Рішення № 30782305, 15.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2013 р. Справа № 911/817/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», ідентифікаційний код: 35429675, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56,

до відповідача-1 - товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», ідентифікаційний код: 31704186, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7,

та відповідача-2 - міжгосподарського будівельного об'єднання «Агробуд», ідентифікаційний код: 03584728, місцезнаходження: 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Стадіонна, 5,

про виплату страхового відшкодування та здійснення відшкодування шкоди, -

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Пилипенко Я.М., який діє на підставі довіреності від 29.12.2012 року №29/12-12_П;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі за текстом: Відповідач-1) та міжгосподарського будівельного об'єднання «Агробуд» (далі за текстом: Відповідач-2) про стягнення з Відповідача-1 страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 28 091,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто одна гривня 21 коп.) та стягнення з Відповідача-2 різниці між розміром завданої шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 17 428,37 грн. (сімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 37 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту від 18.07.2012 року №3554, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на Наддніпрянському шосе в м. Києві, Позивачем було здійснено виплату громадянці України Гришко Тетяні Василівні страхового відшкодування в розмірі 45 519,58 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 58 коп.), у зв'язку з чим до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачів -1, -2 на одержання виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2013 року порушено провадження у справі №911/817/13-г та призначено розгляд справи на 15.04.2013 року.

15.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача-1 надійшов лист б/н, б/д (вх. №9593 від 15.04.2013 року) з доданими документами, в якому Відповідач-1 повідомляє, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №АА/7096539, Відповідач-1 застрахував відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якого потерпілому було завдані матеріальні збитки. Франшиза за вказаним полісом передбачена у розмірі 0,00 грн. Враховуючи викладене, відповідач визнає позов повністю.

15.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 15.04.2013 року №63 з доданими документами, у якому Відповідач-2 повідомляє про неможливість забезпечення явки свого повноважного представника у судове засідання 15.04.2013 року у зв'язку з його терміновим відрядженням для участі в іншому судовому засіданні, та просить суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін.

15.04.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 13.03.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач-1 та Відповідач-2 в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 13.03.2013 року виконали частково.

Детально дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи від 15.04.2013 року №63, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Згідно п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, те, що Відповідачем-2 не надано суду належних доказів перебування представника Відповідача-2 у відрядженні та неможливості направлення у судове засідання іншого представника, а також те, що неявка представника Відповідача-2 в судове засідання 15.04.2013 року не перешкоджає вирішенню спору у даній справі, а наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи від 15.04.2013 року №63.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.04.2013 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач-2 належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, як вбачається з клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи від 15.04.2013 року №63, суд дійшов висновку, що Відповідач-2 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач-2 про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

18.07.2012 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (страховик) та громадянкою України Гришко Тетяною Василівною (страхувальник) укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту від 18.07.2012 року №3554 (далі за текстом: Договір), згідно п. 2.1. якого, предметом цього договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з: володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Lexus RX350, реєстраційний номер АА1548СН, № кузова JTJBK11A202404726, 2009 року випуску.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. Договору, договір діє на території України, країн Європи та СНД (європейська частина). Договір набуває чинності 24.07.2012 року та припиняє діяти та втрачає чинність з 24 год. 00 хв. 23.07.2013 року.

Згідно п.п. 7.1.3., 7.4.3. Договору, страхувальник має право на одержання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Договором у п. 9.6. визначено, що страхове відшкодування може бути виплачене за вибором страховика одним із нижчезазначених способів або їх поєднанням: шляхом перерахування на рахунок СТО, для забезпечення відновлювальних (ремонтних) робіт, при цьому розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється виключно на підставі рахунків-фактури відповідних СТО, автомагазинів, тощо; шляхом виплати грошових коштів страхувальнику або іншій особі за письмовою заявою страхувальника. При цьому розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється виключно на підставі товарознавчої експертизи (дослідження, оцінки), проведеного експертом/суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страховика.

Відповідно до секції 3 Договору, фізичний знос при визначенні страхового відшкодування не враховується; у разі пошкодження за ризиками ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП, франшиза складає 0% від страхової суми.

Пунктом 9.19. Договору встановлено, що після виплати страхового відшкодування до страховика переходить в межах фактичних затрат право вимоги (регресу), яке страхувальник має до особи, винної (відповідальної) за заподіяний збиток, згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

16.08.2012 року о 13 год. 10 хв. на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Lexus RX350, державний номер АА1548СН, під керуванням Гришко Тетяни Василівни та транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, № кузова 370450, який належить міжгосподарському будівельному об'єднанню «Агробуд», під керуванням Вершути Юрія Анатолійовича, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУ МВС України про дорожньо-транспортну пригоду від 28.08.2012 року №9055809.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2012 року у справі №3-4571/12, 16.08.2012 року о 13 год. 10 хв. Вершута Ю.А., керуючи автомобілем «Камаз», державний номер 35-28КХС та рухаючись по мосту Патона у м. Києві здійснив зіткнення з автомобілем «Лексус», державний номер АА1548СН, під керуванням водія Гришко Т.В., чим порушив п.п. 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим Вершуту Ю.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. у дохід держави.

Згідно п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що 31.08.2012 року, з дотриманням вимог п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 7.1.3. Договору, громадянкою України Гришко Тетяною Василівною до Позивача подано заяву про виплату страхового відшкодування від 31.08.2012 року №15/04/9.01/4703.12, в якій громадянка України Гришко Тетяна Василівна просила виплатити їй страхове відшкодування, згідно з умовами Договору, у зв'язку із страховим випадком, що стався 16.08.2012 року із транспортним засобом Lexus RX350, державний номер АА1548СН. Суму страхового відшкодування просила перерахувати на СТО ТОВ «ВіДі Еліт» згідно рахунку, а за ремонт диска на ФОП Валуйська О.В.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 27.09.2012 року №ЕЛЮСА-008139, вартість виконаних робіт з ремонту транспортного засобу Lexus RX350, реєстраційний номер АА1548СН, № кузова JTJBK11A202404726, 2009 року випуску, складає 45 149,58 грн.; як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.09.2012 року №б/н-2, загальна вартість робіт складає 370,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Розглянувши заяву громадянки України Гришко Тетяни Василівни про виплату страхового відшкодування від 31.08.2012 року №15/04/9.01/4703.12, Позивач на підставі страхового акту від 07.09.2012 року №АС-005066 Регрес та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з рахунку від 17.08.2012 року №ЕЛюС-0007072, рахунку-фактури від 19.09.2012 року №б/н-2 та враховуючи звіт про визначення вартості матеріального збитку від 13.09.2012 року №324, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 45 519,58 грн., що складається з 45 149,58 грн., перерахованих на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Еліт» та 370,00 грн., перерахованих на рахунок фізичної особи-підприємця Валуйської О.В., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.09.2012 року №7376 та від 19.09.2012 року №7420, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільним кодексом України у ч. ч. 1, 2 ст. 1187 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з технічного паспорту авто-мотомашини серії ВЯ №501471, виданого 31.07.1996 року, власником транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, є міжгосподарське будівельне об'єднання «Агробуд».

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Lexus RX350, державний номер АА1548СН, та транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, № кузова 370450, цивільно-правова відповідальність Відповідача-2, який є власником транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, № кузова 370450, 1990 року випуску, застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7096539, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7096539, франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) складає нуль гривень.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», після виплати страхового відшкодування у розмірі 45 519,58 грн., до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є власник транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, - міжгосподарське будівельне об'єднання «Агробуд».

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що відповідно до висновку про вартість, викладеного у звіті товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Експертиза та оцінка» про визначення вартості матеріального збитку від 13.09.2012 року №324, вартість заподіяного власнику транспортного засобу Lexus RX350, державний номер АА1548СН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 31.08.2012 року матеріального збитку складає 28 091,21 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, цивільно-правова відповідальність Відповідача-2 застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», то Відповідач-1, з урахуванням положень п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», несе відповідальність за сплачене Позивачем страхове відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в межах суми оціненої шкоди у розмірі 28 091,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто одна гривня 21 коп.).

Як встановлено судом, Позивачем на адресу Відповідача-1 надіслано заяву про страхове відшкодування від 15.10.2012 року №15/04/8.04/314-12, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на користь Позивача в розмірі 45 519,58 грн.

На заяву Позивача про страхове відшкодування від 15.10.2012 року №15/04/8.04/314-12 Відповідач-1 не відреагував, грошові кошти у розмірі 45 519,58 грн. не сплатив.

Як вказує Відповідач-1 у своєму листі б/н, б/д (вх. №9593 від 15.04.2013 року), Відповідач-1 визнає позов повністю.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що вказані дії Відповідача-1 щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Детально, всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача-1 відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 28 091,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто одна гривня 21 коп.), та з урахуванням того, що Відповідачем-1 позов визнано повністю, вказана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до абз. 5. п. 8 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року№02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи. У зв'язку з цим господарський суд не повинен відмовляти в позові про стягнення шкоди безпосередньо з винної особи.

Судом встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт від 27.09.2012 року №ЕЛЮСА-008139, та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.09.2012 року №б/н-2, фактичний розмір шкоди складає 45 519,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що різниця між оціненою шкодою, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.09.2012 року №324 у розмірі 28 091,21 грн., та фактичним розміром фактичних витрат на ремонт механічних пошкоджень, отриманих транспортним засобом Lexus RX350, державний номер АА1548СН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 45 519,58 грн., складає 17 428,37 грн. (сімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 37 коп.).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 1194 Цивільного кодексу України, обов'язок зі сплати Позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням лежить на Відповідачі-2.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача різниці між розміром завданої шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 17 428,37 грн. (сімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 37 коп.), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Камаз 55102, державний номер 3528КХС, є обґрунтованою та доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем-2 протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідачів -1, -2 судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України, покладаються судом на Відповідачів-1, -2, як сторін, внаслідок неправильних дій яких виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» та міжгосподарського будівельного об'єднання «Агробуд» про виплату страхового відшкодування та здійснення відшкодування шкоди, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», ідентифікаційний код: 31704186, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», ідентифікаційний код: 35429675, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, витрати на страхове відшкодування у порядку регресу у розмірі 28 091,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто одна гривня 21 коп.) та судовий збір у розмірі 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.).

3. Стягнути з міжгосподарського будівельного об'єднання «Агробуд», ідентифікаційний код: 03584728, місцезнаходження: 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Стадіонна, 5, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», ідентифікаційний код: 35429675, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, витрати на відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 428,37 грн. (сімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 37 коп.) та судовий збір у розмірі 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 15 квітня 2013 року.