Постанова № 30785038, 09.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2013 р. № 820/2033/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представника позивача - Малахової Н.В.,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек" (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТБК «Енерготек»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 118-119 т.5), просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек", результати якої оформлені актом перевірки № 743/2220/35071892 від 28.02.2013 р.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 15.02.2013 року по 25.02.2013 року фахівцем ДПІ у Московському районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТБК «Енерготек» по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Матадор» та ПП «АТМ» за результатами якої було складено акт № 743/2220/35071892 від 28.02.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек" (код 35071892) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» (реєстраційний номер 34914473) за період з 01.01.2012 по 28.02.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012, з ТОВ «Старт-Д» (реєстраційний номер 32694059) за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, з ТОВ «Матадор» (реєстраційний номер 31820299) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, з ПП «АТМ» (реєстраційний номер 24606641) за період з 01.07.2012 по 30.11.2012».

Вважає, що перевірка підприємства проведена з перевищенням податковим органом власних повноважень та висновки акту є не обґрунтованими, не підтвердженими документально.

Позивач зазначає, що єдиною підставою для встановлення нікчемності правочинів по придбанню продукції позивачем та наступній її реалізації, стало отримання актів документальних невиїзних перевірок контрагентів по взаємовідносинам з іншими платниками податків, та встановлення у актах відсутності об'єктів оподаткування у зазначених контрагентів, не зважаючи на надання позивачем на перевірку всіх первинних бухгалтерських документів.

Вказує, що виключні повноваження (права) органів державної податкової служби визначені ст. 20 Податкового Кодексу України, яка не надає прав та повноважень податковим органам визнавати угоди, правочини (договори, рахунки, накладні, податкові накладні, платіжні документи) між суб'єктами господарювання нікчемними та давати їм правову та юридичну оцінку. Податковий орган не звертався з позовними вимогами до суду про визнання правочинів недійсними.

Відповідач до суду надав письмові заперечення на позов в яких зазначив, що 11.02.2013 (вхід. №1109/8) отримано від начальника УРОВС ГСУ ДПС України полковника податкової міліції Мельник А.І. постанову про призначення позапланової документальної перевірки від 31.01.2013. На підставі направлення від 15.02.2013 № 270 виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТБК «Енерготек» від 15.02.2013 №254 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТБК «Енерготек» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 28.02.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012, з ТОВ "СТАРТ-Д" за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, з ТОВ "МАТАДОР" за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, з ПП "АТМ" за період з 01.07.2012 по 30.11.2012.

15.02.2013 було ознайомлено з направленням №270 від 15.02.2013 та вручено копію наказу №254 від 15.02.2013 про проведення перевірки директору підприємства Кваша Н.В.

Велика кількість документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТБК "Енерготек" стала підставою для продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки.

Перевірка проводилась відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, у зв'язку з чим запит на підприємство не надсилався.

Згідно акту від 28.02.13 №743/2220/35071892 ТМЦ були перепродані контрагентам/покупцям, відповідно до наданих на перевірку первинних документів, у зв"язку з чим податкові повідомлення - рішення не виносились.

Документи, які досліджувались перелічені в акті перевірки від 28.02.13 №743/2220/35071892.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ "ТБК "Енерготек" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.06.2007 року, про що зроблений запис № 14801020000036100, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 080647 (а.с. 48 т.1), включено до ЄДРПОУ відповідно до копії довідки № 5133 з ЄДРПОУ, виданої 05.06.2007 року Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 52 т. 1), перебуває податковому обліку в ДПІ у Московському районі з 11.06.2007 року за № 7177, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 11.06.2007 р. № 379 (а.с. 51 т.1) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, зокрема, податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100049674 (а.с. 50 т.1).

Судом встановлено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013180000000005 31.01.2013 року старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. було винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки (а.с. 114 -115 т. 5).

На підставі направлення від 15.02.2013 № 270, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС (а.с. 11 т.1), наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТБК «Енерготек» від 15.02.2013 № 254 (а.с. 12 т.1) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТБК «Енерготек» за результатами якої було складено акт № 743/2220/35071892 від 28.02.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек" (код 35071892) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» (реєстраційний номер 34914473) за період з 01.01.2012 по 28.02.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012, з ТОВ «Старт-Д» (реєстраційний номер 32694059) за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, з ТОВ «Матадор» (реєстраційний номер 31820299) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, з ПП «АТМ» (реєстраційний номер 24606641) за період з 01.07.2012 по 30.11.2012» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 14-35 т.1).

У акті перевірки містить висновок про встановлення за її результатами порушень ТОВ «ТБК «Енерготек»:

1. по податку на прибуток:

- ч. 1,5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України (враховуючи ст. 207 Господарського кодексу України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТБК «Енерготек» з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» за перевіряє мий період та далі по ланцюгу постачання та п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 198.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI зі змінами та доповненнями завищено доходи на загальну суму 987291 грн. та витрати на загальну суму 901085 грн.

2. по податку на додану вартість:

- ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України (враховуючи ст. 207 Господарського кодексу України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТБК «Енерготек» з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» за перевіряє мий період та далі по ланцюгу постачання та п. 137.1 ст. 137, ст. 187. п. 188.1, ст. 188, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197458 грн. та податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 180217 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивачем до перевірки були надані всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку та перевіряючими не було встановлено їх невідповідність встановленим до них законодавством вимогам.

В судовому засіданні судом також досліджено надані позивачем до справи копії первинних документів по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ».

Так, реальність вчинення господарських операцій підтверджується, зокрема, по взаємовідносинам із ТОВ «Матадор» копіями наданих до суду наступних документів: договору поставки № 927 від 02.08.12 р. видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення (а.с. 54-57 т.1).

Суму податку на додану вартість ТОВ «Матадор» було включено до складу податкових зобов'язань серпня 2012 року, що підтверджується копією податкової декларації по ПДВ ТОВ «Матадор» та додатку 5 до неї за серпень 2012 р.(а.с. 60-62 т.1).

Здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ривс» підтверджується копіями: договору поставки № 0112-П від 12.01.12 р., видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних (а.с. 64 - 84, 104-109 т.1).

Суму податку на додану вартість ТОВ «Ривс» по взаємовідносинам із позивачем першим було віднесено до складу податкових зобов'язань звітних податкових періодів, що підтверджується копіями податкових декларацій по ПДВ ТОВ «Ривс» та додатків 5 до них за січень, лютий та травень 2012 р. (а.с. 87-108 т.1).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «АТМ» підтверджується копіями договору поставки № 531 від 10.07.12 р., видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних (а.с. 111-140 т.1).

ПП «АТМ», в свою чергу, по взаємовідносинам із позивачем суму ПДВ було віднесено до складу податкових зобов'язань звітних податкових періодів, що підтверджується копіями податкових декларацій по ПДВ та додатків 5 до них за липень-листопад 2012 р. (а.с. 147-176 т.1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Старт-Д» позивачем було надано копії договору поставки № 211 від 01.02.12 р., видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних (а.с. 178- 244 т.1, а.с. 1-160 т. 2, а.с. 1- 62 т. 3).

ТОВ «Старт-Д» суми податку на додану вартість, які були сплачені позивачем в ціні придбаного товару, віднесло до податкових зобов'язань звітних податкових періодів, що підтверджується копіями податкових декларацій по ПДВ та додатків 5 до них за лютий-грудень 2012 р. (а.с. 168-239 т.2).

Як вбачається із акту перевірки ТОВ «ТБК «Енерготек» за отриманими від ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» податковими накладними суми податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів.

Подальше використання у власній господарській діяльності придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагентів підтверджується копіями: договорів, рахунків-фактур, довіреностей, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, (а.с. 63-243 т.3, а.с. 1- 250 т.4, а.с. 1-110 т.5).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Слід також зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України не визнає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі правочини, вчинені позивачем з контрагентами, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Крім того, суд вказує, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти інших податкових органів, які не є первинними документами. Тобто, акт перевірки не містить порушень ТОВ «ТБК «Енерготек» в розумінні вищенаведених норм чинного законодавства України.

Суд вказує на те, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів проведення перевірок його контрагентів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення ТОВ «ТБК «Енерготек» збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини, як отримання судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек" як таких, що вчинено з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно -будівельна компанія "Енерготек" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "Енерготек", результати якої оформлені актом перевірки № 743/2220/35071892 від 28.02.2013 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.