Ухвала суду № 30784358, 11.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-4552/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника публічного акціонерного товариства "Завод "Екватор" - Щедрова Євгена Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Завод "Екватор" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ "Завод "Екватор" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про:

- скасування податкового повідомлення-рішення №0000440070 від 01 червня 2011 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 131 372 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення №0000450070 від 01 червня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 56 606 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки підприємством у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" віднесено до податкового кредиту суми з ПДВ та правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми з ПДВ.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позов задоволений в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що він не мав можливості провести перевірки з контрагентами позивача, а тому не підтвердив суми ПДВ заявлені позивачем до відшкодування, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо визнання неправомірними податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 19 травня 2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий-вересень 2010 року.

24 травня 2011 року за результатами перевірки було складено акт №1693/070-19/14308032, в якому крім іншого зазначено, що на порушення п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування за квітень-вересень 2010 року на загальну суму 131 372 грн. та відповідно завищене від'ємне значення різниці між сумую податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за березень-серпень 2010 року на загальну суму 56 606 грн.

01 червня 2011 року на підставі даного акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000450070 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 56 606 грн. та №0000440070 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 131 372 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5 грн.

В акті перевірки зазначено, що "у зв'язку з тим, що неможливо відпрацювати ланцюги постачання зазначених постачальників, за результатами перевірки неможливо підтвердити суму податкового кредиту ВАТ "Завод Екватор" по операціях з ними". Також акт перевірки містить витяги з матеріалів перевірок, зі службових листів податкової міліції або інспекції щодо підприємств, здебільшого з якими позивач не співпрацював у перевіреному періоді.

В акті зазначено, що згідно отриманої інформації, ці підприємства можливо є порушниками ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, оскільки вчиняли "нікчемні правочини".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки наведені відповідачем норми Закону України "Про податок на додану вартість" не порушувалися позивачем у перевіреному періоді, а акт перевірки не містить доказів вчинення позивачем таких порушень, у зв'язку з чим доводи податкового органу є необґрунтованими.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв під час виникнення спірних правовідносин) слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), підтвердженим належним чином оформленими документами.

В матеріалах справи містяться письмові докази, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій позивача зі своїми контрагентами, які відповідають вимогам законодавства щодо їх належного оформлення, зокрема податкові та видаткові накладні, платіжні доручення (1 том а.с.84-248, 2 том а.с.1-173, 3том, 4 том, 5 том а.с.1-175).

Отже, якщо контрагент не виконав в повному обсязі свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, факт "товарності" господарських операцій позивача є доведеним і, тому, позивач правомірно формував податковий кредит, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Судова колегія не погоджується з твердженнями апелянта щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: