Рішення № 30785028, 18.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 р.

Справа № 902/463/13

Провадження № 3/902/15/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф. у відкритому судовому засіданні, розглянувши матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01182204 (вул. Соборна, 8, м. Вінниця,20150)

до:Закритого акціонерного товариства - науково - виробничої фірми "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, 21034)

про стягнення заборгованості 4 773,51 грн. по орендній платі згідно договору № 656-28 від 03.09.2010р.

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача : Венгрін К.О., за дорученням № 81 від 20.12.2012 р.;

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком", м. Вінниця подало позов до Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", м. Вінниця про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 4 773,51 грн., з яких 4 623,61 грн. - боргу за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р., 115,96 грн. пені за період з 28.10.2012 р. по 11.03.2013 р., 23,20 грн. - 3% річних за період з 28.10.2012 р. по 11.03.2013 р. , 10,75 грн. - інфляційних нарахувань за період з вересня 2012 р. по березень 2013 р.

29.03.2013 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №92/463/13 та призначено її до розгляду на 18.04.2013 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.04.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.04.2013 р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином - ухвалою суду від 29.03.2012р., отримання якої останнім стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2103420790083.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та додані по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 03.09.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого, відповідно до п. п. 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") та Закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма "Елекомс" уклали договір № 656-28 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП.

Відповідно до п.1.1 договору позивач передає, а відповідач бере у строкове платне користування частину кімнати споживача (приміщення № 8), яке розташоване в м. Вінниця, на 6 поверсі 9-ти поверхового будинку № 10 по вул. Соборній, загальною площею 1,16 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення обладнання.

Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язався проводити оплату не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказано в додатку №1 до договору.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що орендна плата у базовому місяці за 1,16 кв.м. всієї орендованої площі становить 515,20грн. з ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за серпень та вересень 2010р., крім випадків дефляції.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє з "01" вересня 2010р. до "31" липня 2013р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним. Сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення. (п. п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач за актом приймання-передачі майна від 01.09.2010р. передав, а відповідач прийняв частину кімнати споживача (приміщення № 8) в м. Вінниця, на 6 поверсі 9-ти поверхового будинку № 10 по вул. Соборній, загальною площею 1,16 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень.

В порушення умов договору, відповідач не сплачував позивачеві орендну плату за користування орендованим приміщенням.

Судом встановлено , що за період користування орендованим майном з вересня 2012 року по лютий 2013 року, позивачем виставлено відповідачу рахунки №844 від 30.09.2012р. на суму 792,64 грн., №939 від 31.10.2012 р. на суму 807,56 грн., № 1039 від 30.11.2012 р. на суму 784 грн., № 1145 від 31.12.2012р. на суму 786,75 грн., № 36 від 31.01.2013 р. на суму 811,49 грн., № 141 від 28.02.2013 р. на суму 808,37 грн., а разом на загальну суму 4790,81 грн.

Разом з тим, в засіданні суду встановлено , що позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача менша сума , а саме : 4 623,61 грн. за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року.

Відповідно до ст.. 82,83 ГПК України суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог.

Отже, позивачем за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р. заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі за договором № 656-28 від 03.09.2010 р. в сумі 4 623,61 грн. , що також підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні та матеріалами справи.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України ( далі ГК ), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України ( далі ЦК ) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму ( оренди ), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм" ( оренда ), ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму ( оренди ) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4623,61 грн. за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р. правомірною та обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 115,96 грн. - пені за період з 28.10.2012 р. по 11.03.2013 р., 23,20 грн. - 3% річних за період з 28.10.2012 р. по 11.03.2013 р. , 10,75 грн. - інфляційних нарахувань за період з вересня 2012 р. по березень 2013 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, зі який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Судом проведено перевірку правильності нарахування пені, внаслідок чого встановлено, що позивач просить стягнути пеню за період з 28.10.2012р. по 11.03.13р.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з викладеного, судом проведено розрахунок пені відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України по кожному рахунку окремо.

При перерахунку пені (з кінцевою датою нарахування - 11.03.2013р., оскільки зазначена дата визначена позивачем в розрахунку) сума пені складає 115,78 грн. згідно наведеного розрахунку.

За прострочку оплати рахунку за вересень 2012 року в сумі 763,24 грн. за період з 28.10.12 р. по 11.03.13р. сума пені складає 42,23 грн.

За прострочку оплати рахунку за жовтень 2012 року в сумі 767,15 грн. за період з 28.11.12 р. по 11.03.13р. сума пені складає 32,70 грн.

За прострочку оплати рахунку за листопад 2012 року в сумі 773,68 грн. за період з 28.12.12р. по 11.03.13р. сума пені складає 23,46 грн.

За прострочку оплати рахунку за грудень 2012 року в сумі 766 грн. за період з 28.01.13 р. по 11.03.13 р. сума пені складає 13,54грн.

За прострочку оплати рахунку за січень 2013 року в сумі 780,82 грн. за період з 28.02.13 р. по 11.03.13 р. сума пені складає 3,85 грн.

За прострочку оплати рахунку за лютий 2013 року в сумі 772,72 грн. за період з 28.03.13 р. по 27.04.13 р. пеня позивачем не нараховувалась , що стверджується наданим ним розрахунком заборгованості до матеріалів позовної заяви.

Позивачем заявлено до стягнення 115,96 грн. пені, а тому позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 115,78 грн., а в решті суми - 0,18 грн. слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 10,75 грн. інфляційних нарахувань за визначений позивачем в розрахунку період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, суд зауважує наступне.

При проведенні розрахунку інфляційних втрат (а.с. 31), позивачем допущено помилки, які полягають у тому, що останнім не вірно визначено періоди їх нарахування.

Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язався проводити оплату не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, тобто прострочення виконання зобов'язання щодо внесення орендної плати за вересень 2012 року виникло з 28 жовтня 2012 року.

Обрахування боргу з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2012 року суперечить Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, оскільки при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом.

За період прострочки в даному випадку за прострочення оплати рахунку за вересень 2012 року при нарахуванні індексу інфляції слід застосовувати індекси інфляції - з листопада 2012 року по березень 2012 року (оскільки зазначений місяць визначений позивачем в розрахунку як кінцевий).

При перерахунку інфляційних втрат, з урахуванням зазначеної помилки, сума інфляційних втрат складає 4,59 грн. згідно наведеного розрахунку:

За прострочку оплати рахунку за вересень 2012 року в сумі 763,24 грн. за період з листопада 2012 р. по березень 2013р. сума інфляції складає 1,52 грн.

За прострочку оплати рахунку за жовтень 2012 року в сумі 767,15 грн. за період з грудня 2012 р. по березень 2013р. сума інфляції складає 2,30 грн.

За прострочку оплати рахунку за листопад 2012 року в сумі 773,68 грн. за період з січня 2013 р. по березень 2013р. сума інфляції складає 0,77 грн.

За прострочку оплати рахунку за грудень 2012 року в сумі 766 грн. за період з лютого 2013 р. по березень 2013р. та за прострочку оплати рахунку за січень 2013 року в сумі 780,82 грн. за березень 2013 р. інфляційні не нараховувались, оскільки індекс інфляції в лютому - березні 2013 року у відсотках до попереднього місяця склав 100,0 % і менше .

За прострочку оплати рахунку за лютий 2013 року в сумі 772,72 грн. за період з 28.03.13 р. по 27.04.13 р. інфляційні втрати позивачем не нараховувалась , що стверджується наданим ним розрахунком заборгованості до матеріалів позовної заяви.

Як вже зазначалось судом вище , позивачем заявлено в позові вимога про стягнення з відповідача 10,75 грн. інфляційних втрат, а тому позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 4,59 грн., а в решті суми - 6,16 грн. слід відмовити.

Перевіркою розрахунку 3 % річних проведеного позивачем за період з 28.10.2012 року по 11.03.2013 року, судом помилок не виявлено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 23,22 грн.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимоги ухвали, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

18.04.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 35, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (вул. К.Маркса, 8, м. Вінниця, 21034) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01182204 (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050) 4623,61 грн. - основного боргу; 115,78 грн. - пені; 4,59 грн. - інфляційних втрат; 23,22 грн. - 3% річних; 1718,23 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 0,18 грн. пені та 6,16 грн. інфляційних втрат відмовити.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 квітня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, 21034)