Ухвала суду № 30780739, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.справа № 2а-10524/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року

у адміністративній справі № 2а-10524/10/0870 за позовом Куйбишевської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення 6000 грн.

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року задоволено адміністративний позов Куйбишевської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області та стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Куйбишевської селищної ради Запорізької області (р/р 33211845700153, МФО 813015, ГУДКУ у Запорізькій області, ОКПО 34676927, код платежу 11011300) податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 000 грн.

Зазначені постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони по справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не прибули, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до ч.4 ст.196 та ст.41 КАСУ надає судовій колегії розглянути справу без участі осіб, що приймали участь у цій справі та на підставі наявних справі доказів.

Перевіривши матеріали справи та рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача виходячи з нижченаведеного

Предметом спору у цій справі є стягнення з фізичної особи суми узгодженої податкової заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, яка була визначена податковим органом з урахуванням самостійно задекларованих позивачем доходів, одержаних ним з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

Спірні правовідносини врегульовані законами "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 р. (далі - закон № 889-ІV), "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - закон №2181-ІІІ), та "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. (далі - закон № 509-ХІІ).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач по справі є фізичною особою, який на виконання свого обов'язку по декларуванню доходів, одержаних ним з 01 січня по 31 грудня 2009 року, подав 31 березня 2010 року декларацію № 1238 (а.с.5-6), в якій власноручно в графі 1.2. декларації зазначив про продаж ним автомобіля «Шевроле» та суму отриманого ним доходу - 40000 грн., при цьому не вказав суму утриманого податку, та зазначив про сплату суми сплаченого ним податку при продажу рухомого майна.

На підставі задекларованих відповідачем ОСОБА_1 в декларації № 1238 доходів від продажу автомобіля, та згідно з п.п. "г" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ, п.1 ст.10 Закону №509-ХІІ, п.12.1 ст.12 та п.7.1 ст.7 Закону № 889-ІV, Куйбишевською МДПІ Запорізької області було сформовано та направлено в адресу відповідача податкове повідомлення №0003931701/0/400 від 08.04.2010 р. по податку з доходів фізичних осіб (код платежу 11011300), яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань у розмірі 6000 грн. (а.с.7). Податкове повідомлення відповідач ОСОБА_1 особисто отримав в Куйбишевській МДПІ Запорізької області 14.04.2010 р., що підтверджено його підписом та ним не заперечується під час судового розгляду виниклого у цій справі спору в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, та враховано судом першої інстанції під час вирішення позову у цій справі по суті, відповідач по справі 05.05.2010 року, тобто майже через місяць після отримання податкового повідомлення від 08.4.2010 р. № 0003931701/0/400, подав до Куйбишевської МДПІ Запорізької області супровідним листом № 01/05-05 уточнену декларацію з інформацією про відсутність у нього об'єкту оподаткування за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, та скаргу №02/05-05 від 05.05.2010 р., в якій просив провести уточнюючу декларацію по його особовому рахунку і на підставі цього скасувати податкове повідомлення № 0003931701/400 від 08.04.2010 р. За результатом розгляду скарги відповідача та надісланої ним уточненої декларації, Куйбишевською МДПІ Запорізької області після продовження строку розгляду первинної скарги, було винесено рішення від 25.06.2010 р. №1298/10/10-010 яким скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення №0003931701/0/400 від 08.04.2010 р. залишено без змін (а.с.11-12).

25.06.2010 року податковим органом було сформовано податкове повідомлення №0003931701/1/1153 (а.с.13), яке отримане відповідачем 03.07.2010 року, що підтверджено підписом відповідача та не заперечувалося ним під час судового розгляду даної справи.

На час розгляду судом першої інстанції даної справи та постановлення судового рішення по суті спору, відповідачем не подавалися докази про подальше оскарження ним в апеляційному або судовому порядку податкового повідомлення № 0003931701/400 від 08.04.2010 р., або дій позивача щодо неприйняття уточненої декларації відповідачем. Не було надано таких доказів відповідачем і до апеляційного суду.

З урахуванням вищенаведеного та того, що згідно особової картки платника податків, яка ведеться Куйбишекською МДПІ у Запорізької області у відповідача існує податкова заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6000 грн., яка ним в добровільному порядку не сплачена, а податковим органом вжиті були усі визначені законом заходи задля стягнення з відповідача податкової заборгованості, а саме згідно ст.6 Закону №2181-ІІІ відповідачу направлялися перша податкова вимога №1/121 від 06.08.2010 р. та друга податкова вимога №2/131 від 26.10.2010, які були отримані відповідачем, про підтверджено поштовими повідомлення про вручення кореспонденції, судова колегія визнає правильними висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача у цій справі стосуються узгодженого податкового зобов'язання, що не сплачено відповідачем в добровільному порядку, тому є сумою податкового боргу платника податків, підлягаючою стягненню в примусовому судовому порядку.

Зазначені висновки по цій справі повністю узгоджуються з нормами матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п.1.2, 1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, а пунктом 5.1 вищеназваного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку..

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, тобто, у разі оскарження платником податків невірно визначеної суми податкового зобов'язання або прийнятого незаконого рішення до контролюючого органу скаргою у письмовій формі яка може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, а також звернення платника податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до ст.5.2.5 Закону №2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідачем до матеріалів справи не надавалися докази про оскарження ним податкового повідомлення № 0003931701/400 від 08.04.2010 р. у визначені законом строки до контролюючого органу вищого рівня, або про оскарження ним вказаного податкового повідомлення до суду, з виконання визначеного п.5.2.5 Закону №2181-ІІІ обов'язку письмового повідомлення контролюючого органу про кожний випадок судового оскарження його рішень, у зв'язку з чим у суду першої та апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що у відповідача було право для зупинення виконання податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні № 0003931701/400 від 08.04.2010 р. до закінчення процедури адміністративного або судового його оскарження.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача стосовно протиправності дій податкового органу та прийнятого ним рішення у зв'язку подання нібито відповідачем уточнюючої декларації про доходи за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 по якій у нього відсутній об'єкт оподаткування, оскільки матеріали справи не містять в собі доказів про оскарження дій позивача щодо неприйняття уточнюючої декларації, та про те, що зазначений відповідачем в декларації № 1238 від 31.03.2010 року (а.с.5-6) автомобіль марки «Шевроле» в дійсності ним не був проданий, а зазначену інформацію про продаж автомобіля та отримання доходу 40000 грн, він вніс в декларацію № 1238 від 31.03.2010 року під впливом посадових осіб податкового органу.

Тим більш, що положеннями законів, які регулюються спірні правовідносини не передбачено подання фізичними особами громадянами уточнених декларацій (розрахунків) про отриманні ними доходи, не передбачено та не затверджено форму такої уточнюючої декларації для громадян, а приписи пп.5.1 ст.5 Закону №2181 розповсюджуються виключно на платників податку юридичних осіб чи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, та не поширюється на фізичних осіб громадян.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що податковим органом було перевірено зазначену в декларації № 1238 від 31.03.2010 року інформацію про продаж відповідачем автомобіля, і ця інформація знайшла своє підтвердження в письмових відповідях. Так, згідно листа начальника Пологівського ВРЕВ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.14) згідно бази даних «АІПС» автомобіль Шевроле держ.№ НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1 був знятий з обліку 01.04.2009 року для реалізації в межах України.

Доводи відповідача щодо відсутності у податкового органу підстав для формування податкового повідомлення рішення у зв'язку з тим, що автомобіль він лише зняв з обліку в органах Державтоінспекції, але не продавав його тому не мав доходу, і відповідно не має обов'язку по сплаті відповідного податку, спростовуються письмовими доказами у справі (власноручно заповнена відповідачем декларація № 1238 від 31.03.2010 року, зняття відповідачем належного йому автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції саме для його реалізації в межах України). При цьому відповідач не надав будь-яких доказів про перебування в його власності до наступного часу зазначеного вище автомобіля. Та обставина, що по обліку органів Державтоінспекції автомобіль Шевроле держ.№ НОМЕР_1 не реєструвався за іншою особою, ніяким чином не спростовує зазначений відповідачем в декларації № 1238 від 31.03.2010 року факт про продаж ним автомобіля, та не підтверджує перебування цього автомобіля у власності самого відповідача до наступного часу.

Безпідставними також судова колегія вважає доводи відповідача про неправильність визначення позивачем ставки податку від продажу автомобіля відповідача, яка на думку останнього повинна була складати не 15%, а 1% від вартості автомобіля, а також про помилковість податкового органу рішення про покладення саме на відповідача обов'язку по справі такого податку при продажу автомобіля, оскільки такий обов'язок на думку відповідача покладено законом не на нього, а на податкового агента (нотаріуса, або іншої особи, яка посвідчує правочин купівлі-продажу рухомого майна)

Відповідно до п.12.1 ст.12 закону № 889-ІV дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (тобто 15% від вартості майна), і як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Тобто, в наведеній нормі чітко зазначено, що доходи продавця від продажу автомобіля оподатковуються за ставкою в розмірі 1 % від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. Позивачем по справі не надано будь-яких доказів проте, що автомобіль був ним відчужений через нотаріуса, або за посередництвом відповідної юридичної особи (біржі, тощо). За цих ж обставин, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про обов'язок сплати податку при продажу автомобіля покладено на податкового агента (нотаріуса, або іншої особи, яка посвідчує правочин купівлі-продажу рухомого майна)

Іншій доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не звільняють відповідача від обов'язку сплатити суму узгодженого податкового боргу у строки, визначені ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, або про незаконність прийнятого відповідачем по справі податкового повідомлення №0003931701/0/400 від 08.04.2010 р. по податку з доходів фізичних осіб (код платежу 11011300), яким відповідачем визначено до сплати суму податкових зобов'язань у розмірі 6000 грн.

Таким чином, наведені вище обставини, що встановлені та належним чином перевірені судом першої інстанції, і підтверджені матеріалами справи свідчать про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки відповідач по справі незважаючи на імперативні норми Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у встановлені законом терміни не було проведено сплату податкових зобов'язань.

Судовою колегією під час апеляційного перегляду рішення суду у цій справі також не встановлено протиправності дій та рішень позивача у справі при вибаченні суми податкових зобов'язань відповідача, чи недотримання, або перевищення податковим органом визначених законом повноважень по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у цій справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов