Ухвала суду № 30781919, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 2-а-3784/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представників позивача - Мазило Олени Павлівни та Юхно Ярослава Олексійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 03.02.2011 року за №0000272301/0, за №0000282301/0, за №0000292301/0 та від 10.05.2011 року за №0001512301/1 і за №0000282301/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними та винесені внаслідок неналежного застосування відповідачем норм чинного податкового законодавства. Також, висновок відповідача про заниження підприємством валових доходів на 4145 113,30 грн. є неправомірним, оскільки зазначені кошти є санкцією за неналежне виконання ним зобов'язань перед постачальником. Крім того, позивачем наголошувалось, що твердження ДПІ у м. Херсоні, зроблене за наслідками попередньої документальної перевірки, стосовно обов'язку позивача відкоригувати в сторону зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та від'ємний залишок з податку на додану вартість є неправомірним, поза як, результати проведеної перевірки та податкові зобов'язання не є узгодженими, а їх висновки оскаржуються в судовому порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 03.02.2011 року за №0000272301/0, №0000292301/0, №0000282301/0 та від 10.05.2011 року за №0001512301/1, №0000282301/1.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником ДПІ у м. Херсоні подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Херсоні на підставі направлень на перевірку було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом було складено акт від 12 січня 2011 року за №88/23-5/00131771, на підставі якого та внаслідок виявлення порушення норм чинного законодавства, ДПІ у м. Херсоні винесено податкові повідомлення - рішення від 03.02.2011 року №0000272301/0, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток на 1629823, 00 грн., у тому числі 998083, 00 грн. - за основним платежем та 631740, 00 грн. - за штрафними санкціями, №0000282301/0, яким позивачу збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 93530, 00 грн., у тому числі 74824, 00 грн. - за основним платежем та 18706 грн. - за штрафними санкціями та №0000292301/0, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2145256, 00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 536314, 00 грн..

За результатами апеляційного оскарження спірних рішень до ДПА в Херсонській області рішення №0000272301/0 частково скасовано на суму штрафних санкцій в розмірі 382219, 25 грн., рішення №0000292301/0 частково скасовано на суму застосованих штрафних санкцій в розмірі 536314, 00 грн. а рішення №0000282301/0 залишено без змін.

За наслідками розгляду ДПА в Херсонській області скарги позивача, ДПІ у м. Херсоні 10.05.2011 року винесені податкові повідомлення - рішення за №0001512301/1 про нарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток на 1247603, 00 грн., у тому числі 998083, 00 грн. - за основним платежем та 249520,75 грн. - за штрафними санкціями та №0000282301/1.

В результаті оскарження позивачем спірних рішень до ДПА України, скарга позивача залишена без задоволення, а спірні повідомлення - рішення без змін.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також вважав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені всупереч норм чинного законодавства та порушують законні права та інтереси позивача, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) регулюються питання оподаткування сумнівної, безнадійної заборгованості і передбачено порядок збільшення валових доходів та валових витрат у зв'язку із списанням такої заборгованості.

Відповідно до ст. 12.1.5 Закону № 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає, зокрема, 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з рішень Господарського суду Херсонської області від 02 червня 2009 року по справах №3/63-09, №3/64-09 та від 18 червня 2009 року по справам №7/87-09 і №7/88-09 визнано та стягнено заборгованість позивача перед Дочірньої компанії "Гаї України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основного боргу, суми інфляції та 3 % річних від суми заборгованості.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення за №0000272301/0 відповідач виходив з того, що позивачем занижено суми валових доходів на 4145113,30 грн. в зв'язку з не включенням до складу доходів сум індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості, проте, норми чинного податкового законодавства не містять вимоги щодо збільшення валового доходу на суми індексу інфляції та 3 % річних, зокрема, зазначені суми не включені до валового доходу встановленого ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, положення ст. 12.1.5 Закону № 334/94-ВР не застосовуються до сплати сум індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості, оскільки така заборгованість не відображена в податковому обліку платника, тобто при нарахуванні зазначених сум позивач не включав їх до складу валових витрат, а отже об'єкт оподаткування в минулих податкових періодах не зменшувався за рахунок збільшення валових витрат, а тому висновки про заниження суми валових доходів є необґрунтованими.

Наведені положення підтверджуються, змістом п.п. 5.3.5. Закону № 334/94-ВР, згідно яких не включаються до складу валових витрат витрати на, зокрема, сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Стосовно твердження відповідача щодо завищення ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" сум валових витрат колегія суддів також вважає необхідним зазначити.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 року за № 51/97-ВР (далі Закон № 51/97-ВР) державний резерв призначається, зокрема, для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів.

Пунктами 2 та 5 ст. 12 Закону № 51/97-ВР встановлено, що відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється, окрім іншого, у порядку тимчасового позичання.

Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення.

За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 16 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву затвердженого Постановою КМУ від 08 жовтня 1997 року за № 1129 (далі Порядок) розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі.

З матеріалів справи, а саме позовної заяви та відповіді на заперечення від 03 лютого 2011 року за вхідним № 02/186 вбачається, що між позивачем та Державним комітетом України з державного матеріального резерву укладений договір позики природного газу від 04 січня 2012 року за №ЮР-7-1/153-2002, пунктом 2.2 якого передбачена плата за позичання матеріальних цінностей та нараховано у ІІ півріччі 2009 року та І півріччі 2010 року 369 646, 20 грн. плати за користування позичкою.

Згідно 5.1. Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. Закону № 334/94-ВР встановлено, що до валових витрат відноситься, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, виходячи з вищенаведеного та враховуючи норми чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що дії ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" по віднесенню до складу валових витрат нарахованої плати за користування позичкою природного газу з державного резерву у розмірі 369646,20 грн. є правомірними та такими, що узгоджуються з положеннями п.п. 5.2.1. Закону № 334/94-ВР.

Крім того, щодо протиправного не відображення позивачем результатів попередньої документальної перевірки, за якою було зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 5340895,00 грн. та було нараховано підприємству зобов'язання з ПДВ на суму 74824,00 грн., чим було порушено вимоги Закону України "Про систему оподаткування" колегія суддів зазначає наступне.

Актом попередньої перевірки від 18 листопада 2009 року за №3500/23-5/00131771 відповідачем було встановлено заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, однак наведені порушення були предметом адміністративного та судового оскарження позивачем і на момент складання акту перевірки №88/23-5/00131771 від 12 січня 2011 року Херсонським окружним адміністративним судом по справі №2-а-2174/10/2170 були прийняті до провадження позовні вимоги ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про оскарження повідомлень - рішень, які винесені актом №3500/23-5/00131771.

Згідно до п.п. 5.2.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року за № 2181-III (далі Закон № 2181-III) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 5.2.2. Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить аконодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення,

Також, положеннями п.п. 5.2.4 Закону № 2181-III встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

А тому, враховуючи, що на час винесення акту проведеної перевірки від 12 січня 2011 року за №88/23-5/00131771 податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ узгоджені не були, поза як, податкові повідомлення винесені після перевірки 18 листопада 2009 року оскаржувались в Херсонському окружному адміністративному суді та остаточного судового рішення винесено не було, то відповідно і зобов'язання по відображенню результатів попередньої податкової перевірки, зокрема, зменшення залишку від'ємного значення, у позивача не виникало.

Враховуючи все наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, а також, вони були предметом розгляду судом першої інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: