Ухвала суду № 30785428, 04.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. справа № 0870/9654/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2012 року №0000422200, яким ТОВ «Юнітон» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 332858,00 грн., в тому числі 308967,00 грн. за основним платежем, 23891,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 10 вересня 2012 року №0000722200, яким ТОВ «Юнітон» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 202739,75 грн., в тому числі 196171,00 грн. за основним платежем, 6568,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняті на підставі акту перевірки від 02 липня 2012 року №497/2200/23853490, як такі що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані інтереси позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 року №0000432200 та №0000422200, винесені Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» зареєстроване 21.12.1995 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

У період з 10.05.2012 року по 21.06.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Юнітон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року

За результатами перевірки складено акт від 02.07.2012 року №497/2200/23853490, в якому зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 308 967 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 196 171 грн.

Актом перевірки також встановлено, що ТОВ „Юнітон" мало взаємовідносини з ТОВ „Підприємство „Фортіс" , ТОВ „Компанія „Стайл - Трейд" , ТОВ „Авітек Груп ЛТД", ТОВ „Інкомбуд Плюс", ТОВ „Залізничне машинобудування - Торговий дім „Нововолинський ливарний завод", правочини з якими не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, є недійсними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення 17.07.2012 року № 0000422200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 332 858,00 гривень, в тому числі 308 967,00,00 гривень за основним платежем, 23 891,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000432200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 202 740,75 гривень, в тому числі 196 172,00 гривень за основним платежем, 6 569,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адмінстративного оскарження податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 17.07.2012 року № 0000432200 скасовано в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

10.09.2012 р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000722200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 202 739,75 гривень, в тому числі 196 171,00 гривень за основним платежем, 6 568,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Рішення ДПА України про результати розгляду скарги було залишено без змін вищевказані нарахування грошових зобов'язань.

За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами, що підтверджується належними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Юнітон» та ТОВ «Підприємство «Фортіс» укладено договір № С7-0000006 від 01.10.2010 року, про поставку товару (металопродукція). ТОВ «Підприємство «Фортіс» виписано видаткові накладні в адресу ТОВ «Юнітон» на суму 438497,72 грн. та податкові накладні на суму 438497,72 грн. Крім того, згідно платіжних доручень розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

01.03.2011 року між ТОВ «Юнітон» та ТОВ «Компанія «Стайл-Трейд» було укладено договір №ЗП-69 про поставку товару (металопродукція). ТОВ «Компанія «Стайл-Трейд» виписано видаткові накладні на суму 742914,23 грн. Розрахунку між підприємствами проводились в безготівковій формі.

02.02.2011 року між ТОВ «Юнітон» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД» укладено договір №ЗП-77 про поставку товару (металопродукція). ТОВ «Авітек Груп ЛТД» виписано видаткові накладні на суму 172690,70 грн. та податкові накладні на суму 172690,70 грн. З платіжних доручень вбачається, що розрахунки проводились в безготівковій формі.

01.01.2011 року між ТОВ «Юнітон» та ТОВ «Інкомбуд плюс» укладено договір поставки (металопродукція). ТОВ «Інкомбуд плюс» виписано видаткові накладні на суму 91849,20 грн. та податкові накладні на суму 91849,20 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі.

Крім того ТОВ «Юнітон» мало взаємовідносини з ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім «Нововолинський ливарний завод», яким виписано видакову накладну на суму 104775,80 грн. та податкову накладну на суму 104775,80 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків - позивача по справі.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: І.Ю. Богданенко