67/13

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/877/12

Провадження № 2/268/67/13

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуюча суддя Шуляк Л.В.

при секретарі Ходацькій М.В.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2011 року суддею Кіровського районного суду м. Макіївка Донецької області за заявою комунального підприємства „Макіївтепломережа від 25 липня 2011 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за надані послуги з централізованного теплопостачаня та понесені судові витрати при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 08 грудня 2011 року задоволена заява ОСОБА_5 та зазначений судовий наказ скасовано.

13 лютого 2012 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» (далі - КП «Макіївтепломережа») звернулось до суду з уточненим та доповненим до початку розгляду справи позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі порушують взяті на себе зобов`язання і не вносять на рахунок підприємства поточні платежі.

У судовому засіданні представник КП «Макіївтепломережа» юрисконсульт ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності юридичної особи, підтримав заявлені позовні вимоги, в обгрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у заявах, та зазначив, що відповідачі, які є співвласниками квартири № 2, у будинку № 19, розташованого по вулиці Трубіцина в Кіровському районі міста Макіївки, фактично користуються послугами з постачання теплової енергії, які надаються централізовано, відповідно до встановленого порядку, комунальним підприємством як субєктом господарювання.

Вказаний будинок перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», яке забезпечує розподіл та регулювання подачі теплової енергії по квартирам через внутріньобудинкову систему.

У порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_5, на яку відкрито особистий рахунок, та співвласниками житлового приміщення ОСОБА_6 і ОСОБА_3 не здійснено заходів щодо укладення з теплопостачальною організацією індивідуального договору про надання комунальних послуг. Відповідачі, не зважаючи на фактичні договірні відносини між ними та КП Макіївтепломережа, оплату послуг за спожиту теплову енергію в порушення положень частини 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги не здійснюють, унаслідок чого за період з 01 жовтня 2006 року по 01 лютого 2013 року по квартирі утворилась заборгованість у розмірі 13513 грн. 69 коп.

Посилаючись на наведені обставини та їх правове обгрунтування, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів у дольовому порядку наявну заборгованість з несплачених комунальних платежів у сумі 13513 грн. 69 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4, який має відповідні повноваження за посвідченою ухвалою суду в порядку ч. 2 ст. 42 ЦПК України довіреністю, позовні вимоги КП Макіївтепломережа визнав частково. У судовому засіданні представник відповідачів, не заперечуючи проти наявності у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заявленої до стягнення заборгованості, послався на відсутність письмових договорів на надання послуг та на те, що позивачем по частині вимог пропущено строк позовної давності. Представник відповідачів просить суд застосувати позовну давність з урахуванням фактичного звернення КП Макіївтепломережа до суду, зокрема, для ОСОБА_5 - з 25 липня 2011 року дати звернення із заявою про видачу судового наказу; ОСОБА_6 - з 13 лютого 2012 року дати звернення з первісним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги КП Макіївтепломережа визнала частково і, не заперечуючи періоду утворення та розміру нарахованої суми заборгованості, у судовому засіданні зазначила, що підприємством по частині вимог пропущено строк позовної давності, який просила застосувати з урахуванням дати фактичного пред*явлення до неї позову 13 вересня 2012 року.

Вислухавши пояснення представників сторін та відповідача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Комунальне підприємство Макіївтепломережа є юридичною особою, з 08 червня 2001 року зареєстроване в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно до Статуту КП Макіївтепломеража є самостійним субєктом господарювання. Метою діяльності підприємства є виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, пари та гарячої води споживачам (підприємствам, організаціям та населенню міста) на підставі укладених договорів; задоволення потреб ринку у наданні послуг належної якості (робіт, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого прибутку.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом та про право на спадщину за посвідчених державним нотаріусом Третьої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 відповідно 18 квітня 2002 року та 19 червня 2004 рокуАДРЕСА_1, у будинку № 19, розташованого по вулиці Трубіцина в Кіровському районі міста Макіївки, на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/6 частини кожній; ОСОБА_8 2/3.

ОСОБА_8 у зв*язку з реєстрацією 23 грудня 2011 року шлюбу з ОСОБА_9, змінила прізвище на «Почигайло».

Право власності відповідачів на зазначене нерухоме майно зареєстровано відповідно 26 травня та 23 червня 2004 року комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка, що підтверджено інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 34772662 (реєстраційний номер майна 5988191).

За даними товариства з обмеженою відповідальністю Ремжитлобуд, на балансі якого перебуває житловий будинок № 19 по вулиці Трубіцина в Кіровському районі міста Макіївка особовий рахунок на квартиру № 2 відкрито на ім*я ОСОБА_5, яка разом зі своєю донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 08 жовтня 2003 року зареєстровані та проживають у спірній квартирі.

ОСОБА_3 у спірній квартирі не зареєстрована і не проживає, з 23 січня 2007 року вона зареєстрована та проживає за адресою: 86141, АДРЕСА_2, що підтверджено даними її паспорту.

За даними технічного паспорту опалювальна площа квартири становить 68,95 кв.м. Відповідачі пільги з оплати комунальних послуг не мають.

З представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_3 в Кіровському районі м. Макіївки заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 01 жовтня 2006 року по 01 лютого 2013 року становить 13513 грн. 69 коп.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством Макіївтепломережа як субєктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та власниками квартири ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - фізичними особами, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (з відповідними змінами) Про житлово-комунальні послуги(далі Закон).

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону Про житлово-комунальні послуги, це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо- будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення міць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд ( заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені права та обовязки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обовязком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обовязок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV Про теплопостачання.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обовязок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинним Цивільним кодексом України, нормами Законів України Про житлово-комунальні послуги, Про теплопостачання не передбачена недійсності договору про надання комунальних послуг у випадку недодержання сторонами його письмової форми.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідачів була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на імя ОСОБА_5 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обовязків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини субєкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

У статті 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої пятої статті 13 цього Кодексу, зокрема: 2) при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічне положення закріплене в чинному Житловому кодексі Української РСР, у статті 68 якого передбачено, що наймач зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).

Положення вказаних нормативно-правових актів носять юридично обовязковий характер і підлягають виконанню учасниками договірних правовідносин.

Згідно з пунктами 18 і 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З інформації та наданого комунальним підприємством Макіївтепломережа розрахунку про нарахування та оплату поточних комунальних платежів з централізованого теплопостачання по спірній квартирі убачається, що за період 01 жовтня 2006 року по 01 лютого 2013 року заборгованість за спожиту теплову енергію становить 13513грн. 69 коп.

Відповідно до пункту 32 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання в установленому порядку за письмовою заявою споживача.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що комунальне підприємство Макіївтепломережа у спірний період надавало на обєкт споживання комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Субєктом господарювання у відповідних випадках неналежного надання послуг з теплопостачання по даному житловому будинку здійснювався перерахунок вартості послуг по кожній квартирі.

Згідно з частиною 3 статті 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

За правилами статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК).

Положеннями частин 1-3 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Враховуючи викладе, суд визнає, що відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 порушено виконання зобовязання з оплати фактично наданих КП Макіївтепломережа послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Стороною відповідачів не представлено суду обєктивних доказів, що це сталося не з їх вини.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і затвердженим тарифам.

У відповідності до положень частини 3 статті 267 ЦК України представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 і особисто ОСОБА_3 звернулися до суду з письмовими заявами про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення клопотаннь відповідачів про застосування позовної давності з урахуванням звернення підприємства Макіївтепломережа 25 липня 2011 року до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості.

Наведені представником позивача обставини звернення 25 липня 2011 року в суд з відповідною заявою про видачу судового наказу обєктивно підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з вимогами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність переривається, як визначено правилами статті 264 ЦК України, у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 23 грудня 2011 року № 11 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз*яснено, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до положень статей 95, 96 ЦПК України у редакції Закону України від 07 липня .2010 року № 2453-VІ, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Приписами частини 3 статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Враховуючи наведене, суд визнає, що по даній справі позовна давність перервалася зверненням 25 липня 2011 року позивача в установленому законом порядку до суду із заявою про видачу судового наказу.

Разом з тим вимоги комунального підприємства Макіївтепломережа за період з 01 жовтня 2006 року по 25 липня 2008 року в розмірі 3026 грн. 50 коп. заявлені за межами трирічного строку позовної давності, тому зазначена сума виключається із загального розміру заборгованості, вказаного позивачем.

За таких обставин підлягає стягненню на користь позивача в межах строку позовної давності заборгованість по комунальним платежам за період з 25 липня 2008 року по 01 лютого 2013 року в сумі 10487 грн. 19 коп.

Доводи представника відповідачів ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_3 про те, що позовна давність відносно кожного з відповідачів у даній справі переривається пред*явленням позивачем до конкретно кожного з них відповідно заяви про видачу судового наказу та позову, не ґрунтуються на законі.

Виходячи із закріпленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд за основу приймає період та, зокрема кінцеву дату стягнення заборгованості, визначені позивачем.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 як споживачі послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобовязань припинили їх виконання. Такі дії відповідачів є протиправними, у звязку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно них настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості з кожного у відповідності до його долі у праві власності на квартиру з кожного: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по 1747 грн. 86 коп. з кожної; ОСОБА_3 6991 грн. 47 коп.

Позивачем, на користь якого ухвалене рішення, документально підтверджені понесені витрати у вигляді судового збору в сумі 214 грн. 60 коп., які відповідно до вимог частини 2 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів відповідно їх долі та розміру задоволених позовних вимог на користь КП Макіївтепломережа.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 82, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 11, 13, 16, 256, 267, 382, 383, 525, 526, 611, 614 Цивільного кодексу України, статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги, суд

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства Макіївтепломережа задовольнити частково.

Стягнути на користь комунального підприємства Макіївтепломережа заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 25 липня 2008 року по 01 лютого 2013 року з: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - по 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 86 коп. з кожної; ОСОБА_3 6991 (шість тисяч дев*ятсот дев*яносто одна) грн. 47 коп.

Стягнути на користь комунального підприємства Макіївтепломережа судовий збір з: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - по 27 грн. 75 коп. з кожної; ОСОБА_3 111 грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог комунальному підприємству „Макіївтепломережа відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Л.В. Шуляк