Ухвала суду № 30783136, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р. Справа № 163423/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-5067/12/1370 за позовом ТзДВ «Самбірська швейна фабрика» до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю «Самбірська швейна фабрика» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення №0000292300 від 28.05.2012 р.

Позові вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно провів перевірку позивача та прийшов до помилкових висновків про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі підтверджуються відповідними первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000292300 від 28.05.2012 р. В задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у формі сплаченого судового збору в сумі 704,25 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вваж є постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідачем проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 14.05.2012 року №100/23-0/00309536 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Самбірська швейна фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із УПСП ТзОВ «Личаківський Лев», за період з 01.12.2010р. по 31.08.2011р.».

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012р. №0000292300, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60105,25 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10319,75 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем представлено усі належні первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

17.01.2011р. позивач уклав з УПСП ТзОВ «Личаківський Лев» контракт №3 на поставку швейного обладнання та запчастин до нього. З грудня 2010 року по серпень 2011 року УПСП ТзОВ «Личаківський Лев» поставляло позивачу товар, згідно накладних, що підтверджується видатковими та податковими накладними УПСП ТзОВ «Личаківський Лев», які скріплені печаткою та підписом головного бухгалтера УПСП ТзОВ «Личаківський Лев». Вказана обставина також підтверджується висновками акта перевірки №100/23-0/00309536 від 14.05.2012 року. Розрахунки за поставлений товар здійснювалися в безготівковій формі.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований та здійснює свою діяльність починаючи з 05.03.1994 року, основним видом діяльності позивача є виробництво одягу, а тому швейне обладнання, яке є предметом контракту від 17.01.2011р. № 3 з УПСП ТзОВ «Личаківський Лев» є йому необхідне та використовується в його основній діяльності.

З Журналу реєстрації довіреностей встановлено, що довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей видавались ОСОБА_1, і зареєстровані під №№ 91, 03, 11, 21, 23, 33/21,15, 41, 50, 59.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що отримані товарно - матеріальні цінності (голки, петлячі, лапки, шпульки, човники для швейних машин та інші запчастини) є малогабаритними, їх перевозили згідно накладних малими партіями, які можно переміщати навіть у портфелі, що і робилося представником фабрики, який їх отримував безпосередньо у ТзОВ СП «Личаківський Лев», що також передбачено контрактом від 17 січня 2011 року, в п.3.2. якого зазначено, що товар отримується самовивозом.

Крім цього, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а-1811/12/1370 за позовом УПСП ТзОВ «Личаківський Лев» до ДПІ в Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та зобов'язання привести дані обліку у відповідність з даними податкових декларацій, позов УПСП ТзОВ «Личаківський Лев» судом задоволено частково. Зокрема, суд зазначає, що висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (видатковими та податковими накладними та довіреностями), які засвідчують факти придбання матеріальних цінностей у ПП «Поляріс Лайт» та ТзОВ «Металбудцентр», так і факт реалізації придбаного товару контрагентам УПСП ТзОВ «Личаківський Лев», зокрема і ТДВ «Самбірська швейна фабрика».

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-5067/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 16.04.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер