Рішення № 30791094, 10.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1961/13 10.04.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К"ЮБІ І Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 546,90 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "К"ЮБІ І Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 546,90 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 1 720,50 грн. покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «К"ЮБІ І Україна» на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № САS0014531 від 07.12.2011р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Мітсубісі» (державний реєстраційний номер АА 8572 ІВ) а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Сузукі» (державний реєстраційний номер АА 5975 КТ), яким скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АВ/2782752), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2013 порушено провадження у справі №910/1961/13 та призначено розгляд справи на 20.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 розгляд справи відкладався на 13.03.2013, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 розгляд справи відкладався на 25.03.2013, у зв'язку з неявкою предстаника відповідача.

З метою подолання наслідків стихійного лиха, яке відбулося 22.03.2013 та 23.03.2013 зокрема, у місті Києві, 24.03.2013 Урядом України 25.03.2013 оголошено вихідним днем для працівників бюджетної сфери.

У зв'язку з наведеним судове засідання 25.03.2013 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2013 розгляд справи призначено на 10.04.2013.

Представники позивача у судове засідання 10.04.2013 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

Представники відповідача у судові засідання 20.02.2013, 13.03.2013 та 10.04.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 18.01.2013 про порушення провадження у справі №910/1961/13 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/1961/13.

В судовому засіданні 10.04.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «К"ЮБІ І Україна» (далі - Страховик) та Магурою Оленою Ігорівною (далі - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №САS0014531 (далі - Договір)

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Мітсубісі», державний реєстраційний номер АА 8572 ІВ.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 19.03.2012р., а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Мітсубісі», державний реєстраційний номер АА 8572 ІВ, що знаходився під керуванням Агеева Шаміля Хайруловича, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки «Сузукі» державний реєстраційний номер АА 5975 КТ, яким керував Пророк Віктор Васильович.

В результаті ДТП автомобіль «Мітсубісі», державний реєстраційний номер АА 8572 ІВ було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Магури Олени Ігорівни страхове відшкодування в розмірі 4 546,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням: №1000016442 від 19.04.2012р. (копія платіжного доручення у справі).

Вказаний розмір страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи, підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №1500006901 від 17.04.2012р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до якої (шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідної за заподіяні збитки.

Отже, вина особи, що завдала збиток, має бути підтверджена, і лише в такому разі виникатиме цивільно-правова відповідальність.

Відповідно до п. 2.1. «Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 року N 1217 «При вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП, працівник міліції згідно із ст. 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог cт. 254 КУпАП роз'яснює порушникові його права й обов'язки відповідно до cт. 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі».

Згідно ст. 213 КУпАП передбачає, які органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.221 КУпАП саме судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124. Крім того, "розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення».

Отже, згідно матеріалів дорожньо-транспортної пригоди рішення в порядку ст.97 КПК України не приймалося. Жодних документів, які б свідчили про направлення матеріалів до суду для застосування адміністративного стягнення, та притягнення винної особи до відповідальності в матеріалах справи не міститься та Позивачем надано не було.

Також, відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» «Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (ст. 1188 ЦК України).

Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у випадку заподіяння шкоди чинне законодавство виходить з принципу вини. За цих обставин, обов'язок відшкодування суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу покладається на ту сторону, з вини якої завдано шкоду.

У цьому разі преюдиційне значення для господарського суду відповідно до ст. 35 ГПК України будуть мати вирок суду з кримінальної справи або постанова суду щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені, або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки повідомленням про дорожньо- транспортну пригоду від 19.03.2012 (копія міститься в матеріалах справи), оскільки таким повідомленням не встановлюється факт протиправності поведінки відповідача та наявності його вини за заподіяний збиток (зазначеної позиції дотримується і КАГС у постанові №5011-4/112778-2012 від 05.03.2013р.).

Таким чином, вина особи, що завдала збиток, має бути підтверджена, і лише в такому разі виникатиме цивільно-правова відповідальність.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б встановлювали, що саме Пророк Віктор Васильович є відповідальним за пошкодження автомобіля марки «Мітсубісі», державний реєстраційний номер АА 8572 ІВ.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин, зазначених у позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при відмові у позові стягнення судового збору покладається на позивача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Дата складення повного рішення 15.04.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна