Постанова № 30782476, 17.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.04.2013 р. справа №5006/44/104пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Прядка І.М. - довіреність №100/2013 від 15.04.2013р.від відповідача 1: від відповідача 2:Супрун І.Ф. - директор; Переверзєва І.М. - довіреність №02/18-428 від 15.04.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ, Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від27.02.2013р. (повний текст рішення підписано 04.03.2013р.) у справі№5006/44/104пд/2012 (суддя Кучерява О.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Донецьк до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ, Донецької області 2. Новгородської селищної ради, м. Дзержинськ, Донецької області прозобов'язання укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 26.09.2012р. №990, виклавши спірні пункти в редакції позивача

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/44/104пд/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Донецьк до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ, Донецької області та Новгородської селищної ради, м. Дзержинськ, Донецької області про зобов'язання укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії №990 від 26.09.2012р., виклавши спірні пункти, а саме п.п.2.4, 2.5, 3.3, 3.5, 4.3.5, 4.3.7, 4.4.2 в редакції позивача - задоволені частково та п.п.2.4, 2.5, 3.3, 3.5, 4.3.5, 4.4.2 договору викладені в редакції позивача; п.4.3.7 договору - виключено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про часткове скасування судового рішення у зв'язку з тим, що наведене рішення в частині прийняття п.п.2.4, 2.5, 3.3, 3.5, 4.3.5, 4.4.2 договору в редакції позивача є незаконним та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач 1 та відповідач 2 наполягають на задоволенні апеляційної скарги та просять рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ, Донецької області та Новгородської селищної ради, м. Дзержинськ, Донецької області про зобов'язання укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 26.09.2012р. №990, виклавши спірні пункти 2.4, 2.5, 3.3, 3.5, 4.3.5, 4.3.7, 4.4.2 в редакції позивача, запропонованій в протоколі узгодження розбіжностей від 12.10.2012р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), а саме:

Пункт 2.4 договору: "Плановий річний об'єм споживання Теплозабезпечуючою організацією теплової енергії становить 3865,91 Гкал: для населення - 2012,94 Гкал; для бюджетних установ - 1397,65 Гкал; для організацій та інших споживачів - 146,02 Гкал; для соцкультсфери - 309,3 Гкал. Об'єм споживання змінюється у разі зміни опалюваної площі. При необхідності збільшення або зменшення місячного об'єму теплової енергії, Споживач погоджує до 15 числа поточного місяця з Теплогенеруючою організацією коректировку місячного об'єму і оплати за теплову енергію".

Пункт 2.5 договору: "Середньомісячний об'єм споживання Теплозабезпечуючою організацією теплової енергії визначається відповідно затвердженого температурного графіку, діючого температурного режиму і показів вузла обліку".

Пункт 3.3 договору: "Розрахунки за фактично спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з тарифами вказаними п 2.2".

Пункт 3.5 договору: "За несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Оплата пені не звільняє Теплозабезпечуючу організацію від необхідності компенсувати Теплогенеруючій організації збитки, які спричинені не виконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за цим договором. Оплата пені не звільняє від виконання обов'язків договору. Крім того, при порушенні Теплозабезпечуючою організацією строків оплати за теплову енергію, Теплогенеруюча організація залишає за собою право обмежити або повністю припинити постачання теплової енергії після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, передбачені діючим законодавством (ст.25 Закону України "Про теплопостачання"). Датою оплати теплової енергії слід вважати дату надходження грошових коштів на рахунок Теплогенеруючої організації".

Пункт 4.3.5 договору: "Виконавець має право у разі несвоєчасного усунення поривів Теплозабезпечуючою організацією власних теплових мереж, скласти односторонній акт про втрати із системи опалення згідно з показаннями комерційних лічильників обліку тепла (затрати на поповнення теплової мережі) та внести вартість понесених затрат в рахунок для оплати та відшкодування збитків, повязаних з наповненням системи, а також припинити або обмежити поставку теплової енергії відповідно до "Правил користування тепловою енергією".

Пункт 4.3.7 договору: "За відсутності передплати у розмірі 50% за заявлену теплову енергію до початку місяця постачання теплової енергії може бути обмежене або повністю припинене (відповідальність за вказані дії покладається на Споживача) ".

Пункт 4.4.2 договору: "Виконавець зобов'язаний здійснювати поставку теплової енергії на підставі письмово заявленого "Новгородським ККХ" об'єму теплової енергії на опалювальний сезон з розподілом по місяцям і узгодженого температурного графіка, при умовах оплати Тепозабезпечуючою організацією, згідно з умовами цього договору. Поставка теплової енергії здійснюється за показаннями комерційних лічильників обліку теплової енергії, повірених та опломбованих. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж або за домовленістю сторін в іншому місці. Прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація (пункт 18 Правил користування тепловою енергією)".

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ та Новгородської селищної ради, м. Дзержинськ обґрунтовані тим, що перед початком опалюваного сезону 2011 - 2012 років позивачем був направлений на адресу відповідача 1 трьохсторонній договір на постачання теплової енергії від 26.09.2012р. №990. 11.10.2012р. відповідачем 1 направлений протокол розбіжностей, відповідно до якого останній вніс зауваження до п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.3.3, п.3.5, п.4.3.5, п.4.3.7, п.4.4.2. За твердженням позивача, 15.10.2012р. керівникові ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства" вручений протокол узгодження розбіжностей до договору на постачання теплової енергії від 26.09.2012р. №990, який останнім не підписаний. В свою чергу, відповідачем 2 договір підписано без заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості заявлених вимог щодо викладення п.п.2.4, 2.5, 3.3, 3.5, 4.3.5, 4.4.2 договору в редакції позивача, мотивувавши тим, що договір про надання послуг з постачання теплової енергії є обов"язковим в силу Закону, жодна з пропозицій відповідача, з приводу якої сторони не досягли згоди після укладення протоколу узгодження розбіжностей, не може бути прийнятою та не підлягає включенню до спірного договору.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, відповідно до рішення Новгородської селищної ради від 30.05.2002р. №4/2-4 "Про прийняття об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність та передання їх на обслуговування товариству з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" прийнято та поставлено на баланс селищної ради від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" КГП "Фенольний завод" житловий фонд загальною площею 28157,30 кв.м. з вбудованими приміщеннями та прилеглими до них будовами, благоустроїв та магістральних мереж. Прийняті об'єкти передані на обслуговування ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства" на договірних умовах.

Посилаючись на ст.ст.19, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також на ст.179 Господарського кодексу України, позивач спрямував на адресу відповідачів підписаний проект договору про надання послуг з постачання теплової енергії №990 від 26.09.2012р.

Відповідач 2 вказаний проект договору підписав без заперечень.

Відповідач 1, отримавши та розглянувши проект договору №990 від 26.09.2012р., 09.10.2012р. склав протокол розбіжностей до вказаного договору, а договір підписав з протоколом розбіжностей від 09.10.2012р. в якому запропонував наступне:

Пункт 2.1 договору викласти в наступній редакції: «Тариф на виробництво теплової енергії затверджується органом місцевого самоврядування. Тариф на виробництво теплової енергії динамічний, при зміні цін на вихідні енергоносії Теплогенеруюча організація змінює ціну відповідно до діючого законодавства».

Пункт 2.4 договору викласти в наступній редакції: «Річний об'єм споживання Теплозабезпечуючою організацією теплової енергії становить 3865,91 Гкал: для населення - 2012,94 Гкал; для бюджетних установ - 1397,65 Гкал; для організацій та інших споживачів - 146,02 Гкал; для соцкультсфери - 309,3 Гкал. Об'єм споживання змінюється у разі зміни опалюваної площі. При необхідності збільшення або зменшення місячного об'єму теплової енергії, Споживач погоджує до 15 числа поточного місяця з Теплогенеруючою організацією коректировку місячного об'єму і оплати за теплову енергію».

Пункт 2.5 договору викласти в наступній редакції: «Середньомісячний об'єм споживання Теплозабезпечуючою організацією теплової енергії визначається відповідно затвердженого температурного графіку, діючого температурного режиму і не може бути більше нормативних об`ємів споживання, вказаних у п.2.4».

Пункт 3.3 договору викласти в наступній редакції: «Розрахунки за фактично спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, згідно з тарифами, вказаними п.2.2 і об`ємами, вказаними у п.2.4 цього договору».

Пункт 3.5 договору викласти в наступній редакції: «За несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Оплата пені не звільняє Теплозабезпечуючу організацію від необхідності компенсувати Теплогенеруючій організації збитки, які спричинені не виконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за цим договором. Оплата пені не звільняє від виконання обов'язків договору. Крім того, при порушенні Теплозабезпечуючою організацією строків оплати за теплову енергію, Теплогенеруюча організація залишає за собою право обмежити або повністю припинити постачання теплової енергії стосовно рішення суб`єкта відносин у сфері теплозабеспечення на умовах, передбачених діючим законодавством».

Пункт 4.3.5 договору виключити.

Пункт 4.3.7 договору виключити.

Пункт 4.4.2 договору виключити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав примірник договору із протоколом розбіжностей 11.10.2012р. (тобто в межах 20-ти денного терміну, встановленого ч.4 ст.181 ГПК України).

За твердженням позивача, 15.10.2012р. керівникові ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства" вручений протокол узгодження розбіжностей від 12.10.2012р. до договору на постачання теплової енергії №990 від 26.09.2012р., який останнім не підписаний. Тобто, сторони не прийшли до згоди по деяким пунктам договору, а саме: п.2.4, п.2.5, п.3.3, п.3.5, п.4.3.5, п.4.3.7 та п.4.4.2, що й стало підставою звернення до господарського суду із відповідними позовними вимогами про захист своїх прав.

Наразі, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005р. №630, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007р. №71, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений ст.ст.179-181 Господарського кодексу України.

При цьому, ч.ч.3, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Тобто, укладання спірного договору є обов`язковим для сторін в силу закону. Проте, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, щодо прийняття спірних пунктів договору на умовах поданого позивачем проекту протоколу узгодження розбіжностей, враховуючи наступне.

Так, загальний порядок укладання господарських договорів визначений статтею 181 ГК України і складається з таких стадій: проекту договору, протоколу розбіжностей, безпосереднього врегулювання розбіжностей, судового розгляду переддоговірних спорів щодо врегулювання розбіжностей, за якими сторони не дійшли згоди. При цьому на кожній з цих стадій процес укладення договору може бути завершений, якщо сторони дійшли згоди з усіх його істотних умов. У разі недосягнення такої згоди між сторонами процес укладення договору переходить до наступної стадії.

Частиною другою статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За приписом частини четвертої вказаної статті за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Тобто, сторона, яка одержала проект договору, може, виявивши свою волю на укладення запропонованого їй договору, викласти свою редакцію окремих умов останнього чи доповнити договір певними умовами шляхом складання протоколу розбіжностей. Прийняття запропонованого проекту договору із зауваженням є акцептом на інших умовах, а відтак укладання договору переходить до стадії протоколу розбіжностей.

Відповідно до частини п'ятої ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно частин 7 та 8 вказаної статті, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, проект договору та протокол розбіжностей є доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду. Тобто, предметом розгляду у суді можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1, отримавши проект договору, в силу приписів ч.4 ст.181 ГК України був зобов'язаний у 20-тиденний термін розглянути проект договору, підписати його та повернути ТОВ "НВО "Інкор і Ко", а у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору він повинен був скласти протокол розбіжностей, що фактично і вчинив.

Не погоджуючись підписати наданий договір у запропонованій позивачем редакції, ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства" впродовж 20-тиденного строку від дня отримання проекту договору склав протокол розбіжностей та своєчасно (11.10.2012р.) спрямував його на адресу ТОВ "НВО "Інкор і Ко" (отримання позивачем протоколу розбіжностей документально підтверджено).

Таким чином, відповідач 1 не припустився порушення приписів ч.4 ст.181 Господарського кодексу України та своєчасно спрямував на адресу позивача протокол розбіжностей до проекту спірного договору №990 від 26.09.2012р., а позивач мав можливість впродовж 20-тиденного терміну від дня отримання протоколу розбіжностей (тобто у період з 11.10.2012р. до 01.11.2012р.) у подальшому діяти у відповідності до вимог частин 5, 6 та 7 ст.181 ГК України.

Тобто, в разі непогодження позивача із запропонованою відповідачем 1 редакцією спірного договору, ТОВ "НВО "Інкор і Ко" повинен був в межах двадцятиденного терміну від дня отримання протоколу розбіжностей (до 01.11.2012р.) звернутись до суду із відповідним позовом.

Як зазначено вище, відповідно до ч.7 ст.181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Таким чином, враховуючи те, що до суду із відповідними позовними вимогами позивач звернувся 03.12.2012р. (тобто з пропущенням встановленого 20-ти денного терміну), тому договір про надання послуг з постачання теплової енергії №990 від 26.09.2012р. вважається укладеним на умовах, запропонованих відповідачем 1 у протоколі розбіжностей до вказаного договору від 09.10.2012р.

Окрім зазначеного, наданий позивачем до матеріалів справи протокол узгодження розбіжностей від 12.10.2012р. до договору №990 від 26.09.2012р. колегією суддів не приймається в якості належного доказу вчинення ТОВ "НВО "Інкор і Ко" дій, передбачених частинами 5, 6, 7 ст.181 ГК України, оскільки в матеріалах справи відсутні доказів відправки відповідачу 1 або відповідачу 2 вказаного протоколу, як і не міститься доказів його отриманнями останніми. Твердження позивача про те, що протокол узгодження розбіжностей був наданий особисто керівнику ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства" відповідачем 1 не підтверджені, належними у розумінні ст.ст.32-36 ГПК України не доведені, а отже не можуть бути підставою вважати, що протокол узгодження розбіжностей отриманий відповідачем 1. Інших доказів врегулювання розбіжностей сторонами не представлено, судом не встановлено. Крім того, у вказаному протоколі узгодження розбіжностей ТОВ "НВО "Інкор і Ко" взагалі зазначено як споживач, хоча у проекті договора №990 від 26.09.2012р. останній визначений як теплогенеруюча організація, виконавець.

З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову. Навпаки, наявними у справі доказами підтверджено, що позивач не дотримався приписів частин 5, 6 та 7 ст.181 Господарського кодексу України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства судом першої інстанції застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/44/104пд/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Донецьк до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства", м. Дзержинськ, Донецької області та Новгородської селищної ради, м. Дзержинськ, Донецької області про зобов'язання укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії №990 від 26.09.2012р., виклавши спірні пункти, а саме п.п.2.4, 2.5, 3.3, 3.5, 4.3.5, 4.3.7, 4.4.2 в редакції позивача - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 93 а, ЄДРПОУ 31297266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" (85295, Донецька область, м. Дзержинськ, с. Новгородське, вул. Артема, 1, ЄДРПОУ 31459617) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 573грн.50коп.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 16.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 17.04.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 6 прим.

1 - позивачу;

2 - відповідачам;

1 - до справи;

1 - ГСДО;

1 - ДАГС.