Рішення № 30789632, 02.04.2013, Приморський районний суд м. Одеси

02.04.2013

Справа № 1522/24987/12

Провадження № 2/522/4095/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого суддіСвяченої Ю.Б.,

при секретаріШеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства «Енергомонтажний поїзд-754» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Українського державного підприємства «Енергомонтажний поїзд-754», неодноразово уточнюючи позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача заборгованість по базовій заробітній платі, яка згідно контракту складає разом з індексом інфляції, а також з врахуванням вислуги згідно колективного договору 10 % - 95 230, 07 грн.; розрахунок лікарняних листів за три місяці та десять днів, що разом складає 15 385, 04 грн.; компенсацію за невикористаних 40 календарних днів відпустки згідно контракту 8 888, 45 грн. з 01 січня 2011 р. по 07 липня 2012 р.; матеріальну допомогу до відпустки згідно з п. 3.4 контракту, яка за 2012 р. 8 888, 45 грн.; грошову допомогу згідно з п. 3.5 контракту 8 879, 26 грн.; 3 % за користування грошима, що разом складає 141 389, 39 грн.; моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що наказом відповідача від 08 вересня 2011 р. № 4 він був звільнений з займаної посади за невиконання умов контракту в частині зобовязань щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2012 року позивача поновлено на роботі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2012 року апеляційна скарга Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» була відхилена, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2012 року залишено без змін.

Однак наказом відповідача № 4 від 09 липня 2012 року позивач з 11 липня 2012 року знов був звільнений з займаної посади згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України у звязку із закінченням терміну дії контракту.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2013 року вищевказане рішення було скасоване в частині стягнення суми лікарняних листів непрацездатності та судового збору. В іншій частині дане рішення було залишене без змін.

Тому позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. У судовому засіданні підтримав його та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав частково, не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (в тому числі вислуга років 10 % - 864, 40 грн.) за період з 10 жовтня 2011 р. по 11 липня 2012 р. в розмірі 9 508, 38 грн., компенсації за 20 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 1 803, 60 грн., а також сплати лікарняних листів з 27 червня 2011 р. по 11 серпня 2011 р., з 12 серпня 2011 р. по 24 вересня 2011 р., з 25 вересня 2011 р. по 05 жовтня 2011 р., а також з 06 жовтня 2011 р. по 08 жовтня 2011 р. у розмірі 6 173, 64 грн. В задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши доводи учасників процесу та свідків суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу президента Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» від 05 липня 2007 року № 35 ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника УДП «Енергомонтажний поїзд-754».

Також між Українською державною корпорацією по транспортному будівництву «Укртрансбуд» та ОСОБА_1 був укладений контракт на термін з 11 липня 2008 р. по 11 липня 2009 р. До даного контракту було складено додаткову угоду від 10 липня 2009 р. № 6 щодо продовження строку дії контракту на термін з 11 липня 2009 р. по 11 липня 2012 р.

Згідно з наказом президента Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» від 08 вересня 2011 р. № 4 ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за невиконання умов контракту в частині зобовязань щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Позивача поновлено на посаді начальника УДП «Енергомонтажний поїзд-754» та стягнуто на його користь моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., а позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу були залишені без розгляду, на що Українською державною корпорацією по транспортному будівництву «Укртрансбуд» була подана апеляційна скарга.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2012 року апеляційна скарга Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» була відхилена, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2012 року залишено без змін.

Відповідно до вищевказаного рішення суду 05 липня 2012 року був виданий наказ № 03 про поновлення ОСОБА_1 на посаду начальника зазначеного підприємства.

11 липня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України у звязку із закінченням терміну дії контракту.

Позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» та просив визнати незаконним наказ відповідача від 09 липня 2012 р. про його звільнення з 11 липня 2012 р. з посади начальника УДП «Енергомонтажний поїзд-754», поновити його на вказаній посаді, стягнути з відповідача заборгованість за заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення у сумі 47 326, 31 грн., моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн. та 15 330, 00 грн. згідно п. 3.4. контракту, 4000, 00 грн. витрат на правову допомогу та виплати по лікарняним листам непрацездатності у сумі 14 970, 00 грн. за три місяці і десять робочих днів.

Рішенням суду від 26 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» на користь ОСОБА_1 суму лікарняних листів непрацездатності у розмірі 14 970, 00 грн., а також суму судового збору у розмірі 214, 60 грн.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2013 року вищевказане рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 вересня 2012 року було скасоване в частині стягнення суми за період знаходження позивача на лікарняних листах непрацездатності у розмірі 14 970, 00 грн. та судового збору. В іншій частині дане рішення було залишене без змін.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнів відповідно до законів. Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку у розмірі 95 230, 07 грн. за період з 08 жовтня 2011 р. по 23 березня 2013 р., то суд дійшов до слідуючого.

У липні 2012 року ОСОБА_1 відповідачем було нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу (в тому числі вислуга років 10 % - 864, 40 грн.) за період з 10 жовтня 2011 р. по 11 липня 2012 р. в розмірі 9 508, 38 грн., який так і не був йому сплачений відповідачем за бракуванням грошей на підприємстві, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні. В цій частині позовні вимоги представником відповідача у судовому засіданні були визнані.

Відповідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До того ж, при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, судом також було враховано наказ № 16 від 20 липня 2011 року Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» про тимчасове скасування ОСОБА_1 як начальнику УДП «Енергомонтажний поїзд-754» 50 % доплати до посадового окладу починаючи з 01 серпня 2011 року.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тобто для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично з ним розрахувався.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 був звільнений з посади згідно з наказом відповідача № 4 від 09 липня 2012 року з 11 липня 2012 року, однак з позовом до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки звернувся лише 25 жовтня 2012 року, що порушує вимоги ст. 233 КЗпП України.

Поважності причин пропуску строку судом не встановлено, та і позивачем не доведено.

Тому суд погоджується з доводами представника відповідача у судовому засіданні та задовольняє позов у цій частині частково.

Щодо стягнення згідно п. 3.5. контракту заборгованості грошової допомоги у розмірі 8 879, 26 грн., то згідно з контрактом, зазначена допомога виплачується у разі виходу керівника на пенсію.

Однак позивач не представив суду жодних доказів на підтвердження обставин щодо виходу ним на пенсію, тому суд вважає вимоги у цій частині безпідставними.

Не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні і вимоги позивача щодо стягнення компенсації за невикористані 40 календарних днів відпустки згідно з контрактом, що на його думку, складає 8 888, 45 грн. У судовому засіданні встановлено, що невикористана відпустка позивача складає 20 календарних днів, компенсація за які складає 1 803, 60 грн., що зазначено також у листі Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації № М-4077-12 від 21 серпня 2012 р., що підтвердила у судовому засіданні допитана в якості свідка бухгалтер УДП «Енергомонтажний поїзд-754» ОСОБА_2

Відповідно до п. 3.4. контракту керівникові надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 31 календарний день. Оплата відпустки проводиться виходячи з його середнього заробітку, обчисленого в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. У разі відпустки керівникові надається матеріальна допомога оздоровлення у розмірі його середньомісячного заробітку.

Проте в судовому засіданні не підтвердився факт надання позивачеві відпустки у 2012 році, за яку він бажає стягнути матеріальну допомогу. Тому вимоги щодо стягнення матеріальної допомоги до відпустки згідно з п. 3.4. контракту, яка на думку позивача складає 8 888, 45 грн., є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до умов п. 3 контракту матеріальне забезпечення позивача відбувається за рахунок державного підприємства «Енергомонтажний поїзд-754», оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства відбувається за рахунок коштів державного підприємства, що спрямовується на оплату праці. Однак згідно Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання чи травм, не повязаних з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, за перші пять днів виплачується підприємством, а решта Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам.

Також згідно даних бухгалтерського обліку, сплата лікарняних листів з 27 червня 2011 р. по 11 серпня 2011 р., з 12 серпня 2011 р. по 24 вересня 2011 р., з 25 вересня 2011 р. по 05 жовтня 2011 р., а також 06 жовтня 2011 р. по 08 жовтня 2011 р. складає 6 173, 64 грн., що складається з 4 801, 72 грн. нарахованих відповідним фондом та 1 371, 92 грн. нарахованих відповідачем.

До Фонду соціального страхування позовні вимоги позивачем не заявлялись. Судом у відповідності до ст. 33 ЦПК України Фонд в якості співвідповідача не залучався у звязку з тим, що ним були проведені всі розрахунки та нарахування.

Однак невиплата позивачу грошей по лікарняним листам непрацездатності за номерами серії АВМ № 628729, АВМ № 628971, АВМ № 638668, нарахованих відповідним фондом у сумі 4 801, 72 грн. сталась через те, що ДПІ у Приморському районі не взяла на облік рахунок, та направила повідомлення про відсутність відповідача за місцем знаходження. Позивач підтвердив своє місце знаходження, про що була складена довідка податковою міліцією ДПІ у Приморському районі про встановлення факту місцезнаходження платника податків. Але перевести підприємство в нульовий стан для взяття рахунку на той час було неможливо, причиною чого стали укладені угоди між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Антре Едвертайзинг», по яким УДП «Енергомонтажний поїзд-754» отримав право на податковий кредит щодо сплати ПДВ та зменшив відповідні зобовязання перед державою щодо сплати ПДВ. Проте ДПІ у Приморському районі вважає ці угоди фіктивними, оскільки порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб приватного підприємства «Антре Едвертайзинг» щодо ухилення від сплати податків.

В позовній заяві ОСОБА_1 також просить стягнути з відповідача 3 % за користування його грошима. Однак дана вимога є безпідставною, оскільки діючим законодавством це не передбачено.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідчили про обставини, що стосуються діяльності ОСОБА_1 як керівника, тому суд їх в основу рішення не бере.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у звязку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково у сумі 1 000, 00 грн., оскільки відсутні навмисні дії з боку відповідача щодо порушення прав ОСОБА_1

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних із розглядом справи, до яких відносяться витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду.

У звязку зі звільненням позивача від сплати судових витрат відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», а саме за подання позову про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та інші вимоги, що випливають з трудових правовідносин, суд вирішив стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в дохід держави у розмірі 114, 70 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення сторін, а також свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовник вимог ОСОБА_1

Керуючись п. 2 ст. 36, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 14, 34 Закону України «Про оплату праці», п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 3, 4, 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, ч. 4 ст. 174, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Повні вимоги ОСОБА_1 до Українського державного підприємства «Енергомонтажний поїзд-754», - задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного підприємства «Енергомонтажний поїзд-754» (м. Одеса, вул. Семінарська, 15 а, код ЄДРПОУ 01387828) на користь ОСОБА_1 (Одеська обл., Овідіопільський р-н, смт. Великодолинське, вул. Крупської, 32) заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня 2011 р. по 11 липня 2012 р. у сумі на загальну суму 9 508 (девять тисяч пятсот вісім) грн. 38 коп., компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної відпустки 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 60 коп. та матеріальне забезпечення у звязку зі сплатою лікарняних листів з 27 червня 2011 р. по 11 серпня 2011 р., з 12 серпня 2011 р. по 24 вересня 2011 р., з 25 вересня 2011 р. по 05 жовтня 2011 р., а також 06 жовтня 2011 р. по 08 жовтня 2011 р. у розмірі 6 173 (шість тисяч сто сімдесят три) грн. 64 коп.

Стягнути з Українського державного підприємства «Енергомонтажний поїзд-754» (м. Одеса, вул. Семінарська, 15 а, код ЄДРПОУ 01387828) на користь ОСОБА_1 (Одеська обл., Овідіопільський р-н, смт. Великодолинське, вул. Крупської, 32) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:Ю.Б. Свячена