Ухвала суду № 30785642, 11.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 1570/4513/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Милосердного М.М.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - Трусова Анатолія Сергійовича, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир" - Пашковського Миколи Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Автомир" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001082301 від 25 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 197 908 грн., а саме за порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст. 137 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Автомир" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №361/22-02/31639395/23 від 13 квітня 2012 року, яким встановлено, порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст. 137 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 197 908 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року у сумі 19 067 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 60 364 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 41 297 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 197 908 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 137 544 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082301 від 25 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197 908 грн. -за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст. 137 ПК України.

Листом №7649/22-01 від 30 травня 2012 року ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС повідомила директора ТОВ "Автомир", що при оформлені податкового повідомлення-рішення №0001082301 від 25 квітня 2012 року на загальну суму податку на прибуток підприємств у розмірі 197 909 грн. допущена технічна помилка та взамін цього складено нове податкове повідомлення-рішення №0001082301 від 25 квітня 2012 року на загальну суму податку на прибуток підприємства у розмірі 197 908 грн., у тому числі, основний платіж - 197 908 грн., штрафна санкція - 0 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вказану у акті перевірки суму у розмірі 860 470 грн. було безпідставно кваліфіковано як безнадійна заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а отже висновок про те, що вказана сума повинна бути включена до складу валового доходу є необґрунтованим, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України - безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 135 вказаного Кодексу передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходів від операційної діяльності, яка визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань та інші доходи, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1, п.135.4). Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4).

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4).

Пунктом 159.3 ст. 159 Кодексу визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності.

У відповідності до положень ч.1 та ч.2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч.1 та ч.5 ст. 261 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 264 Кодексу - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

03 липня 2007 року між ТОВ "Автомир" та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір №3/07 на сервісне обслуговування автомобілів (установка додаткового обладнання), який в подальшому був змінений в частині строку його дії у вигляді додаткових угод.

Як вбачається з матеріалів справи, визнання позивачем заборгованості по вказаному договору підтверджується листами про підтвердження заборгованості, актами взаємних розрахунків та оборотно-сальдовими відомостями (1 том а.с.70-74, 76-79, 2 том а.с.181-190).

Отже, враховуючи положення ч.1 ст. 264 ЦК України та факт визнання позивачем заборгованості, судова колегія вважає, що висновок апелянта про необхідність включення кредиторської заборгованості до складу валового доходу, як безнадійної кредиторської заборгованості та безповоротної фінансової допомоги за перевіряємий період, а саме з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року є передчасним та хибним.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що доказів того, що ФОП ОСОБА_4 звертався в досудовому або судовому порядку за стягненням коштів з позивача не надано.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001082301 від 25 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 197 908 грн. є правильними.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: