Рішення № 30788112, 17.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О.< Головуючий суддя / По-батькові >.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Савчук М.В.

секретаря: Скрипник С.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ніколаєнко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», дочірнього підприємства «Мідас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання правочину недійсним, захисту прав споживачів та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністью «Компанія «Приват-Плюс», в інтересах якого діє Ніколаєнко Руслан Володимирович на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2012 року та за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» та дочірнього підприємства «Мідас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», в інтересах яких діє Ніколаєнко Руслан Володимирович на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Вказував, що між ним та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» 23 серпня 2011 року укладено договори №009397, додаток №1, №2 №009397 на отримання кредиту на купівлю будівельних матеріалів. При укладені вказаних договорів представником Скігар С.І. було роз'яснено, що для отримання грошових коштів йому необхідно сплатити одноразовий вступний платіж та щомісячно сплачувати по 277 грн. 78 коп. На виконання умов договорів ним було внесено на рахунок ДП «Мідас» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 6000 грн. та на рахунок ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 6666 грн.72 коп. Таким чином, він фактично виплатив відповідачам 12 666 грн. 72 коп., а кредит на купівлю будматеріалів так і не отримав. Твердження представника відповідача щодо умов та термінів надання йому кредиту виявилися неправдивими.

№ 22ц-439/13 Головуючий в 1 інстанції Маковійчук Ю.В.

Категорія 19/24 Доповідач Бреславський О.Г.

Просив визнати договір №009397 укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» недійсним з моменту укладення та стягнути з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на його користь 6666 грн. 72 коп.

Визнати договір №009397 укладений між ОСОБА_1 та ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» недійсним з моменту укладення та стягнути з ДП «Мідас» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» його користь 6000 грн.

Стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та вирішити питання щодо судових витрат.

Також, ОСОБА_1 одночасно з позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення на рахунки відповідача арешту у сумі позовних вимог.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2012 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на розрахунковий рахунок №26000000067943 у ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», яке розташоване по вул. Ковпака, буд. №57-А в м. Полтава та на р/р 26001710001804 в ПВ ХОФ АКТ «Укрсоцбанк»; МФО 351016 ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», яке розташоване по вул. Ковпака буд.57-А в м. Полтава.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2013 року позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Мідас» про визнання правочину недійсним захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недійсним договір №009397 від 23 серпня 2011 року укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Компанія «Приват Плюс».

Стягнуто з відповідача ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму сплачених ним внесків в розмірі 6388 грн. 90 коп.

Визнано недійсним договір №009397 від 23 серпня 2011 року укладений, між ОСОБА_1 та ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» .

Стягнуто з ДП «Мідас» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму сплачену за договором в розмірі 6000 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

На зазначене рішення ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП«Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», в інтересах яких діє Ніколаєнко Р.В. подано апеляційну скаргу, в якій просять рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважають рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

У апеляційній скарзі на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2012 року ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» просить її скасувати з підстав невідповідності нормам процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», в інтересах яких діє Ніколаєнко Р.В. підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 серпня 2011 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» договір № 009397 предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання товару на умовах Програми діяльності Приват-Плюс, яка є додатком №1 до цього договору.

Клієнт Програми (партнер) згідно додатку № 2 до договору сплачує товариству (адміністратору) щомісячний чистий внесок в сумі 277,78 гривень та асигнаційний платіж в розмірі 5% від вартості товару. Цим товаром, як зазначено в додатку, є «будівельні матеріали» вартістю 50000,00. (Вид грошової одиниці не зазначено).

Згідно п.2.2 Програми послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування товариств партнерів.

Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, а ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» проводить для товариства партнерів в кінці кожного непарного місяця асигнаційний акт №1 та в кінці кожного парного місяця -асигнаційний акт № 2. Право на отримання товару по результатах асигнаційного акту №1 надається тим партнерам, які мають найбільшу кількість заявлених платежів. А право на отримання товару за асигнаційним актом №2-тим партнерам, які матимуть найбільшу сумарну кількість проплачених платежів.

Право на отримання товару за результатами асигнаційного акту є підставою для придбання його за рахунок фонду товариства, утвореного із суми щомісячних чистих платежів.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом будівельних матеріалів, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Компанія «Приват -Плюс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару, навіть у разі повної оплати його вартості.

Натомість п.11.3 Програми передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання партнером платіжної вимоги, надісланої адміністратором, партнер сплачує штраф в розмірі 20% від суми несплачених щомісячних платежів.

Предметом договору №009397 від 23 серпня 2011 року, укладеного із ДП «Мідас», є надання консультаційних послуг щодо можливості придбання товарів широкого асортименту на умовах договору, додатків до нього №1 і №2, оформлення документів та підписання договору №009397 від 23 серпня 2011 року та додатків до нього.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що обидва договори не містять чітко визначеного предмету договору та строку дії договору.

У договорі із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» не вказаний строк отримання товару позивачем, найменування товару та найменування продавця цього товару.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови спірних договорів є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що відповідачі здійснюють нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання будівельних матеріалів формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Судом вірно встановлено, що позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. Без залучення власних коштів ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми Приват-Плюс. Вказане є порушенням прав позивача, вводить його в оману. Дії ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» є недобросовісними, містять ознаки пірамідальної схеми.

Надані позивачу послуги за договором № 009397 від 23 серпня 2011 року, укладеним ОСОБА_1 із ДП «Мідас», мали нечіткий і двозначний характер - елементи нечесної підприємницької діяльності, що вплинуло на свідомий вибір позивача, призвело до укладення ним нікчемного договору.

Разом з цим не можна погодитись і з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання договорів, укладених із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Мідас» недійсними, виходячи з наступного.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що договори, укладені позивачем із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та із ДП «МІДАС» є нікчемними, внаслідок того, що їх недійсність передбачена законом, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї вимоги позивача, а повинен був лише обмежитись констатацією цього факту.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то висновок районного суду в частині стягнення з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь позивача 6 388,90 грн., та стягнення із ДП «Мідас» 6000 гривень, сплачених за спірними договорами, відповідає вимогам закону.

За таких обставин, визнаючи нікчемні договори недійсними, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції у цих частинах не можна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до п.4 част.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частинах задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги з інших підстав - з підстав встановлення нікчемності договору № 009397 від 23 серпня 2011 року, укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», та договору № 009397 від 23 серпня 2011 року, укладеного ОСОБА_1 із ДП «Мідас» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс».

У решті рішення суду відповідає встановленим обставинам справи вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Окрім того, задовольняючи заяву ОСОБА_1 щодо забезпечення позову суд першої інстанції помилково наклав арешт на рахунки ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», не врахувавши співмірність з позовними вимогами, які зводяться до стягнення з відповідачів сплачених ОСОБА_1 грошових сум у розмірі 12 388,90 грн.

З огляду на викладене, ухвала Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2012 року підлягає зміненню, з накладенням арешту на розрахункові рахунки відповідачів у сумі співмірній із заявленими позивачем вимогами.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» та Дочірнього підприємства «Мідас» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» задовольнити частково.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2012 року змінити.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на розрахунковий рахунок №26000000067943 у ПАТ «Укрсоцбанк; МФО 300023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», яке розташоване по вул. Ковпака,57А в м. Полтава, код ЕДРПОУ: 34612067 у сумі 6 388,90 грн. та на р/р 26001710001804 в ПВ ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»; МФО 351016 Дочірнього підприємства «Мідас» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», яке розташоване по вул.Ковпака,57А в м.Полтава у сумі 6000 грн.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2013 року в частині визнання недійсним договору № 009397 від 23 серпня 2011 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» та договору №009397 від 23 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Мідас» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання недійсним договору № 009397 від 23 серпня 2011 року та до дочірнього підприємства «Мідас» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання недійсним договору №009394 від 23 серпня 2011 року, оскільки вказані договори є нікчемними.

У решті рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: