Постанова № 30785022, 19.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1553/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №№ 0002082250, 0002092250.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки в акті перевірки № 7232/22-5/36554196 від 23.11.2012 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, податковим органом зазначено, що позивачем відображені у податковій звітності взаємовідносини із контрагентом без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, оскільки контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо, що свідчить про відсутність господарської діяльності зазначеного підприємства. Разом із тим, укладений позивачем із контрагентом договір був виконаний у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже мають реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не заявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданих заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.11.2012 року № 2669, співробітниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Амадеус Марин» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «БЛС Груп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період - липень 2012 року, за результатами якої складений акт від 23.11.2012 року № 7232/22-5/36554196.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Амадеус Марин»:

· п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2012 року на 50773,33 гривень, внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати за липень 2012 року на 50773,33 гривень;

· ст.138 ПК України, в результаті чого включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «БЛС Груп» у ІІІ кварталі 2012 року на загальну суму 253866,65 гривень, чим занижено податок на прибуток на суму 53312 гривень.

Не погодившись із висновками за вищевказаним актом перевірки, ТОВ «Амадеус Марин» подало до ДПІ у Приморському районі заперечення до акту перевірки від 23.11.2012 року № 7232/22-5/36554196, які рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 05.12.2012 року № 51828/10/22-5 залишені без задоволення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0002082250, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 50773 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 25387 гривень; від 06.12.2012 року № 0002092250, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 53312 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 26656 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 01.05.2011 року між ТОВ «Амадеус Марин» (орендар) та ТОВ «БЛС Груп» (орендодавець) укладений договір № 03/11 (т.І, а.с.34-38), предметом якого є передача орендодавцем в оренду орендатору залізничних цистерн, що оформлюється актами прийому-здачі. Цистерни використовуються для перевозки наливних вантажів.

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору передача цистерн в оренду проводиться за датою перетину цистерною кордону України (в разі, коли цистерни передаються на території інших держав) або за датою прибуття цистерн до станції прийому-здачі цистерн в оренду (в разі, якщо цистерни передають в оренду на території України), згідно зі штемпелем в залізничний накладній та оформлюється двостороннім актом прийому-здачі цистерн.

Згідно з п.2.2 Договору оренди цистерн починається у день підписання акту прийому-здачі цистерн від орендодавця орендатору; день підписання акту вважається першим днем оренди.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість оренди однієї цистерни на добу складає 160 гривень (у т.ч. ПДВ).

На виконання Договору від 01.05.2011 року № 03/11 ТОВ «БЛС Груп» передало в оренду ТОВ «Амадеус Марин» 62 вагона-цистерн, згідно акту надання послуг (т.І, а.с.40) на суму 304640 гривень (у т.ч. ПДВ - 50773,33 гривень) та виписало податкову накладну від 31.07.2012 року № 1 (т.І, а.с.43) на 304640 гривень (ПДВ - 50773,33 гривень). Прийняття орендарем вагонів-цистерн оформлено актами прийому-передачі (т.І, а.с.45-70).

На підставі викладеного ТОВ «Амадеус Марин» віднесено до валових витрат сплачені на користь ТОВ «БЛС Груп» 253866,67 гривень, а сплачений позивачем в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 50773,33 гривень віднесений ним до податкового кредиту. Розрахунки за отримані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Вищевказані обставини були встановлені в ході перевірки, оформленої актом № 7232/22-5/36554196 від 23.11.2012 року і не заперечувались в судовому засіданні представником позивача, який зазначив, що спір виник з приводу невірної оцінки податковим органом фактичного виконання сторонами Договору від 01.05.2011 року № 03/11 та подальших хибних висновків.

Як убачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що операції з надання в оренду вагонів-цистерн фактично не проводились; надані до перевірки акти прийому-здачі і податкові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Суд констатує, що в акті перевірки висновки про безтоварність укладеного ТОВ «Амадеус Марин» правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази, в цілому. У своїх висновках податковий орган вважає, що орендодавець TOB «БЛС Груп» фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції по здаванню в оренду вагонів.

Так, в основу вищезазначеного висновку покладені дані акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЛС Груп» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Амадеус Марин» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року» від 24.10.2012 року № 6450/22-5/37060840.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що правочин між ТОВ «Амадеус Марин» та ТОВ «БЛС Груп» не спричинив реального настання юридичних наслідків, оскільки ТОВ «БЛС Груп» не знаходиться за місцезнаходженням, на підприємстві недостатньо технологічних та трудових ресурсів для виконання послуг організації перевезень вантажів.

Крім того, перевіряючими взято до уваги, що ТОВ «БЛС Груп» є власником 62 залізничних вагонів-цистерн, які були вироблені МЗТМ у періоді 1971-1978 рр. Взявши за основу термін експлуатації цистерн від 13 до 30 років, перевіряючі дійшли висновку про статус цих цистерн - «застаріле обладнання», пославшись в акті перевірки на статтю в журналі «Вісник Приазовського державного університету». Також перевіряючими у акті зазначено про неможливість встановлення місця надання послуг, оскільки в акті надання послуг № 7 від 31.07.2012 року місце надання послуг не зазначено.

Отже, на підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про відсутність економічної мети господарської діяльності ТОВ «БЛС Груп», крім надання податкової вигоди на адресу контрагента ТОВ «Амадеус Марин», внаслідок чого дійшли похідного висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ «БЛС Груп» та ТОВ «Амадеус Марин».

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладено порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначений факт. Саме порушення висвітлено нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, викладених в актів перевірки № 7232/22-5/36554196 від 23.11.2012 року, щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «БЛС Груп» та ТОВ «Амадеус Марин», невідповідності первинних документів вимогам спеціального законодавства.

Так, суд зазначає про безпідставність посилань у акті перевірки на строк придатності вагонів-цистерн, оскільки згідно з технічними паспортами форми ВУ-4М (т.І, а.с. 141-202) строк служби вагонів продовжений до 2016-2017 рр. Вказані технічні паспорти видані уповноваженим підрозділом ДП «Укрзалізниця», є чинними, отже припущення співробітників податкової служби про неможливість використання цих вагонів-цистерн, з огляду на їх аналіз в аспекті статті журналу «Вісник Приазовського державного університету» є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Крім того, суд критично оцінює висновок перевіряючих про неможливість встановлення місця надання послуг, з огляду на не зазначення такого місця в акті надання послуг. Так, у відповідно до п.2.1 Договору № 03/11 від 01.05.2011 року передача цистерн в оренду оформлювалась двосторонніми актами прийому-передачі цистерн (т.І, а.с.45-70), в яких зазначені відповідні станції залізничної дороги. При цьому суд враховує, що залізничні вагони перебувають в русі для перевезення вантажів, отже вони не можуть мати постійного місцезнаходження, однак вони переміщаються за допомогою рухомого складу ДП «Укрзалізниця», яке постійно контролює їх технічний стан, у зв'язку із чим в акті надання послуг неможливо зазначити єдине місце надання послуг з оренди вагонів. Натомість, місця передачі окремих вагонів вбачаються з актів прийому-передачі таких вагонів, що залишено поза увагою працівниками податкової служби.

Суд також враховує надану ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» інформацію з архіву вагонних операцій про маршрут руху належних ТОВ «БЛС Груп» вагонів (т.ІІ, а.с.24-28), з якої вбачаються відомості про потяги, які переміщували вагони, відомості про вантаж вагонів тощо. Переміщення вагонів також підтверджується залученими до матеріалів справи фотографіями вагонів (т.ІІ, а.с.2-23), з яких вбачається, що вагони-цистерни рухались засобами залізничного транспорту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вищезазначених вимог між ТОВ «Амадеус Марин» та ТОВ «БЛС Груп» були складені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які наявні в матеріалах справи.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про нікчемність операцій позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги понесені ТОВ «Амадеус Марин» витрати в розмірі 253866,67 гривень за договором № 03/11 від 01.05.2011 року, що підтверджується первинною документацією, позивачем обґрунтовано віднесено зазначену суму до валових витрат, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставність тверджень в акті перевірки про порушення позивачем п.138.1 ст.138 ПК України при формуванні валових витрат.

Отже податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0002092250, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 53312 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 26656 гривень - є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Визнаючи правочини з надання в оренду вагонів нікчемним, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування кредиту TOB «Амадеус Марин» відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому орендодавець - ТОВ «БЛС Груп» - склав та належним чином оформив податкову накладну; проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Беручи до уваги сплачений ТОВ «Амадеус Марин» в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 50773,33 гривень, позивачем обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного податкового законодавство віднесено зазначену суму до податкового кредиту, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставні твердження в акті перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України при формуванні ним податкового кредиту з ПДВ.

Отже податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0002082250, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 50773 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 25387 гривень, також є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні дій та прийнятті рішень діяв у непередбачений законодавством спосіб, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року №№ 0002082250, 0002092250.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк

.