Рішення № 30780348, 09.04.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року справа № 919/343/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Михалин»

(вул. Весела, 14, м. Севастополь, 99018)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава»

(вул. Новікова, 3, м. Севастополь, 99042)

про стягнення 8029,03 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Худолей М.В., довіреність від 08.04.2013;

від відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Михалин» звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» про стягнення 8029,03 грн, з яких: основна заборгованість - 7969,86 грн; інфляційні втрати - 15,94 грн; 3% річних - 43,23 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 530, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов договору поставки щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2013.

Ухвалою суду від 09.04.2013 провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 7969,86 грн припинено у порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Як стверджує Позивач, між сторонами була досягнута домовленість, відповідно до якої Позивач зобов'язався поставити Відповідачеві товар, а Відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання досягнутої домовленості Відповідач отримав від Позивача товар на суму 7969,86 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 27.07.2012 №ООО-002445 на суму 910,86 грн; від 30.07.2012 №ООО-002462 на суму 780,90 грн; від 31.07.2012 №ООО-002485 на суму 1697,70 грн; від 02.08.2012 №ООО-002506 на суму 2755,80 грн; від 03.08.2012 №ООО-002519 на суму 1168,50 грн; від 04.08.2012 №ООО-002533 на суму 656,10 грн, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Однак, як зазначає Позивач, Відповідач отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті не виконав. Так, заборгованість Відповідача перед Позивачем на час звернення до суду склала 7969,86 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

За приписами частини першої статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати поставленого товару сторонами не погоджувався.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт пред'явлення такої вимоги Позивачем Відповідачу підтверджується листом від 25.10.2012 за вих.№108, надіслання якого, у свою чергу, підтверджується описом вкладення цінного листа та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.

Виходячи з викладеного, строк оплати Відповідачем товару, отриманого від Позивача на підставі товарно-транспортних накладних, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 N 1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за N 1383/14650, наступив 30.10.2012, а з 31.10.2012 почалося прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.

Як вже встановлено судом, після порушення провадження у справі Відповідач погасив суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 7969,86 грн, а провадження у справі в цій частині припинено.

Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 15,94 грн та 3% річних у розмірі 43,23 грн, за період прострочення оплати за поставлений товар з 26.11.2012 по 31.01.2013.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені Позивачем у позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх вірність та відповідність фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Михалин» підлягає задоволенню у повному обсязі: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 15,94 грн та 3% річних у розмірі 43,23 грн, всього - 59,17 грн.

За приписами частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (пункт 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що причиною звернення з даним позовом до суду стало порушення Відповідачем господарського зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, суд вважає за необхідне покласти на останнього всі витрати Позивача по сплаті судового збору (у тому числі за позовні вимоги, в частині яких провадження було припинено).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Михалин» до товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15,94 грн та 3% річних у розмірі 43,23 грн, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» (вул. Новікова, 3, м. Севастополь, 99042, ідентифікаційний код 35483470) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Михалин» (вул. Весела, 14, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 36872540) інфляційні втрати у розмірі 15,94 грн (п'ятнадцять грн 94 коп.), 3% річних у розмірі 43,23 грн (сорок три грн 23 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 15.04.2013.

Суддя О.М.Архипенко